Постанова № 10775832, 01.07.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1231/10/1770

01 липня 2010 року 16год. 06хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: <Текст >

позивача: представник Логощук О.М., Курень І.А.

відповідача: представник не з'явився; третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство фірма "Фарматон" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство Фірма «Фарматон» - звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог просили скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000231742/0/17-123 від 19.02.2010 року в частині визначення основного платежу в розмірі 54144,32грн та штрафної санкції в розмірі 108288,64грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1000342343/0/23-235 від 18.02.2010 року та № 0000392342/0 від 19.02.2010 року.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначили, що позивач не є податковим агентом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо операцій фізичних осіб при передачі ними внеску до статутного фонду підприємства в обмін на його корпоративні права, у звязку з вказаним вважають, що здійснення донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 54144,32 грн. є неправомірним, та є неправомірним встановлення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 108288,64 грн. Пояснили, що позивач зобовязаний був розрахуватись за із сільськогосподарськими товаровиробниками за придбану у них сільськогосподарську продукцію не пізніше наступного дня після дня зарахування інкасової (готівкової) виручки від покупців за реалізовану їм позивачем сільськогосподарську продукцію. Готівкової виручки від покупців за реалізовану ним продукцію позивач не отримував, а відтак , застосування штрафних санкцій за порушення Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» щодо не розрахунку за придбану продукцію з АВК «Агрофірма «Мир» та СФГ «Шанс» є не обґрунтованим. Крім того зазначив, що вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими, а тому можуть застосовуватися лише в межах строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України. Крім того, пояснили, що позивач не повинен був придбавати патент при здійсненні ним реалізації за готівкові кошти через касу підприємства спецодягу та іграшки-мишки, оскільки спецодяг є продукцією власного виробництва, що був реалізований працівникові позивача, а іграшка мишка є засобами догляду за тваринами та іншими товарами, що використовуються у тваринництві та ветеринарній медицині, що включається в поняття ветеринарні препарати в розумінні Закону України «Про ветеринарну медицину». При цьому, на дату реалізації іграшки - мишки позивач мав патент на торгівлю ветеринарними препаратами. Просили позов задоволити.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях, а зокрема пояснив, що обставини щодо порушень позивачем норм законодавства відображені в акті перевірки, а зокрема в ході перевірки встановлено, що позивачем не перераховано у встановлені строки товаровиробникам сільськогосподарської продукції кошти в сумі 9497 грн., не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся в сумі 54144,32 грн. при здійсненні засновником позивача фізичною особою майнового внеску до статутного фонду позивача. Крім того було встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював торгівельну діяльність за готівкові кошти без одержання відповідного торгового патента. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що складено акт від 09.02.2009 року № 12423-100/30191827 (а.с.22-42).

Перевіркою встановлено порушення:

-п. 4 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», а саме не перераховано у встановлені строки товаровиробникам сільськогосподарської продукції- СВК Агрофірма «Мир» та СФГ «Шанс» кошти в сумі 9497 грн.

-пп.. «ж» п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, пп. 3.1.1, пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6, п.п. «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп.. 8.1.1, пп.. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, ст.. 12, пп. «а» пп. 17.2 ст. 17, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп.. «а» п. 20.3.1, пп.. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 3, п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2035, яке полягає у неутриманні та не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб при здійсненні засновником позивача- фізичною особою майнового внеску в розмірі 360962,12грн. до статутного фонду позивача в обмін на емітовані ним корпоративні права.

-ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яке полягає у реалізації через касу підприємства за готівкові кошти товарів, які не відносяться до ветеринарних препаратів (мишки-іграшки, костюм камуфляж ний, безрукавка утеплена, костюм спецпідрозділ чорний) за період з 09.10.2006 року по 30.09.2009 року без одержання відповідного торгового патента.

У звязку з виявленими порушеннями та на підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 року № 0000231742/0/17-123, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 162624,09 грн., в т.ч. 54208,03 грн. за основним платежем та 108416,06 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.13 т.1);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.02.2010 року № 1000342343/0/23-235, яким до позивача на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно абз. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17870,76 грн. (а.с.15 т.1);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.02.2010 року № 0000392342/0, яким до позивача на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з п. 4 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 65014,65 грн. (а.с.16).

І. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.02.2010 року № 0000231742/0/17-123, яким позивачу визначено податкове забовязання та штрафні санкції за платежем податок з доходів фізичних осіб.

З розрахунку податкового зобовязання та штрафної санкції до названого податкового повідомлення-рішення (а.с. 39 том 3) та пояснень представника відповідача, що надані в ході розгляду справи, акту перевірки позивача (а.с. 36-39 том 1) вбачається, що спірним податковим повідомленням -рішеням позивачу визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 54144,32грн та штрафну санкцію в розмірі 108288,64грн. за неутримання та неперерахування позивачем податку з доходів фізичної особи при здійсненні засновником позивача-фізичною особою операцій з передачі до статутного фонду підприємства позивача майнового внеску в обмін на корпоративні права такого підприємства.

Судом встановлено, що відповідно до положень статуту позивача та актів приймання передачі від 28.11.2007року та від 29.05.2009року засновник ОСОБА_4 передав, а підприємство позивача отримало рухоме майно на суму 360962,12грн. в якості внеску до статутного фонду в обмін на корпоративні права даного підприємства. При цьому, названа фізична особа засновник набула прав на емітовані підприємством позивача корпоративні права на суму, що дорівнює сумі внесеного нею майнового та грошового вкладу до статутного фонду позивача.

Відповідно до ст. 167 Господарського Кодексу під корпоративними правами розуміють - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Підпункт 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що до складу загальномісячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільного законодавства.

Згідно нормами підпункту 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються операціями з придбанням інвестиційного активу. Згідно з положенням цього закону при здійсненні фізичними особами в подальшому операцій з інвестиційними активами (зокрема корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

При цьому, інвестиційним прибутком визначається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податків від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи із сум витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу. Фінансові результати операцій з інвестиційними активами (пп. 9.6.1 п. 9.6 Закону №889) обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів і витрат.

Отже, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 названого Закону №889, ст.167 ГК України та відноситься до операцій з придбання інвестиційного активу відповідно до ст. 11 та 12 цього ж Закону. Оскільки в даному випадку при внесенні фізичною особою-засновником майна до статутного фонду підприємства позивача в обмін на емітовані ним корпоративні права жодних доходів не виникло, то і відсутні підстави для нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб. За таких обставин, відповідачем безпідставно визначено позивачу податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 54144,32грн та штрафної санкції в розмірі 108288,64грн. Таким чином, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000231742/0/17-123 від 19.02.2010 року в частині визначення основного платежу в розмірі 54144,32грн та штрафної санкції в розмірі 108288,64грн., підлягає до задоволення.

ІІ. Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.02.2010 року № 1000342343/0/23-235, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 17870,76 грн. за порушення ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

З стор 37 акту перевірки позивача (а.с. 40 т.1) вбачається, що підставою для винесення спірного рішення стали висновки ревізорів викладені в розділі 3.6.4 названого акту, в якому відображено, що в ході перевірки ревізорами встановлено, що позивач крім ветеринарних препаратів здійснював через касу підприємства-позивача (за готівкові кошти) реалізацію мишок (іграшок), костюмів камуфляжних, безрукавок утеплених. В підтвердження названих обставин ревізори в названому акті покликались на видаткові накладні №001549 від 09.10.2006року, № ФМА -851 від 29.07.2009, № ФМ -959 від 28.08.2009року та як зазначено в акті „інші”.

Копії названих видаткових накладних та копії розрахункових документів за названими накладними суд витребував від позивача.

Так, з видаткових накладних № ФМ -959 від 28.08.2009року та ФМА -851 від 29.07.2009 (а.с. 233, 235 т. 3) вбачається, що ОСОБА_5 було відпущено позивачем костюми „камуфляжні” та костюми „спецпідрозділ”. Розрахунки за придбані костюми названою особою проведено через касу підприємства позивача, підтвердженням чого є прибутковий ордер №593 від 28.08.2009року та №553 від 11.08.2009року (а.с.234, 236 т.3). Відповідно до наказу позивача №43 від 22.05.2002року та трудової книжки (а.с. 227-232 т. 3) ОСОБА_5, станом на дату придбання названих костюмів у позивача та проведення розрахунку за них була працівником позивача та працювала на посаді швеї-закрійниці. Відповідно до залученої до матеріалів справи довідки позивача, пояснень представників позивача реалізовані ОСОБА_5 костюми є продукцією власного виробництва позивача, названі обставини представниками відповідача та відповідачем не заперечувалися.

