Ухвала суду № 107762868, 07.12.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8986/21

1-кп/357/410/22

У Х В А Л А

"07" грудня 2022 р. м. Біла Церква. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Буцмак Ю. Є., за участі секретаря судового засідання Заліток В.С., прокурора Лужецького С.А., представника потерпілого Михалевич О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Ружанського Л.В., в ході розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч.3 ст. 146 ч.3, ст. 27 ч.3 ст. 127 ч.2 КК України

У С Т А Н О В И В:

На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч.3 ст. 146 ч.3, ст. 27 ч.3 ст. 127 ч.2 КК України. Відносно ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 10 грудня 2022 року. До суду надійшло клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Завершити розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні до вищевказаного строку не надається можливим із поважної причини: 24 лютого 2022 р. російська федерація віроломно напала на державу Україна. В Україні йде війна. В Україні діє воєнний стан. Через ракетні обстріли території України, її енергетичної інфраструктури, її пошкодження, відбуваються аварійні відключення електроенергії, що унеможливлює нормальну роботу суду, здійснення судових засідань, через зайнятість судді розглядом інших кримінальних проваджень, клопотань.

Прокурор, подавши письмове клопотання, просив продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені умисних тяжких злочинів, відносно нього продовжують існувати ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, він протягом тривалого часу переховувався під слідства, перебуваючи у СІЗО, до затримання використовував підроблені документи стосовно своєї особи. Вважає застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у т.ч. особистого зобв`язання, передання на поруки, застави, домашнього арешту, до обвинуваченого не зможе запобігти існуючим ризикам, забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків. Заперечував у задоволенні позиції сторони захисту щодо відмови у задоволенні його клопотання, зміни запобіжного заходу обвинуваченому із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заставу.

Представник потерпілого згідна із прокурором просила продовжити стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заважаючи на те, що він тривалий час переховувався.

Захисник заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Зазначив, що прокурором не дотримана процедура щодо вручення обвинуваченому і йому клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, що позбавляє сторону захисту можливості підготувати письмові заперечення на зазначене клопотання. Він тривалий час утримується під вартою. Також зазначив, що продовження існування ризиків на які посилається прокурор не доведені ним. Він має двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у разі не задоволення цього, змінити стосовно його підзахисного запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання його колишньої дружини із якою він у теперішній час перебуває у фактичних шлюбних стосунках чи заставу, яка могла б стати запобіжником у запобігання ризиків, про які зазначав прокурор.

Обвинувачений згідний із позицію свого захисника і просив змінити стосовно нього запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт чи заставу. Не має наміру ухилятися від суду. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей, цивільну дружину і місце проживання у м. Києві. Він тривалий час утримується під вартою.

Суд вислухавши учасників судового засідання вважає, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід продовжити строк тримання під вартою оскільки він згідно обвинувального акта обвинувачується у вчиненні умисних тяжких насильницьких злочинів, покарання за вчинення яких у разі доведення його винуватості передбачена у виді позбавлення волі від 5 до 10 років. Відносно нього продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду. Він не має постійного джерела доходу, міцних соціальних зв`язків, а ті, що є не є стримуючим фактором його поведінки, оскільки згідно обвинувального акта і з`ясованих судом анкетних данний обвинувачений на час його затримання не працював, він дійсно є батьком двох неповнолітніх дітей, 2007 і 2011 року народження, однак злочини у яких він згідно обвинувального акта обвинувачується вчинені після їх народження. У теперішній час стороною захисту не надані документи на підтвердження наявності у колишньої дружини обвинуваченого житла у м. Києві, та яке воно саме, кому належить та бажання проживаючих у ньому проживання спільно з ними у зазначеній квартирі обвинуваченого. Суду з приводу квартири колишньої дружини не надані будь-які документи стороною захисту.

При розгляді клопотання суд виходить із позиції добросовісності використання наданих повноважень кожною із сторін кримінального провадження.

Суд зазначає, що прокурором разом із клопотання надані документи на підтверджені відмови обвинуваченого від отримання клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, що підтверджується відповідним актом складеним працівниками СІЗО. Надання скріншоту відправлення прокурором на відому йому електронну адресу захисника копії клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Суд зважаючи на зазначене також зазначає, що позиція сторони захисту щодо застосованого судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні його дії, не є безпосередньо і безапеляційно залежною від доводів зазначених клопотанні сторони обвинувачення щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, а тому відхиляє доводи сторони захисту щодо не ознайомлення обвинуваченого, захисника із клопотанням, позбавленням можливості належного захисту і підготовки своїх письмових доводів щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

Суд дійшов висновку, що прокурором доведено продовження існування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду. Недостатність застосування відносно нього більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою для запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від суду. Реальність продовження існування вказаного ризику підтверджується тривалим переховуванням ОСОБА_1 від слідства, у т.ч. шляхом використання підроблених документів.

Суд також зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини щодо оцінки наявності чи відсутності ризику: переховування від суду - втечі особи від суду, та враховує: особу обвинуваченого його моральність, відсутність міцних соціальних зв`язків та роду занять в Україні, його сімейний стан, наявність зв`язків з іншими особами, суворість покарання за кримінальні правопорушення, у яких він згідно обвинувального акта обвинувачується, як елемент оцінки зазначеного ризику, що не може не усвідомлюватися обвинуваченим ОСОБА_1 та можливості його уникнути.

Суд не знаходить підстав для зміни відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, оскільки вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою обвинуваченого, не зможе запобігти існуючому ризику та забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

На переконання суду, реальність продовження існування вказаного ризику стосовно ОСОБА_1 підтверджується також обраною поведінкою обвинуваченого, яка протягом тривалого часу фактично унеможливлювала початок судового розгляду обвинувального акта.

Вказана поведінка та її наслідки не можуть не усвідомлюватися обвинуваченим, захисником Ружанським Л.В.

Суд зазначає, що стороною захисту не надані суду будь-які документи на підтвердження не можливості тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою за станом здоров`я, з інших можливих істотних поважних причин.

Щодо наданий захисником копій свідоцтв про народження двох дітей ОСОБА_1 : ОСОБА_2 , 2007 року народження, ОСОБА_3 , 2011 року народження то суд зазначає, що злочини у яких згідно обвинувального акта обвинувачується ОСОБА_1 були вчинені після народження вказаних осіб.

Суд також зазначає, що раніше наданні стороною захисту документи щодо особи обвинуваченого, судом були оцінені, у т.ч. щодо його хронічних захворювань. Суд також зазначає, що раніше надані і оцінені судом документи, доводи обвинуваченого і захисника, наведені у судовому засіданні, не спростовують фактично і реально існуючого стосовно обвинуваченого ризику: переховуватися від суду.

Враховуючи злочини у вчинені яких, згідно обвинувального акта, обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає існує підстава, передбачена п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Суд визнає, що інтереси суспільства значною мірою переважають інтереси забезпечення права на свободу обвинуваченого ОСОБА_1 , незважаючи на існування презумпції невинуватості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,331,350,371,372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 04 лютого 2023 року.

У задоволенні клопотання захисника, обвинуваченого про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого, зміні запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заставу, відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, надіслати начальнику ДУ «Київський СІЗО» МЮ України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в порядку і строки, передбачені ст. 395 КПК України.

СуддяЮ. Є. Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду