Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2022 справа № 914/1179/22
Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали
первісної позовної заяви: Приватного підприємства «СМБ-ПЛЮС», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова компанія «Донснаб-Захід», с. Малехів, Львівська область
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного підприємства «Західпромбізнес», м. Київ
про: стягнення коштів в розмірі 142 314,93 грн.
та зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова компанія «Донснаб-Захід»
до відповідача: Приватного підприємства «СМБ-ПЛЮС», м. Київ
про: розірвання договору суборенди у справі
за участю представників сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Бучацький А.Я. представник
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «СМБ-ПЛЮС» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова компанія «Донснаб-Захід» про стягнення заборгованості в розмірі 142 314,93 грн.
Ухвалою від 13.06.2022р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
30.06.2022р. від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова компанія «Донснаб-Захід» поступила зустрічна позовна заява до Приватного підприємства «СМБ-ПЛЮС» про розірвання договору суборенди від 01.01.2019р.
Ухвалою суду від 06.07.2022р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова компанія «Донснаб-Захід» до Приватного підприємства «СМБ-ПЛЮС» про розірвання договору суборенди прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Приватного підприємства «СМБ-ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-Промислова компанія «Донснаб-Захід» про стягнення 142 314,93 грн. заборгованості за договором суборенди. Суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/1179/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.08.2022р.
Ухвалою суду від 02.08.2022р. розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладено на 30.08.2022р.
29.08.2022р. до канцелярії Господарського суду Львівської області від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою від 30.08.2022р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.10.2022р.
Судове засідання 11 жовтня 2022 о 09:45 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області повітряної тривоги, всі працівники та відвідувачі суду 11 жовтня 2022 з 08 год.53хв. до 12 год.50хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду. Розгляд справи по суті було відкладено на 01.11.2022р.
В судовому засіданні 01.11.2022р. сторони виступили зі вступними словами за первісним та за зустрічним позовами, після чого суд перейшов до стадії дослідження обставин справи та поданих доказів.
01.11.2022р. було оголошено перерву в розгляді справи по суті до 22.11.2022р.
В судове засідання 22.11.2022р. з`явився представник відповідача (позивача за зустрічним позовом). Натомість, позивач за первісним позовом явку свого представника не забезпечив, причини неявки суд не повідомив.
На початку судового засідання представник відповідача повідомив суд про зміну найменування свого товариства з ТОВ Торгово-промислова компанія Донснаб-Захід на ТОВ Торгово-промислова компанія ТЕХНО-ДВІР. Таким чином, представник просив суд при ухвалення рішення у справі врахувати змінене найменування відповідача.
В засіданні представник відповідача виступив у судових дебатах, де проти первісного позову заперечив та просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги.
В ході розгляду справи по суті, судом було встановлено наступне:
01.01.2019р., між ПП Західпромбізнес (далі - третя особа) з одного боку, та ТОВ Торгово-промислова компанія Донснаб-Захід (ТОВ Торгово-промислова компанія ТЕХНО-ДВІР) (далі відповідач за первісним позовом) з іншого, був укладений договір суборенди нежитлового приміщення по вул. Поліська, 14 в м. Тернополі.
Відповідно до пунктів 1.1 та 3.1 вказаного договору, за прийняття в суборенду офісного приміщення площею 9 м.кв. та складського приміщення площею 210 м.кв., ТОВ Торгово-промислова компанія Донснаб-Захід зобов`язалась сплачувати третій особі як суборендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі 8 625,34 грн.
01.01.2019 сторонами договору було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди.
22.07.2020, своїм листом за № 30 відповідач повідомив третій особі про те, що у ПП Західпромбізнес більше немає жодних підстав для стягнення із ТзОВ ТПК Донбас- Захід орендної плати після 01.05.2020, оскільки відповідно до укладеного між ПП Західпромбізнес, ТзОВ ТПК Донснаб-Захід та ПП СМБ-ПЛЮС трьохстороннього додатку до договору суборенди від 01.01.2019, всі права та обов`язки первісного суборендодавця від ПП Західпромбізнес перейшли до ПП СМБ-ПЛЮС, тобто до позивача за первісним позовом.
На підтвердження цього відповідач додав копію платіжного доручення від 29.05.2020 із № 11758, з якого вбачається, що в якості орендної плати за оренду нежитлових приміщень (офіс, склад) за травень 2020 року, ТзОВ ТПК Донснаб-Захід перерахувало на банківський рахунок позивача 8 625,34 грн., тобто саме ту суму, яку і було вказано в п. 3.1 договору суборенди нежитлового приміщення по вул. Поліська. 14 в м. Тернополі від 01.01.2019.
Як зазначав позивач за первісним позовом, починаючи з 01.06.2020 відповідач за первісним позовом припинив сплачувати орендну плату, в зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/944/21 від 27.07.2021р., залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2021.р, позовні вимоги ПП «СМБ-Плюс» було задоволено та стягнуто з ТОВ ТПК Донснаб-Захід 64 913,86 грн. заборгованості за період з травня по грудень 2020р.
Позивач за первісним позовом стверджує, що незважаючи на рішення суду про стягнення заборгованості та його фактичне виконання відповідачем в примусовому порядку, останній починаючи з січня 2021р. по квітень 2022р. продовжує не сплачувати орендну плату, внаслідок чого допустив заборгованість в розмірі 138 005,44 грн.
Позиція позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).
В обгрунтування підстав для задоволення первісних позовних вимог позивач покликається на те, що договір між сторонами є чинним та не розірваний у встановленому порядку, а тому суборендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до фактичного повернення майна суборендодавцю за актом приймання-передачі.
Позиція відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).
Заперечуючи проти первісних позовних вимог та водночас обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач покликається на п. 5.2. договору згідно якого останній може бути достроково припинений в односторонньому порядку у випадку надходження листа однієї сторони до іншої. В такому випадку суборендар зобов`язаний повідомити суборендодавця за один місяць до такого розірвання договору.
Як стверджує відповідач, ним, було відправлено позивачу лист від 29.04.2020р. про розірвання договору суборенди. Однак, останній на лист не відповів.
З огляду на наведене, та непідписання з боку позивача акту приймання-передачі майна, відповідач зазначає, що з 01.06.2020р. самостійно звільнив орендоване приміщення та з цього часу його не займає та ним не користується.
22.07.2020р. позивачу було надіслано повторний лист-повідомлення про розірвання договору із зазначенням про звільнення приміщень.
Не отримавши жодної відповіді, відповідач стверджує. Що 11.09.2020р. надіслав третій лист, який на його думку було вручено представнику позивача 12.09.2020р., про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення.
Таким чином, відповідач стверджує, що нарахування протягом спірного періоду з січня 2021р. по квітень 2022р. йому орендної плати є незаконним, оскільки орендованого приміщення він не займав, а договір достроково припинив свою дію шляхом направлення повідомлення про розірвання договору.
Водночас, враховуючи рішення суду у справі №914/944/21, яким заборгованість по оренді була стягнута з відповідача за період по січень 2021р., то за зустрічним позовом відповідач просить суд розірвати вказаний договір суборенди з 01.01.2021р.
Підставами, якими позивач обгрунтовує зустрічний позов є обставини, які встановлені при розгляді справи №914/944/21, в ході якої представник ПП «СМБ-Плюс» Миронов В.А. ствердив, що у січні 2021р. суборендодавцем було самостійно відкрито орендовані приміщення та виявлено відсутність в ньому орендаря, що підтверджує факт невикористання приміщення останнім. Тому, позивач за зустрічним позовом вважає, що саме з моменту відкриття приміщення та встановлення факту відсутності в ньому орендаря та його майна, необхідно вважати строк з якого договір є розірваним, тобто з 01.01.2021р.
Позиція відповідача за зустрічним позовом.
У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач заперечував доводи зустрічного позову та зазначав, що в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання суборендарем суборендодавцю повідомлення про розірвання договору. При цьому, відповідач покликався на факти, які були встановлені судами при розгляді справи №914/944/21. Так, судом у згаданій справі надавалася правова оцінка листам-повідомленням від 29.04.2020р, 22.07.2020р. та 11.09.2020р., за наслідками якої судами було встановлено, що відсутні докази належного надіслання орендодавцю таких листів. А отже, на його думку спірний договір є чинним та продовжує діяти і дотепер.
Крім того, відповідач покликався також на те, що навіть у випадку самостійного залишення орендованого приміщення суборендарем, договір не вважається припиненим, оскільки в силу п. 5.3 договору, орендоване майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання передачі, що на його думку здійснено не було.
Також відповідач не погоджувався щодо можливості розірвання договору судом заднім числом, тобто в минулому, так як, відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір розривається в судовому порядку, зобов`язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Враховуючи наведене, відповідач за зустрічним позовом просив суд в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити та задоволити первісні позовні вимоги.
При ухвалення рішення, суд виходить з наступного:
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з оренди приміщення на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Приписами ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено. що між сторонами було укладено договір суборенди нежитлових приміщень від 01.02.2019р. на строк до 31.11.2021р.
Водночас, в зв`язку з наявністю заборгованості у відповідача з орендної плати, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2021р. з останнього було стягнуто борг в розмірі 60 377,38 грн. за період з травня по грудень 2020р.
Відповідно до п. 3.6. договору, у випадку закінчення (припинення), у тому числі дострокового, строку дії цього договору, орендна плата сплачується суборендарем за весь період фактичного користуванням об`єктом суборенди, включаючи день його повернення.
Згідно п. 5.6. договору, у випадку припинення дії даного договору суборендар зобов`язаний протягом трьох днів повернути об`єкт суборендодавцю за актом приймання-передачі.
Так, в матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі об`єкта оренди після закінчення строку дії договору.
Як стверджував відповідач, ним фактично було звільнено об`єкт оренди ще 01.06.2020р., тобто ще до моменту припинення дії договору, визначеного п. 5.6. Водночас, як встановлено рішенням суду у справі №914/944/21, відповідачем не було подано доказів звільнення орендованого майна шляхом підписання акту приймання-передачі, що і стало підставою нарахування відповідачу та подальше стягнення в судовому порядку орендної плати по грудень 2020р. включно.
Покликання ж відповідача на скеровані позивачу листи про дострокове розірвання договору та передачу об`єкта оренди відповідачем було визнано судом необгрунтованим, а представлені відповідачем докази неналежними та такими, що не підтверджують надсилання позивачу повідомлень про дострокове розірвання.
Також, судом було встановлено, що з моменту набрання рішенням суду у справі №914/944/21 законної сили, між сторонами жодних актів приймання-передачі об`єкта суборенди не складалося. Крім того, відповідачем за первісним позовом не надано інших, ніж тих, які досліджувалися в межах згаданої вище господарської справи доказів вчинення дій на повернення об`єкта оренди за актом у відповідності до умов договору.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, в контексті наведеного, суд при розгляді даної справи не вправі переоцінювати ті докази та обставини, яким вже була надана правова оцінка в межах розгляду іншої справи №914/944/21. Більше того, рішення суду у тій справі переглядалося судом апеляційної інстанції, де було підтверджено правильність зроблених судом висновків судом першої інстанції.
Крім того, суд наголошує і на тому, що твердження відповідача за первісним позовом щодо свого звільнення приміщення ще з червня 2020р., а тому відсутність підстав для нарахування орендної плати оцінюється судом критично, оскільки саме по собі невикористання об`єкта оренди при відсутності доказів його повернення не може слугувати підставою для звільнення такого орендаря від сплати орендної плати. Позаяк, орендодавець в такому випадку теж позбавлений отримувати дохід від здачі в оренду такого нерухомого майна. Стосовно наведеного, суд зазначає, що сторонами не було надано суду доказів того, що у спірний період нежитлові приміщення передавалися іншим особам у користування чи в них знаходяться треті особи, що могло б слугувати підставою для несплати орендної плати відповідачем за первісним позовом.
