Рішення № 107755317, 17.11.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7498/22

(2-о/199/227/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Хамула А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне у правління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2022 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся заявник із вищевказаною заявою окремого провадження, в якій просив суд встановити факт належності заявнику архівної довідки №59 від 31 березня 2021 року, виданої трудовим архівом Нікольської селищної ради Донецької області щодо трудового стражу за час перебування на посадах у колгоспі ім. Калініна (з 15 травня 1992 року КСП «Эллада») за період з 1979 року по 1996 роки. В обґрунтування вказаних вимог заявник послався на те, що він з метою оформлення пенсії звернувся до ГУ ПФ України в Одеській області та на підтвердження свого трудового стажу надав вищевказану архівну довідку, яка не була прийнята до уваги вказаним територіальним органом ПФ України через те, що зазначені в довідці анкетні дані заявника не відповідають таким, що вказані в його паспорті. Посилаючись на те, що в довідці наведене не помилкове, а скорочене написання імені та по батькові заявника російською мовою, а посвідчуваний довідкою стаж роботи заявника підтверджується записами у трудовій книжці заявника, останній просив суд задовольнити його заяву окремого провадження та встановити вищевказаний факт належності правовстановлюючого документу.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року вищевказану заяву окремого провадження було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до розгляду в судове засідання.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника заявника до суду надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності сторони заявника та підтримання заявлених вимог. Від представника заінтересованої особи ГУ ПФ України в Одеській області надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності вказаного учасника справи.

За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.10, 211, 223, 294 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за відсутності учасників справи, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що заявник з 1979 року по 1996 роки був членом та працював на різних посадах у колгоспі ім. Калініна, який з травня 1992 року реорганізовано у КСП «Эллада» (мова оригіналу), що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 , виданої на ім`я заявника, а також копією архівного витягу з протоколу №16 засідання правління колгоспу ім. Калініна від 02 вересня 1987 року, копією паспорту заявника.

31 березня 2021 року заявнику трудовим архівом Нікольської селищної ради Донецької області видано архівну довідку №59, згідно якої у книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспників ж такі відомості, які підтверджують факт роботи ОСОБА_2 . ОСОБА_3 (мова оригіналу документу) за період роботи у колгоспі ім. Калініна (з 15 травня 1992 року КСП «Эллада») з 1979 року по 1996 рік на різних посадах. Матеріали справи містять копію означеної архівної довідки.

Листом від 02 листопада 2021 року Управлінням пенсійного забезпечення ГУ ПФ України в Одеській області повідомлено заявника, що йому призначено пенсію згідно його заяви від 27 жовтня 2021 року №1382, однак до страхового стажу не зараховано період роботи згідно вищевказаної архівної довідки №59 від 31 березня 2021 року, оскільки прізвище, ім`я та по батькові не відповідають паспорту заявника. Копія вказаного листа наявна у матеріалах справи.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, ЦПК України.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, одним із яких є встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За змістом ст.ст.76, 89, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення, ґрунтуючи своє рішення на наступному.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно до положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах. Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи власника цього документа для оформлення спадкових прав.

Наведена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2021 року по справі №733/324/21, п.12 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Стосовно обставин правовідносин учасників даної цивільної справи, то судом за наслідками розгляду справи на підставі аналізу змісту наявних у справі доказів в контексті наведених вище правових висновків і норм законодавства встановлено і підтверджено, що архівна довідка №59, видана 31 березня 2021 року трудовим архівом Нікольської селищної ради Донецької області, дійсно належить заявнику, оскільки зазначені у цій довідці відомості про факт, місце, період роботи та посади збігаються із такими, що вказані у виданій на ім`я заявника трудовій книжці колгоспника. А та обставина, що зазначені у довідці прізвище, ім`я та по батькові особи, стосовно якої довідка видана ( ОСОБА_2 . ОСОБА_3 ), не збігаються із прізвищем, ім`ям та по батькові заявника, вказаними у виданому на його ім`я паспорті громадянина України ( ОСОБА_1 ), стосуються лише розбіжностей у написанні імені та по батькові, а не прізвища, що вочевидь обумовлено тим, що у довідці анкетні дані особи вказані російською, а не українською мовою, а також ім`я та по батькові особи зазначено скорочено, однак навіть таке зазначення дозволяє суду в контексті інших доказів по справі та змісту самої довідки переконатись у її беззаперечній належності саме заявнику.

У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.2,4,7,19,23,76-81,89,95,211,247,258,259,263-265,268,273,293,294,315-319,352,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_1 (паспорт громадянина України Серія НОМЕР_2 , виданий Володарським РВ УМВС України в Донецькій області 10 січня 1999 року; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385; адреса місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), Головне у правління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; адреса місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3), про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України Серія НОМЕР_2 , виданий Володарським РВ УМВС України в Донецькій області 10 січня 1999 року; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) архівної довідки №59, виданої 31 березня 2021 року трудовим архівом Нікольської селищної ради Донецької області.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко