Постанова № 10776026, 06.07.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1889/10/1770

06 липня 2010 року 09год. 28хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Нестерук С.М., Нестерук М.М.

відповідача: представник Чепура В.М. третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб"єкт підприємницької діяльності - колективне підприємство "Гаруне" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доРегіонельне управління департаменту САТ ДПА України в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування рішення, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Гаруне»(далі позивач) звернулося в суд з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Рівненській області (далі відповідач) про визнання не чинними рішень про застосування фінансових санкцій №170493001232 від 14.04.2010.

В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов, зазначивши, що застосовуючи фінансові санкції за порушення вимог ч.30 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року, відповідач не врахував той факт, що кафе-бар не є місцями зберігання, а місцем реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. А внесення місця торгівлі до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюновими виробами законодавством не передбачено. На таких підставах, просили позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову, мотивуючи свою позицію тим, що за результатами проведеної перевірки належного позивачу кафе «Терен», було зафіксовано зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях зберігання, які не внесені до Єдиного державного реєстру. Оскільки вказані дії є порушенням вимог ч.30 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року, і за них встановлена відповідальність абз.10 ч.2 ст.17 цього Закону. Відповідач, приймаючи спірні рішення, діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законодавством. За наведеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, розглянувши подані сторонами письмові докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 06.04.2010 року посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку кафе "Терен" на предмет дотримання субєктом господарювання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт №б/н від 06.04.2010 року (а.с.7-9). Перевірку здійснили головні державні податкові ревізори-інспектори Кордяк С.В. та Чемерик В.В. на підставі наказу №115-К від 06.04.2010 та направлення від 06.04.2010 року за №91.

Відповідно до частини 7 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року податковому органу надано право на проведення позапланових перевірок в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Таке ж право на проведення позапланових перевірок надано податковому органу відповідно до Законів України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року, "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" №1775-III від 01.06.2000 року та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року.

Вимоги вищенаведених нормативно-правових актів узгоджуються з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, статтею 10 якого, передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних держаних податкових інспекцій віднесено здійснення в межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності. Пунктом 2 ст.11 вказаного Закону встановлено, що органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку встановлених законами України мають право здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПА, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.

На підставі висновків обумовленого акту перевірки, згідно з якими у кафе зберігалися алкогольні напої та тютюнові вироби, на суму 2231,75 грн., а місце їх зберігання не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, відповідачем винесено рішення №1704930012/32 від 14.04.2010 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 3400 грн. згідно з абз.10 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року.

Спірне рішення винесене на підставі висновків про те, що позивачем порушено вимоги ч.30 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року та мотивоване порушенням з боку позивача вимог ч.33 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року, в силу вимог якої, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Однак, відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року, поняття «місця зберігання»та «місця торгівлі»алкогольних напоїв та тютюнових виробів мають різні поняття і при цьому поняття «місця зберігання»не включає та не ототожнюється з поняттям «місце торгівлі».

Так, місце торгівлі визначено як місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, торговельною площею не менше 20 кв. м., обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; а місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Допитані в судовому засіданні свідки головні державні податкові ревізори-інспектори ДПА у Рівненській області Кордяк С.В. та Чемерик В.В. показали, що вони, будучи посадовими особами відповідача здійснювали 06.04.2010 року перевірку кафе "Терен", який належить позивачу, в ході якої виявили в на вітрині бару алкогольні напої та тютюнові вироби за переліком та в кількості згідно додатку до акту перевірки. Оскільки кафе "Терен" до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв не внесено, то вказаний факт, як порушення зафіксували в акті перевірки. Аналогічні пояснення були надані також представниками позивача.

Суд вважає, що вітрина- бару (тобто барна стійка закладу громадського харчування), не є місцем зберігання алкогольних напоїв у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року. А відтак, позивач в приміщенні кафе здійснював реалізацію названих товарів в місці торгівлі, а не їх зберігання в розумінні поняття «місце зберігання».

Правову позицію щодо відсутності законодавчої вимоги вносити у Єдиний державний реєстр місця зберігання, які розміщені за однією адресою з місцями роздрібної торгівлі, наведено у Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України №4892/21-4215 від 18.11.2002 року.

Крім того, спір з даного питання було врегульовано на законодавчому рівні, шляхом внесення Законом України від 20.05.2010 р. N 2275-VI доповнень до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" відповідно до яких суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі (ч.36 ст.15). Обставини щодо наявності у позивача ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами підтверджуються актом перевірки та копіями таких ліцензій залученими до матеріалів справи.

А відтак, факт порушень позивачем норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95-ВР від 19.12.1995 року, на які посилається відповідач в своїх рішеннях, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов про наявність підстав для задоволення позову.

З врахуванням усього наведеного вище та вимог п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з яким, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб скасування спірного рішення відповідача про застосування фінансових санкцій.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >Позов задовольнити повністю. <Текст >

Рішення Регіонельного управління департаменту САТ ДПА України в Рівненській області №1704930012/32 від 14.04.2010року скасувати.

Присудити на користь позивача Суб"єкт підприємницької діяльності - колективне підприємство "Гаруне"(Код ЄДРПОУ 23309651) із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі "09" липня 2010 р.