Рішення № 107767484, 08.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/9444/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (вул. Новопирогівська, 56-А, м. Київ, 03045; ідентифікаційний код 31513464)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларєв» (вул. Краківська, буд. 18-А, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 19479382)

про стягнення 1 122 111, 02 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (далі за текстом - ТОВ «Штраус Україна», Позивач, Продавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларєв» (далі за текстом - ТОВ «Ларєв», Відповідач, Покупець) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № R18/52 від 17.09.2018 (далі за текстом - Договір) в загальному розмірі 1 122 111, 02 грн, яка складається із основного боргу - 814 362, 35 грн, інфляційних втрат - 134 294, 44 грн, 3 % річних - 14 165, 20 грн та пені - 159 289, 03 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним належним чином здійснено поставку товарів за Договором, що підтверджується наданими видатковими накладними та товарно-транспортними.

Однак, поставлений товар Відповідачем оплачено лише частково, що призвело до виникнення у нього заборгованості в розмірі 814 362, 35 грн.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 23.09.2022 направлялася на адресу Відповідача поштовим повідомленням № 0105492858354, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 23.09.2022 у справі № 910/9444/22 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.09.2018 між ТОВ «Штраус Україна» та ТОВ «Ларєв» (Покупець) укладено Договір, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався продавати, а Покупець зобов`язався приймати та проводити оплату за продукти харчування (товар).

Під Товаром згідно з Договором сторони розуміють продукцію у відповідності з видатковими накладними, які з моменту їх підписання Сторонами є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 Договору).

Найменування, кількість, асортимент і вартість Товару визначається у видаткових накладних (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.3. Договору Покупцю надається відстрочка платежу за поставлені товари, термін якої вказаний в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього Договору. Але в будь-якому разі термін оплати по кожній поставці не може перевищувати дати оплати за Товар, що вказана у видатковій накладній.

Додатком № 1 до Договору від 26.10.2020 встановлено Покупцю відстрочку платежу в 30 календарних днів.

Датою поставки партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у видатковій накладній (пункту 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору поставка товару здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту отримання Продавцем замовлення-заявки Покупця на поставку Товару. Ціна за одиницю Товару і загальна ціна партії Товару та дата поставки Товару визначаються Продавцем.

Пунктом 4.2. Договору датою поставки партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній. Моментом виконання поставки є момент передачі Покупцю Товару та супровідних документів, передбачених чинним законодавством України.

За порушення зобов`язань, передбачених Договором, винна Сторона сплачує іншій стороні пеню, передбачену чинним законодавством, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу/поставки Товару. (пункт 7.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє протягом одного календарного року з правом його пролонгації. (пункт 10.2 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем здійснено поставку товару Відповідачу на загальну суму 969 723, 84 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№ 11071 від 20.12.2021 на суму 21 333, 10 грн;

№ 11073 від 20.12.2021 на суму 6 107, 40 грн;

№ 11072 від 20.12.2021 на суму 85 896, 36 грн;

№ 11111 від 21.12.2021 на суму 181 335, 72 грн;

№ 11112 від 21.12.2021 на суму 6 107, 40 грн;

№ 11261 від 24.12.2021 на суму 10 179, 00 грн;

№ 11262 від 24.12.2021 на суму 6 039, 60 грн;

№ 11263 від 24.12.2021 на суму 283 047, 90 грн;

№ 11410 від 30.12.2021 на суму 150 039, 60 грн;

№ 257 від 18.01.2022 на суму 65 729, 23 грн;

№ 258 від 18.01.2022 на суму 31 941, 30 грн;

№ 259 від 18.01.2022 на суму 12 043, 20 грн;

№ 571 від 28.01.2022 на суму 9 264 грн;

№ 565 від 28.01.2022 на суму 100 660, 03 грн.

На підтвердження факту здійснення поставки товару у відповідності до зазначених вище видаткових накладних Позивачем також надано до матеріалів справи відповідні товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що вказані вище видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані Покупцем та Продавцем, що відповідно підтверджує факт здійснення поставки товару за Договором Позивачем Відповідачу без зауважень та претензій, що відповідно є підставою для оплати такого товару Відповідачем у відповідності до пункту 2.3. Договору та Додатку № 1 до Договору.

Згідно доводів Позивача та згідно наданого ним розрахунку заборгованості, Відповідачем здійснено часткову оплату поставлено товару, а саме в загальному розмірі 155 361, 49 грн, у зв`язку з чим непогашеною станом на дату подання позову залишається сума 814 362, 35 грн.

Позивачем у якості підтвердження доказів здійснення Відповідачем оплати по Договору надано виписки по рахунку Позивача за 10.05.2022 та 02.06.2022.

Так, з розрахунку Позивача вбачається, що станом на дату звернення до суду з позовом видаткові накладні № 11071 від 20.12.2021, № 11073 від 20.12.2021, № 257 від 18.01.2022 та № 258 від 18.01.2022 повністю оплачені Відповідачем, а видаткова накладна № 11072 від 20.12.2021 залишається неоплаченою на суму 55 645, 90 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів здійснення Відповідачем додаткових оплат та заперечень щодо порядку зарахування Позивачем перерахованих Відповідачем за Договором 10.05.2022 та 02.06.2022 коштів.

З огляду на неналежне виконання Відповідачем договірного зобов`язання Позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних окремо по кожній неоплаченій видатковій накладній станом на 14.09.2022.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи дати поставки товару Відповідачу та встановлену Додатком № 1 до Договору відстрочку платежу за поставлений товар в 30 календарних днів, суд зазначає, що у Відповідача зобов`язання за Договором в частині здійснення оплати за товар є таким, що настало згідно зазначених Позивачем в розрахунку дат.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом вище обставини за сукупність наданих доказів, суд дійшов висновку, що станом на дату винесення даного рішення у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за Договором за поставлений йому товар в розмірі 814 362, 35 грн, а тому заявлені Позивачем вимоги з основного боргу є правомірними.

Що стосується нарахованих Позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що нараховані суми 3 % річних - 14 165, 20 грн та інфляційних втрат - 134 294, 44 грн є арифметично вірними та правомірно нарахованими.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що вимогами законодавства та умовами Договору сторонами не погоджено додаткового строку нарахування штрафних санкцій аніж за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано на переконання суду законним та справедливим буде стягнення з Відповідача пені в межах шестимісячного строку, що за підрахунками суду становить 112 813, 22 грн., а тому вимогами Позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини щодо порушення Відповідачем договірного зобов`язання в частині здійснення оплати за товар за Договором та з огляду на відсутність належних доказів Відповідача на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає основний борг - 814 362, 35 грн, 3 % річних - 14 165, 20 грн, інфляційні втрати - 134 294, 44 грн та пеня - 112 813, 22 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларєв» (вул. Краківська, буд. 18-А, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 19479382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (вул. Новопирогівська, 56-А, м. Київ, 03045; ідентифікаційний код 31513464) основний борг - 814 362 (вісімсот чотирнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 35 коп, 3 % річних - 14 165 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 20 коп, інфляційні втрати - 134 294 (сто тридцять чотири тисячі двісті дев`яносто чотири) грн 44 коп, пеню - 112 813 (сто дванадцять тисяч вісімсот тринадцять) грн 22 коп. та судовий збір - 16 134 (шістнадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. 53 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 08.12.2022

Суддя Антон ПУКАС