Статтею 10 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” встановлено, що не потребує патентування реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта.

Таким чином, застосування позивачем санкції за непридбання торгового патенту у звязку з реалізацією позивачем (за готівкові кошти та через касу підприємства) особі, яка перебуває з ним у трудових відносинах продукції власного виробництва є таким що суперечить положенням вищевказаної норми Закону.

Стосовно ж реалізації позивачем мишок іграшок за видатковою накладною №001549 від 09.10.2006року, то з названої накладної (а.с. 237 т. 3) вбачається, що названі мишки були отримані ПП ОСОБА_6 09.10.2006року зі складу готової продукції позивача. Розрахунки за вказану продукцію проведені названою особою із позивачем лише 23.10.2006року через касу підприємства позивача , підтвердженням чого є прибутковий ордер №2939 від 23.10.2006року.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” позивачем було отримано пільговий торговий патент №172187 з терміном дії 01.09.2006року по 31.08.2007року на здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти ветеринарними препаратами. Названі обставини підтверджуються висновками, викладеним на стор. 37 обумовленого акту перевірки (а.с. 40 т.1) та поясненнями представників сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про ветеринарну медицину” (в редакції, що діяла в період з 15.12.2005року по 15.11.2006року) до ветеринарних препаратів відносилися - ветеринарні лікарські та імунобіологічні засоби (препарати) та засоби, що застосовуються для штучного осіменіння тварин і трансплантації ембріонів, ензими, антисептики, дезінфектанти, інсектоакарициди, дератизациди, пробіотики, діагностикуми, засоби догляду за тваринами та інші, що використовуються у тваринництві та ветеринарній медицині.

Відповідно до додатку 2 реєстраційного посвідчення виробу мишка (іграшка) вказана продукція є засобом догляду за котами призначений для вироблення у кішок різного віку навичок полювання, відволікання уваги при періодичному статевому збудженні (а.с. 85 т.3).

Отже станом на дату реалізації позивачем названої продукції (іграшки мишки) та проведення розрахунку за неї, така продукція охоплювалася поняттям ветеринарних препаратів, а відтак на продаж такої продукції в той момент поширювалася дія пільгового торгового патенту №172187 на здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти ветеринарними препаратами.

Поряд із зазначеним, відповідачем не доведено обставин, що позивач при здійсненні продажу переліченої продукції здійснював її продаж саме у пунктах продажу товарів, що обумовлені ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” .

Що стосується „інших документів”, що підтверджують реалізацію позивачем за готівкові кошти товарів, продукції, що не відноситься до поняття ветеринарних препаратів у перевіряємому періоді, то на вимогу суду надати або навести перелік доказів, що могли б підтвердити „інші факти” реалізації позивачем за готівкові кошти товарів, що не охоплюються поняттям ветеринарні препарати, то відповідач та його представники не змогли повідомити суду ні переліку таких первинних документів (їх назв, номерів дат складання), що могли б підтверджувати названі обставини, ні надати таких доказів, що підтверджували б такі обставини.

Таким чином, названий акт перевірки позивача складений з порушенням п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), який передбачає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Частина 2 ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в супереч обумовленому, не доведено правомірності винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.02.2010 року № 1000342343/0/23-235 за здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти без придбання торгового патенту за період: 23 дня жовтня 2006року, листопад грудень 2006року, 2007- 2008рр., 9 місяців 2009року, оскільки відповідачем не наведено жодних фактів та первинних документів, що підтверджують обставини реалізації позивачем у продовж вказаного періоду товарів, продукції у пунктах продажу товарів, обумовлених ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” за готівкові кошти без придбання відповідного патенту.

Наведені відповідачем в акті перевірки факти реалізації продукції (09.10.2006року, 28.08.2009року, 29.07.2009року) з покликанням на видаткові накладні, здійснені позивачем з дотриманням норм Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

ІІІ. Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.02.2010 року № 0000392342/0, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 65014,65 грн. за порушення п. 4 Указу Президента України від 16.03.1995 року № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві».

Суть названого порушення полягала в тому, що позивач не розрахувався в терміни, визначені даним Указом з сільгоспвиробниками

Приписами статті 4 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку.

У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам.

Отже, за змістом даної норми для настання такої відповідальності необхідні наступні умови: отримання с/г продукції від товаровиробника; реалізація с/г продукції; отримання коштів за цю продукцію (інкасована виручка); непроведення розрахунків з товаровиробниками пізніше наступного дня після зарахування виручки на рахунки постачальників.

Виходячи з системного аналізу діючих нормативно-правових актів, інкасована виручка - це готівкові кошти, які надійшли в касу підприємства та була здана до установ банку на розрахунковий рахунок підприємства, після чого повинна бути перерахована товаровиробникам агропромислового комплексу в установлені Указом строки .

З матеріалів даної справи (стор 35, 36 названого вище акту перевірки позивача) вбачається, що в ході перевірки ревізорами встановлено обставини, щодо придбання позивачем у сільськогосподарських товаровиробників сільськогосподарської продукції, а зокрема: 29.10.2007року пшениці в кількості 5380кг у Сільськогосподарського кооперативу „Мир” та 15.11.2007 року насіння льону в кількості 3000 кг. у Селянського фермерського господарства «Шанс». Також в ході перевірки ревізорами встановлено, що отримана позивачем пшениця була використана для виробництва готової продукції „щуромор” та в подальшому разом із насінням льону реалізована ним іншим субєктам господарювання, що відображено у названому акті та додатках до нього (а.с. 48, 49 т. 1).

Так, з названих додатків до акту перевірки та пояснень сторін вбачається, що:

-придбане позивачем насіння льону реалізовано у період з 11.01.2008року по 19.02.2008року, кошти за реалізовану продукцію надійшли в період з 20.02.2008року по 13.06.2008року;

- „щуромор” реалізовано в період з 01.11.2007року по 29.02.2008року, кошти за його реалізацію надійшли позивачу в період з 06.11.2007року по 24.03.2008року.

При цьому, названий акт перевірки не містить відомостей щодо проведення позивачем розрахунків за продану ним сільськогосподарську продукцію в готівковій формі, також акт перевірки, як і його додатки не містить відомостей щодо дат інкасації і дат зарахування готівкової виручки на рахунок позивача. Названі обставини в акті перевірки, додатках до нього не встановлені, немає на них посилань і в запереченнях на позовну заяву. Вказані обставини відповідач та його представники не змогли повідомити і в ході розгляду справи.

Крім того, відповідно до пояснень представників позивача, розрахунки за реалізовану позивачем сільськогосподарську продукцію іншим субєктам господарювання проведені в безготівковій формі. Зазначені обставини відповідачем не заперечувалися.

За таких обставин, недоведеність відповідачем обставин порушення позивачем встановленого порядку розрахунків з постачальником сільськогосподарської продукції унеможливлює правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Поряд із зазначеним, судом витребовувались ухвалою, проголошеною в судовому засіданні, що винесена без виходу до нарадчої кімнати від відповідача детальний розрахунок штрафних санкцій та пені визначеної рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.02.2010 року № 0000392342/0, однак всупереч названої ухвали суду відповідач такого розрахунку не надав.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" не містить інших положень щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а відтак до даних правовідносин підлягають застосування строки визначені ст. 250ГК України.

З додатків до названого акту перевірки (а.с. 48, 49 т. 1) вбачається, що надходження коштів позивачу за реалізовану ним сільськогосподарську продукцію мало місце в період в період з 06.11.2007року по 24.03.2008року та в період з 20.02.2008року по 13.06.2008року. Спірне рішення позивачем винесено 19.02.2010 року, тобто зі сплином річного терміну від названої в додатках до акту перевірки дати проведення розрахунків покупців з позивачем за продану ним сільськогосподарську продукцію.

За таких обставин, позов підлягає до задоволенню повністю.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

< Текст >Позов задовольнити повністю. <Текст >

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000231742/0/17-123 від 19.02.2010 року в частині визначення основого платежу 54144,32 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 108288,64 грн.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1000342343/0/23-235 від 18.02.2010 року, та рішеня про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000392342/0 від 19.02.2010 року.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство фірма "Фарматон" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі 05.07.2010 року.