Рішення № 107754088, 08.12.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1742/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ в. о. начальника Одеської митниці В. Заколодяжного «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » №563-о від 22.12.2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено 28.12.2021 року з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці, припинено державну службу та розірвано контракт про проходження державної служби №550 від 06.07.2021 року;

поновити ОСОБА_1 на державній службі та на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці з 28.12.2021 року, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено;

поновити дію контракту про проходження державної служби №550 від 06.07.2021 року, що укладений між ОСОБА_1 та Одеською митницею;

стягнути з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної Митної Служби України (код ЄДРПОУ ВП: 44005631, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.12.2021 р. по дату набрання рішенням по справі законної сили, з вирахуванням обов`язкових податків і зборів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом №563-о від 22.12.2021 року Одеської митниці було припинено його державну службу на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці та звільнено із займаної посади у зв`язку зі встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді, розірвано контракт про проходження державної служби. Позивач вважає, що вказаний наказ є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його конституційні права.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 26.01.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено:

«У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:

1. Ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Верховна Рада України прийняла Закон «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"».

Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено воєнний стан до 25.04.2022 року.

22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні до 23.08.2022 року.

Законом України №2500-IX від 15.08.2022 затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні на 90 днів до 19 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 01.04.2022 року клопотання представника позивача за вхід. №ЕП/7649/22 від 10.03.2022 року та представника відповідача за вхід. №ЕС/769/22 від 17.03.2022 року - задоволено.

Зупинено провадження по справі №420/1742/22 до завершення воєнного стану в Україні.

05.05.2022 року за вхід.№ЕС/302/22 надійшов відзив на позовну заяву, де, серед іншого, наголошується на тому, що позивачу були визначені завдання на період випробування відповідно до наказу Одеської митниці від 06.07.2021 №70-о затверджені в. о. начальника Одеської митниці Андрієм Танцеровим , з даним завданнями ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав копію, що підтверджується власним підписом. Відповідно до завдань визначених ОСОБА_1 на строк випробування на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці (зі змінами, внесеними на виконання наказу Держмитслужби від 11.10.2021 № 760) затверджених в. о. начальником Одеської митниці Денісом Райковим, пунктом 2 визначено: успішне проходження повторного тестування передбаченого постановою Кабміну України від 30.09.2020 №916 «Про реалізацію експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності», відповідно до пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності. З даними завданнями ОСОБА_1 також ознайомлений, що підтверджується власним підписом.

Таким чином, ОСОБА_1 з визначеними йому завданнями був ознайомлений та заперечень щодо визначених завдань не висловлював. До того ж, визначені завдання на строк випробування не оскаржуються позивачем, як такі що є незаконними та суперечать встановленому законодавству України. Проте, у відповідності до Порядку, ОСОБА_1 за результатами проходження тестування, передбаченого постановою Кабміну України від 30.09.2020 №916 «Про реалізацію експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності», з рівня знань митного та антикорупційного законодавства двічі отримав оцінку «незадовільно».

Ухвалою суду від 21.10.2022 року клопотання представника позивача задоволено, провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 21.10.2022 року розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.11.2022 року.

15.11.2022 року за вхід.№ЕП/33936/22 надійшли письмові пояснення представника позивача в яких зазначено, зокрема, що обставини, які зазначені в доповідній записці від 16.12.2021 року та наказі, не свідчать та не підтверджують недостатню кваліфікацію позивача або неналежне виконання ним обов`язків контракту.

Підготовче засідання відкладено на 21.11.2022 року через відсутність електропостачання в будівлі суду.

Ухвалою суду від 21.11.2022 року підготовче провадження по справі закрито. Продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

06.07.2021 Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі - державний орган) в особі в.о. начальника митниці Танцерова Андрія Олександровича , який діє на підставі положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 «Про затвердження положень про територіальні органи Держмитслужби» з однієї сторони, та громадянином України ОСОБА_1 , який був призначений на посаду державної служби головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці, з іншої сторони, було укладено Контракт № 550 про проходження державної служби ОСОБА_1 від 06.07.2021 (далі - Контракт).

ОСОБА_1 були визначені завдання на період випробування відповідно до наказу Одеської митниці від 06.07.2021 № 70-о затверджені в.о. начальника Одеської митниці Андрієм Танцеровим з даним завданнями ОСОБА_1 був ознайомлений та отримав копію, що підтверджується власним підписом, заперечень щодо встановлених завдань на період випробувального терміні не висловлював.