Покликання ж відповідача на те, що під час розгляду справи №914/944/21 в одному із засідань представник позивача Миронов В.А. підтвердив, що у зв`язку з відсутністю сплати орендних платежів у січні 2021р. самостійно відкрив орендовані приміщення і виявив там відсутність відповідача за первісним позовом, а таким чином фактично підтвердив повернення приміщень, суд вважає недостатнім доказом повернення майна. Зокрема, суд вкотре звертає увагу сторін, що процедура повернення та прийняття орендованих приміщень врегульовано сторонами у розділі 5 спірного договору, а тому, як передача майна, так і його повернення повинно відбуватися за актом приймання-передачі. А в матеріалах справи інших доказів вчинення сторонами дій, ніж тих яким вже надана правова оцінка у справі №914/944/21, на повернення такого майна чи ухилення однієї із сторін від його прийняття, відсутні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що за відсутності належних доказів повернення відповідачем за первісним позовом орендованого майна у відповідності до умов договору, є всі підстави для нарахування відповідачу орендної плати за користування об`єктом оренди з 01.01.2021р. по 30.04.2022р. в сумі 138 005,44 грн.
Крім того, за порушення строків виконання грошового зобов`язання позивач за первісним позовом здійснив нарахування відповідачу 1 727,63 грн. пені та 2 581,86 грн. 3% річних.
Відповідно до п. 4.4 договору суборенди, у випадку порушень з його вини строку сплати орендної плати відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Здійснивши перевірку нарахованих позивачем сум, суд дійшов висновку, що такі є вірними та підлягають до задоволення в розмірі 1 727,63 грн. пені та 2 581,86 грн. 3% річних.
Щодо зустрічної позовної вимоги ТОВ Торгово-промислова компанія ТЕХНО-ДВІР до ПП «СМБ-Плюс» про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень від 01.01.2019р. з 01.01.2021р.
Як вбачається із зустрічної позовної вимоги, позивач за зустрічним позовом просить суд розірвати договір суборенди заднім числом, тобто в минулому, а саме з 01.01.2021р.
В даному контексті суд звертає увагу сторін на норму ч. 3 ст. 653 ЦК України, згідно якої, якщо договір розривається в судовому порядку, зобов`язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Відтак, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення зустрічної позовної вимоги про розірвання договору в минулому. Разом з тим, суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог, які сформульовані позивачем за зустрічним позовом.
В той же час, суд звертає увагу на те, що сторони зобов`язані добросовісно виконувати свої договірні зобов`язання, в тому числі у випадку висловлення волі однієї із сторін, вчинити дії на врегулювання питання розірвання договору та повернення орендованого майна. Однак, вчинення таких дій повинно бути здійснено у відповідності до розділу 5 договору суборенди.
Таким чином, за наслідками розгляду спору, суд прийшов до висновку про задоволення первісних позовних вимог та про відмову в зустрічних позовних вимогах.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом в розмірі 2 481,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1.Первісні позовні вимоги задоволити повністю.
2.Стягнути з ТОВ Торгово-промислова компанія ТЕХНО-ДВІР (адреса: 80383, Львівська обл, Жовківський р-н, с.Малехів, вул.Галицька, буд. 1Е, код ЄДРПОУ 35313836) на користь Приватного підприємства СМБ-ПЛЮС (адреса: 01014, м.Київ, вул.Болсуновська, 13-15, код ЄДРПОУ 43309206) 138 005,44 грн. заборгованості, 2 581,86 грн. 3% річних, 1 727,63 грн пені та 2 481,00 грн судового збору.
3.В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.12.2022р.
Суддя Юркевич М.В.
Судове рішення № 107767667, Господарський суд Львівської області було прийнято 22.11.2022. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 914/1179/22. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: