Рішення № 107767415, 03.10.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2022Справа № 910/15013/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши справу

за позовом Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»

до Фонду державного майна України

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство інфраструктури України та Кабінет Міністрів України

про визнання незаконними та скасування наказів,

Представники:

від позивача Козаченко І.В.

від відповідача Федорчук О.В.

від Міністерства інфраструктури України Ігнатенко Т.Б.

від Кабінету Міністрів України Лісовенко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК «ЧМП») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - Фонд) про визнання незаконним та скасування наказів від 25.04.2018 № 545 «Про прийняття рішення про приватизацію державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - наказ № 545) та від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» (далі - наказ № 5) в частині включення державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» в перелік об`єктів, що підлягають приватизації в 2021 році.

Суд своєю ухвалою від 16.09.2021, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишив позовну заяву без руху.

Позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки позовної заяви.

04 жовтня 2021 року суд відкрив провадження у справі № 910/15013/21, залучив до участі у справі як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство інфраструктури України та Кабінет Міністрів України, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю у Фонду повноважень на прийняття таких рішень та порушенням порядку приватизації державного майна. Обґрунтовуючи відсутність повноважень позивач посилається на те, що вартість активів ДСК «ЧМП» перевищує 250 мільйонів гривень, а тому вона належить до об`єктів великої приватизації, включення якої до об`єктів приватизації Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VІІІ (далі - Закон-2269) віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Порушення порядку приватизації, за твердженням позивача, полягає у відсутності пропозиції Міністерства інфраструктури України, яке є уповноваженим органом управління майном, щодо включення ДСК «ЧМП» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Необхідність такої пропозиції є обов`язковою в силу ст. 11 Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VІІІ.

Також позивач вказує, що приймаючи наказ від 25.04.2018 № 545 «Про прийняття рішення про приватизацію Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство», відповідач порушив приписи протокольного рішення Кабінету Міністрів України № 12 від 04.04.2018, яким Уряд доручив позивачеві у строк до 01.05.2018 подати до Фонду пропозиції щодо зміни ДСК «ЧМП» іншими підприємствами.

Фонд державного майна України відхилив позовні вимоги у повному обсязі. У поданому суду відзиві (т. 1 а.с. 199-217) Фонд зазначив, що підстави для визнання наказу від 25.04.2018 № 545 незаконним відсутні, і що Фонд діяв відповідно до наданих йому повноважень, які передбачені статтями 1, 4, 5, 6 Закону України «Про Фонд державного майна України», статтями 3, 4, 13 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках». Водночас, жодного доводу щодо підстав позову (відсутність у Фонду повноважень на прийняття таких рішень та порушенням порядку приватизації державного майна) відповідач у відзиві не навів.

Крім того відповідач вважає, що оскаржуваними наказами не було порушено права Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство». Фонд жодним чином не втручається в діяльність Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» та здійснює свою діяльність виключно на підставі чинного законодавства України.

Фонд державного майна України подав заяву про залишення позову без розгляду (т. 1 а.с. 182-183) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки у провадженні суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, 19.05.2021 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6998/21 за позовом Міністерства інфраструктури України до Фонду державного майна України, треті особи Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», Кабінет Міністрів України про визнання незаконним та скасування наказів від 25.04.2018 № 545 «Про прийняття рішення про приватизацію Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» та від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині включення Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» в перелік об`єктів, що підлягають приватизації в 2021 році.

Суд відмовив у задоволенні заяви, про що на місці 08.11.2021 постановив протокольну ухвалу. Відмовляючи в заяві суд виходив з відсутності передбачених п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України підстав залишення позову без розгляду. Зокрема, сторонами справі № 910/6998/21 та у цій справі не є одній й ті ж самі особи, що є необхідною умовою для застосування п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Міністерство інфраструктури України подало клопотання (т. 1 а.с. 242-249) про об`єднання в одне провадження справ № 910/15013/21 та № 910/6998/21 за позовом Міністерства інфраструктури України до Фонду державного майна України, треті особи Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство», Кабінет Міністрів України про визнання незаконним та скасування наказів від 25.04.2018 № 545 «Про прийняття рішення про приватизацію державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» та від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році» в частині включення державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» в перелік об`єктів, що підлягають приватизації в 2021 році.

Оскільки за приписами ч. 3 ст. 176 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку судового засідання, яке є розпочатим у цих справах, суд відмовив у задоволенні клопотання, про що на місці 08.11.2021 постановив протокольну ухвалу.

Кабінет Міністрів України не сформував власного відношення щодо підстав позову, а надані ним пояснення (т. 1 а.с. 250-256, т. 2 а.с. 139-143) є суперечливими щодо оцінки одних і тих же обставин. Зокрема, Кабінет Міністрів України, визнаючи власну компетенцію щодо приватизації об`єктів великої приватизації, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими з тих підстав, що Урядом не приймалось рішення про включення ДСК «ЧМП» до переліку об`єктів великої приватизації. Кабінет Міністрів України зазначив, що оскільки ним рішення про включення ДСК «ЧМП» у перелік об`єктів великої приватизації не приймалось, а таке рішення прийнято Фондом, то позов є необґрунтованим. Водночас, ні письмові пояснення, ні представники Кабінету Міністрів України у судових засіданнях не зазначили, чому фактичне схвалення одного із доводів позивача (відсутність повноважень у Фонду) є свідченням необґрунтованості позову.

Міністерство інфраструктури України у своїх поясненнях (т. 2 а.с. 25-35) підтримало позовні вимоги та зазначило, що як уповноважений орган управління не давало згоди на включення ДСК «ЧМП» до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2018-2021 роках. Крім того, оскільки ДСК «ЧМП» є об`єктом великої приватизації необхідне рішення Кабінету Міністрів України про включення його до відповідного переліку. Проте ні в 2018 році, ні в 2021 році Кабінет Міністрів України не приймав такого рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв`язку» від 28.09.2004 № 684-р Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» передана до сфери управління Мінтрансзв`язку.

09.12.2010 Указом Президента України № 1085/2010 Міністерство транспорту та зв`язку України реорганізовано у Міністерство інфраструктури України.

27.04.2011 Міністерство інфраструктури України затвердило нову редакцію статуту Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (наказ № 71). За новою редакцією статуту Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство інфраструктури України є єдиним засновником Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Процедура приватизації Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» розпочалась у 2015 році. Зокрема, 12.05.2015 Кабінет Міністрів України постановою № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 - 2017 роках» затвердив перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, включивши до нього ДСК «ЧМП» як об`єкт групи «В».

Станом на час прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 271 правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, врегульовувались Законом України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ, відповідно до якого до групи «В» були віднесені: єдині майнові комплекси державних підприємств (у тому числі ті, що передані в оренду), їх структурних підрозділів, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартість майна яких достатня для формування статутного капіталу акціонерного товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; акції акціонерного товариства, утвореного в процесі приватизації та корпоратизації (крім об`єктів групи Г); єдині майнові комплекси підприємств і організацій сільського, рибного господарства та агропромислового комплексу незалежно від вартості майна та середньооблікової чисельності працюючих, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані.

07.03.2018 набрав чинності Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII від 18.01.2018, який покликаний регулювати правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, та наслідком прийняття якого стала втрата чинності Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-ХІІ.

Станом на час набрання чинності Закону-2269 приватизація державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» не була завершена.

Пунктом 2 розділу V Закону-2269 установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими:

дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом;

після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу;

на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України «Про приватизацію державного майна», та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

Оскільки станом на час набрання Законом-2269 були відсутні обставини, передбачені абзацами 2, 3 та 4 пункту 2 розділу V Закону-2269, здійснення та завершення приватизації ДСК «ЧМП» є предметом регулювання Закону-2269.

Закон-2269 передбачає інший поділ об`єктів приватизації, поділяючи їх на об`єкти малої приватизації, та на об`єкти великої приватизації (ст. 5 Закону -2269).

Порядок приватизації становить собою певну послідовність дій та рішень державних органів приватизації, виконання яких є необхідною законодавчою вимогою забезпечення етапності та процедури приватизації. Ці дії і рішення є послідовними, тобто такими, які слідують одна за одною у тій черговості, що визначені Законом. Їх черговість наведена у ст. 10 Закону-2269. Початком приватизації є прийняття рішення про формування та затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Компетенція державних органів приватизації при здійсненні своїх повноважень залежить від віднесення об`єкту до малої чи великої приватизації. Зокрема, прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України, а прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, здійснюється Фондом державного майна України (ст. 11 Закону-2269).

Після набрання чинності Законом-2269 Фонд державного майна України відніс ДСК «ЧМП» до об`єктів малої приватизації, затвердивши відповідний перелік, що підлягають приватизації в 2018 році, 27.03.2018 наказом № 447.

В рамках приватизаційної процедури щодо ДСК «ЧМП», яка здійснювалась за правилами Закону-2269, 25.04.2018, Фондом прийнято наказ № 545 «Про прийняття рішення про приватизацію Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - Наказ № 545). Цим Наказом Фонд вирішив приватизувати Державну судноплавну компанії «Чорноморське морське пароплавство» шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні з умовами.

Оскільки приватизація Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» у 2018 році не відбулась, Фонд державного майна включав останню до щорічних рішень про затвердження переліків об`єктів малої приватизації. До переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2019 році, ДСК «ЧМП» включено наказом Фонду № 1637 від 27.12.2018, до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2020 році, ДСК «ЧМП» включено наказом Фонду № 1574 від 28.12.2019.

Приватизація Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» у 2020 році також не відбулась, наслідком чого стало включення Фондом 06.01.2021 Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2021 році. Включення мало місце шляхом прийняття наказу № 5, яким затверджені відповідні переліки (далі - Наказ № 5).

Вирішуючи заявлені вимоги щодо наявності підстав для визнання незаконними та скасування Наказу № 545 та Наказу № 5 суд виходить з такого.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів.

Отже, необхідною умовою задоволення позовних вимог є встановлення порушеного права або інтересу позивача.

Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до цього рішення поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

У розумінні Закону-2269 приватизація державного або комунального майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями. Отже, у процесі приватизації - це спосіб перетворення (зміни) власності з державної або комунальної у приватну.

Майном є окрема річ, тобто об`єкти матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ст. 190 Цивільного кодексу України)

Майно, що приватизується, є об`єктом приватизації (ст. 4 Закону-2269). Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» є об`єктом приватизації, тобто майном, стосовно якого суб`єктами вчиняються дії щодо його відчуження.

Склад суб`єктів приватизації наведено у статті 6 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», якими є державні органи приватизації, місцеві ради, органи приватизації територіальних громад, покупці. Поряд з суб`єктами приватизації учасниками приватизаційної процедури також є Кабінет Міністрів України та уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, рішення яких є умовою забезпечення дотримання порядку (процедури) приватизації.

Прийняття рішень цими особами здійснюється поза волею об`єкта приватизації та без його участі. З огляду на це рішення цих осіб жодним чином не впливає на права і обов`язки Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» як об`єкта приватизації, оскільки не створюють для нього додаткових прав та не покладають додаткових обов`язків. Також в рамках процедури приватизації не відбувається будь-якого обмеження матеріального або нематеріального блага об`єкта приватизації, що давало б можливість вести мову про наявність порушеного інтересу останнього.

Неведене вище свідчить про відсутність порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач. Відсутність права на позов в матеріальному сенсі має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від наведених у позові обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

У зв`язку з відсутністю порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, суд не перевіряє його доводи щодо правомірності Наказу № 545 та Наказу № 5.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити державній судноплавній компанії «Чорноморське морське пароплавство» у задоволенні позову до Фонду державного майна України.

2. Покласти судові витрати на державну судноплавну компанію «Чорноморське морське пароплавство».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 08.12.2022.

Суддя С. А. Ковтун