Пунктом 2 завдань визначених ОСОБА_1 на строк випробування на посаді головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці (зі змінами, внесеними на виконання наказу Держмитслужби від 11.10.2021 № 760) затверджених в.о. начальником Одеської митниці Денісом Райковим, визначено : успішне проходження повторного тестування передбаченого постановою Кабміну України від 30.09.2020 № 916 «Про реалізацію експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності», відповідно до пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності.

ОСОБА_1 за результатами проходження тестування, передбаченого постановою Кабміну України від 30.09.2020 №916 «Про реалізацію експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності», з рівня знань митного та антикорупційного законодавства 23.04.2021 отримав оцінку «незадовільно».

20.09.2021 повторно за результатами проходження тестування рівня знань митного та антикорупційного законодавства отримав оцінку «незадовільно», та у зв`язку з повторною не здачею рівня знань митного та антикорупційного законодавства, тестування на благонадійність не проходив.

Відповідно до доповідної записки в.о. начальника митного поста «Подільськ» Одеської митниці Віктора Санковського від 16.12.2021 № 7.10-28.8/1131 на виконання вимог наказу Державної митної служби України від 05.04.2021 №227 «Про деякі питання організації роботи з персоналом» (даті - наказ №227) при призначенні на посади до Одеської митниці посадовим особам встановлюється строк випробування шість місяців.

Наказом Одеської митниці ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора митного поста «Подільськ» та встановлено випробувальний термін шість місяців.

На підставі статті 35 Закону України «Про державну службу» та відповідно до Переліку завдань, які, окрім інших (профільних), обов`язково визначаються на строк випробування, затверджених наказом №227, при призначенні на посаду, ОСОБА_1 були визначені завдання на строк випробування на посаді головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці.

За результатами проведеного тестування рівня знань митного та антикорупційного законодавства ОСОБА_1 набрав 15 балів (оцінка 2 (незадовільно), відомість №1 від 23.04.2021), тобто відповідно до параметрів тестування в частині мінімально допустимої кількості балів, які повинні бути набрані для успішного проходження тестування, затверджених наказом Державної митної служби України від 22.03.2021 № 192 «Про деякі питання проведення тестування», набрав меншу кількість балів, ніж мінімально допустима для успішного проходження тесту.

На підставі вищезазначеного, в Переліку завдань, які визначені ОСОБА_1 на строк випробування на посаді головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці визначено завдання №2: «Успішне проходження повторного тестування, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №916, відповідно до пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації- та благонадійності, затвердженого цією постановою».

За результатами проведення повторного тестування рівня знань митного та антикорупційного законодавства від 20.09.2021 ОСОБА_1 набрав 15 балів (оцінка 2 (незадовільно), тобто набрав меншу кількість балів, ніж мінімально допустима для успішного проходження тесту.

Таким чином, ОСОБА_1 неуспішно пройшов повторне тестування у зв`язку з чим не виконав завдання №2 Переліку завдань, які визначені ОСОБА_1 на строк випробування на посаді головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці.

Наказом в. о. начальника Одеської митниці В. Заколодяжного «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » №563-о від 22.12.2021 року ОСОБА_1 звільнено 28.12.2021 року з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Подільськ» Одеської митниці, припинено державну службу та розірвано контракт про проходження державної служби №550 від 06.07.2021 року.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Розпорядженням Кабміну України від 13.05.2020 року №569-р «Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику» затверджено план заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику.

Згідно з п.6 Розпорядження Кабміну України від 13.05.2020 року №569-р встановлено перегляд підходів до системи добору кадрів, розвитку вмінь та навичок співробітників, їх стимулювання і заохочення до доброчесного та ініціативного виконання обов`язків, які ґрунтуються на найкращих світових практиках. Пріоритизація кадрової політики на долученні кваліфікованих фахівців з дотриманням принципу рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, вихованні працівників у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій та співробітників, задіяних у розробленні та застосуванні інтелектуальних методів контролю і запобіганні порушенням у сфері митного законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916 «Про реалізацію експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності» постановлено: погодитися з пропозицією Міністерства фінансів та Державної митної служби стосовно реалізації протягом одного року з дня набрання чинності цією постановою експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності; затвердити Порядок реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, що додається; національному агентству з питань державної служби надавати технічну та консультативно-методологічну підтримку Державній митній службі в організації та проведенні тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності; міністерству фінансів разом з Державною митною службою протягом трьох місяців після завершення реалізації експериментального проекту, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, підготувати звіт про результати його реалізації та пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів.

Порядок реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, визначає процедуру реалізації експериментального проекту щодо тестування з питань кваліфікації та благонадійності посадових осіб територіальних органів Держмитслужби, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» реорганізуються шляхом приєднання до Держмитслужби (далі - посадові особи), а також тестування на благонадійність посадових осіб митних органів, що включаються до складу комісій з проведення тестування з питань кваліфікації та благонадійності (далі - комісія).

Згідно з п.2 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, тестування посадових осіб з питань кваліфікації та благонадійності (далі - тестування) проводиться з метою підвищення ефективності діяльності митних органів, запровадження моніторингу та контролю кваліфікації та благонадійності та відповідного інформування суб`єкта призначення.

Відповідно до п.3 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, тестування організовується та проводиться з дотриманням таких принципів: поваги і дотримання прав та свобод людини і громадянина; законності; прозорості; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; об`єктивності, неупередженості та запобігання конфлікту інтересів; мінімізації впливу людського фактору.

Згідно з п.4 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, після затвердження штатного розпису територіального органу Держмитслужби, утвореного відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Мінфін приймає рішення про проведення тестування. Одночасно Мінфін приймає рішення про утворення робочої групи з організації тестування (далі - робоча група) та затвердження її складу.

Відповідно до п.7 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, Держмитслужба, зокрема: утворює комісії та затверджує їх персональний склад; затверджує перелік посадових осіб, які підлягають тестуванню, із зазначенням займаних ними посад; затверджує план-графік проведення тестування; здійснює матеріально-технічне забезпечення проведення тестування; інформує Міністра фінансів про результати проведення тестування.

Згідно з п.8 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, план-графік проведення тестування повинен визначати час, дату і місце проведення тестування і підлягає оприлюдненню в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до п.13 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, тестування включає: 1) тестування рівня знань митного та антикорупційного законодавства (далі - тестування №1); 2) тестування на загальні здібності (зокрема, абстрактне мислення, числове мислення, вербальне мислення) (далі - тестування №2); 3) тестування на благонадійність (далі - тестування №3), яке є психологічним тестом, призначеним оцінити особистісні фактори благонадійності та лояльності посадових осіб для виявлення посадових осіб із ризиками схильності до порушення встановлених правил та непродуктивної поведінки на робочому місці.

Згідно з п.20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №916, у разі набрання посадовою особою за результатами проходження тестування №1 та тестування №2 кількості балів, яка дорівнює або є більшою мінімально допустимої кількості балів для відповідного виду тестування, посадова особа допускається до тестування №3. Посадова особа, яка за результатами проходження тестування №1 та/або тестування №2 набрала меншу кількість балів, ніж мінімально допустима, або була відсторонена від подальшого проходження тестування відповідно до пункту 18 цього Порядку, не допускається до проходження тестування №3, а комісія приймає рішення про неуспішне проходження тестування. За бажанням такої посадової особи допускається ще один раз пройти тестування №1 та/або тестування №2, але не раніше ніж протягом одного місяця від дати проходження відповідного виду тестування, про що під підпис такої посадової особи робиться відмітка у протоколі засідання комісії.

Таким чином, у відповідності до Порядку, ОСОБА_1 за результатами проходження тестування, передбаченого постановою Кабміну України від 30.09.2020 №916 «Про реалізацію експериментального проекту щодо тестування посадових осіб митних органів з питань кваліфікації та благонадійності», з рівня знань митного та антикорупційного законодавства 23.04.2021 отримав оцінку «незадовільно».

20.09.2021 повторно за результатами проходження тестування рівня знань митного та антикорупційного законодавства отримав оцінку «незадовільно», та у зв`язку з повторною не здачею рівня знань митного та антикорупційного законодавства, тестування на благонадійність не проходив, чим було не виконано пункт 9 завдань на період випробування відповідно до наказу Одеської митниці від 06.07.2021 № 70-о затверджені в.о. начальника Одеської митниці Андрієм Танцеровим та пункт 2 завдань визначених Котович О.Є на строк випробування на посаді головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці (зі змінами, внесеними на виконання наказу Держмитслужби від 11.10.2021 № 760) затверджених в.о. начальником Одеської митниці Денисом Райковим.

Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абзац сьомий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.07.2004 року № 14-рп/2004).

Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Конституційний Суд України, розглядаючи питання захисту трудових прав громадян, зазначав, що: держава, забезпечуючи стабільність трудових правовідносин, здійснює їх нормативне регулювання з метою створення справедливих, безпечних і сприятливих для життя і здоров`я умов праці, підвищення її продуктивності, гарантування рівності прав та можливостей кожного працівника, збереження його працездатності, трудового довголіття, захисту на випадок безробіття; законодавча діяльність у сфері регулювання праці, зокрема щодо умов та порядку припинення трудових правовідносин, має відповідати нормам і принципам, визначеним у Конституції України, а також узгоджуватися із міжнародними зобов`язаннями, які випливають з участі України у діяльності міжнародних організацій (абзац шостий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019); зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права; вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці (абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року (далі - Конвенція № 158) вона поширюється на всі галузі економічної діяльності та на всіх осіб, які працюють за наймом (пункт 1 статті 2); трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби (стаття 4).

Невід`ємним елементом реалізації конституційного права на працю є забезпечення державою належних гарантій від незаконного звільнення. Звільнення може вважатись таким, що відповідає припису частини шостої статті 43 Конституції України, якщо воно здійснено на підставі закону, норми якого відповідають вимогам верховенства права, потреба звільнення спрямована на досягнення правомірної (легітимної) мети, а застосовані при звільненні особи заходи є домірними (пропорційними).

Згідно положень ст.1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про державну службу» правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів. На державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно положень ст.569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.35 Закону України «Про державну службу» в акті про призначення на посаду суб`єкт призначення може встановити випробування з метою встановлення відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку. При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов`язковим. На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов`язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату. Випробування встановлюється строком від одного до шести місяців.

Згідно з ч.6 ст.35 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Згідно з ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.88-1 Закону України «Про державну службу» контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з відповідачем, що суб`єкту призначення надано право на звільнення державного службовця при проходженні таким державним службовцем строку випробування у разі встановлення його невідповідності займаній посаді. Тобто, роботодавцеві надано право самостійно визначати чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято, проте висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Пунктом 6 частини першої статті 5-1 Кодексу законів про працю України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Цей конституційний припис закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.2 ст.21 та ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованого Україною 12 листопада 1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою повного здійснення цього права, включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Статтею 1 Конвенції Міжнародної Організації Права № 11 про дискримінацію в галузі права та занять 1958 року визначено, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.

Суд зазначає, що міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною. Таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль.

Законодавець, ввівши в дію процедуру реформування митних органів, зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження державної служби в митних органах, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом проходження тестування з питань кваліфікації та благонадійності. Наслідки неуспішного проходження тестування також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, оскільки маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків не проходження тестування.

У пункті 41 звіту Венеціанської Комісії від 25-26 березня 2011 року зазначено, що наразі можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття «верховенство права», зокрема, таких, як законність, в тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, в тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом.

Тобто, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. У рішенні від 10 грудня 2009 року «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02) зазначено, що «… вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступно відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права…».

Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Тотожної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 року по справі № 815/1554/17.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини визнає звільнення працівника з роботи, у тому числі з посад публічної служби однозначним втручанням у право на повагу до приватного життя.

За сталою практикою Європейського суду приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення Суду у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття «приватне життя» не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду у справі «Niemietz проти Німеччини» від 16 грудня 1992 року). Обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. п. 47 рішення Суду у справі «Sidabras and Dћiautas проти Латвії» (справи № 55480/00 та № 59330/00, ECHR 2004) і п.п. 22-25 рішення Суду у справі «Bigaeva проти Греції» від 28 травня 2009 року (справа 26713/05)). Звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. п.п. 43-48 рішення Суду у справі «Ozpinar проти Туреччини» від 19 жовтня 2010 року (справа № 20999/04)).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності», та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання, залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (див., наприклад, рішення у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, 2001).

Оскільки ОСОБА_1 не виконав пункт 9 завдань на період випробування відповідно до наказу Одеської митниці від 06.07.2021 № 70-о затверджені в.о. начальника Одеської митниці Андрієм Танцеровим та пункт 2 завдань визначених Котович О.Є на строк випробування на посаді головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці (зі змінами, внесеними на виконання наказу Держмитслужби від 11.10.2021 № 760) затверджених в.о. начальником Одеської митниці Денисом Райковим, тому рішення Одеської митниці на підставі ч.6 ст.35, п.4 ч.1 ст.83, п.2 ч.1 ст.87, ч.1 ст.88-1 Закону України «Про державну службу» про припинення державної служби ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста «Подільськ» Одеської митниці та звільнення його із займаної посади у зв`язку з встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, а також розірвання контракту про проходження державної служби від 06.07.2021 року №550, є повністю обґрунтованим та законним.

Суд зазначає, що розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08 липня 2003 року № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок. Вона передбачена частиною шостою статті 96 Кодексу законів про працю України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про державну службу». Згідно із цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За таких обставин, оскаржуваний наказ Одеської митниці №563-о від 22.12.2021 року про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги щодо його скасування не належать до задоволення.

Оскільки позивача було правомірно звільнено, тому відсутні підстави для поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 14, 77, 78, 90, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631, електронна адреса: od.post@customs.gov.ua)

Головуючий суддя Н.В. Потоцька

.