Постанова № 10776912, 04.08.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 серпня 2010 р. № 7/164-10-2008 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого -           Ткаченко Н.Г.

Суддів - Білошкап О.В.

Продаєвич Л.В.

За участю: представника Васильківської ОДПІ Київської області - Попович Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Васильківської ОДПІ Київської області

на постанову господарського суду Одеської області від 20.05.2010 р. по справі №7/164-10-2008 за заявою ТОВ "Інвестиційна компанія "Даймонд" до ТОВ "Гермес-Трейдінг" про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2010 р. порушено провадження по справі №7/164-10-2008 про банкрутство до ТОВ "Гермес-Трейдінг", на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою господарського суду Одеської області від 20.05.2010 р. по справі № 7/164-10-2008 /суддя Лепеха Г.А./ боржника - ТОВ "Гермес-Трейдінг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора –ТОВ Інвестиційна компанія "Даймонд".

В касаційній скарзі Васильківської ОДПІ Київської області просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 20.05.2010 р., посилаючись на те, що оскаржуване с удове рішення постановлено судом першої інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити заяву кредитора без розгляду.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Васильківської ОДПІ Київської області, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскаржувана постанова господарського суду Одеської області мотивована тим, що керівні органи боржника відсутні за місцем знаходження, що підтверджується відповідними актами, складеними ініціюючим кредитором, кредиторська заборгованість в сумі 7000,00 грн. є безспірною, що підтверджується гарантійним листом боржника від 25.11.2009 р., а поскільки, відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань, то у суду є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова про визнання боржника зазначеним вище вимогам не відповідає.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитор зобов'язаний додати рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, в якості безспірних вимог до боржника ініціюючим кредитором додано договір про надання інформаційних (консультативних) послуг №18/11-09 від 18.11.2009 р., акти прийому - передачі виконаних робіт №1 від 23.11.2009 р., гарантійний лист боржника від 25.11.2009 р. та претензію від 28.12.2009 р.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Згідно із ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" визнана претензія не є виконавчим документом.

Таким чином, розрахункових чи інших документів, як доказів неплатоспроможності боржника, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ "Гермес-Трейдінг" не додано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і свідчить про відсутність безспірних вимог ТОВ "Інвестиційна компанія "Даймонд" до боржника.

Крім того, ініціюючий кредитор - ТОВ "Інвестиційна компанія "Даймонд" не надав суду належних доказів, відповідно до ст.52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які б свідчили про неможливість встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв’язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців щодо в якому містяться відомості про юридичну особу – ТОВ "Гермес-Трейдінг".

В якості доказу, що підтверджує відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, ініціюючим кредитором надано три акти огляду місцезнаходження ТОВ "Гермес-Трейдінг" за юридичною адресою від 10.02.2010 р., 10.03.2010 р. та від 10.04.2010 р., які складені директором та співробітниками ТОВ "Інвестиційна компанія "Даймонд" ( а.с.18-23).

Зазначені акти не є належними доказами, які підтверджують відсутність юридичної особи боржника - ТОВ "Гермес-Трейдінг" за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

На дані обставини, господарський суд першої інстанції уваги не звернув та не дам їм ніякої оцінки.

Крім того, ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які б свідчили про припинення ТОВ "Гермес-Трейдінг" підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що справа про банкрутство ТОВ "Гермес-Трейдінг" за ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, порушена безпідставно і у господарського суду не було правових підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, в порядку ст. 52 даного Закону.

Основними учасниками процедури банкротства виступають кредитори та боржник, відношення між якими є горизонтальними.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі , а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно зі ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ГПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження по справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження в справі підлягає припиненню.

Стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Предметом спору, на стадії порушення провадження по справі про банкрутство, є неплатоспроможність боржника сплатити безспірні грошові вимоги, що повинно бути підтверджено ініціюючим кредитором відповідними доказами при зверненні до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство.

Якщо при зверненні до суду з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство боржника кредитор не надав суду необхідних доказів, які б свідчили про неспроможність боржника сплатити безспірний борг, а судом порушене провадження по справі, то таке провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючим кредитором не надано доказів безспірності вимог, так як вимоги ТОВ "Інвестиційна компанія "ДАЙМОНД" ґрунтуються лише на гарантійному листі, претензії до боржника і не підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

За таких обставин, постанову господарського суду Одеської області від 20.05.2010 р. по справі про банкрутство ТОВ "Гермес-Трейдінг" не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а провадження по справі –припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, як таке, що порушене без підставно.

Відповідно до ст.ст.125, 129, 150 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. касаційне оскарження постанов /ухвал/ Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідком розгляду касаційних скарг /подання/ не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Васильківської ОДПІ Київської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 20.05.2010 р. по справі №7/164-10-2008 скасувати.

Провадження по справі №7/164-10-2008 припинити.

Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи відмінити державну реєстрацію визнання банкрутом юридичної особи – ТОВ "Гермес-Трейдінг" м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, 2 офіс 203 ( код ЄДРПОУ 35511895), проведену відповідно до постанови господарського суду Одеської області від 20.05.2010 р. по справі № 7/164-10-2008.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Білошкап О.В.

           Продаєвич Л.В.