Рішення № 107753632, 08.12.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року Київ № 320/6085/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна", в якому просить стягнути адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 54 930, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" у 2021 році не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим сума адміністративно-господарських санкцій та пені, що належить сплаті відповідачем, становить 54 930, 90 грн.

Ухвалою від 20.07.2022 суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, 26.07.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідачем було створено одне робоче місце для осіб з інвалідністю, видано наказ від 10.11.2021 № 10 та подавався звіт № 3-ПН від 12.11.2021 та від 26.01.2022, зазначив про відсутність підстав для сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, позаяк товариством вчинено усі заходи забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

05.08.2022 (згідно з відтиском поштового штемпеля Укрпошти на конверті) представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що відзив на позовну заяву не підписаний генеральним директором відповідача, відсутність підпису уповноваженої особи позбавляє документ будь-якої юридичної сили через відсутність підтвердження дійсного волевиявлення відповідача. Просить повернути відзив на позовну заяву відповідачу. При цьому, зазначає, що у доданих до відзиву документах відсутні додатки, про що представниками відповідача складено відповідний акт.

У додаткових поясненнях від 05.08.2022 представник позивача зазначив, що звіт за формою 3-ПН від 2021 рік відповідач подав у передостанньому місяці 2021 року, а саме у листопаді 2021 року, що свідчить про ненадання відповідачем з січня по 12.11.2021 до відповідного центру зайнятості інформації про наявність у відповідача попиту на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю. Фахівці центру зайнятості не маючи вказаної інформації не були обізнані про наявність у відповідача попиту на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю та не направляли таких осіб для працевлаштування.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" (код ЄДРПОУ 37517349, місцезнаходження: 08401, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Гостинна, будинок 13) зареєстроване як юридична особа 23.03.2011, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 414470 (том 1, а.с.27). Основний вид діяльності - розведення великої рогатої худоби молочних порід (КВЕД 01.41).

Згідно з відомостями відповідача за січень-грудень 2021 року середньооблікова чисельність штатних працівників становила 7,63 (8 осіб): з січня до вересня - 7 осіб, з жовтня - 9 осіб та у грудні - 10 осіб.

10.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" видало наказ № 10 про внесення змін до штатного розпису, відповідно до якого у зв`язку із збільшенням кількості працюючих до 10 осіб наказано з 10.11.2021 ввести до штатного розпису товариства посаду лікар ветеринарної медицини з посадовим окладом 7 000, 00 грн (том 1, а.с.29).

12.11.2021 відповідач подав звітність за формою № 3-ПН щодо інформації про попит на робочу силу (вакансії), де зазначено про одну вакансію на посаду лікаря ветеринарної медицини із заробітною платою у 7 000, 00 грн, місце роботи - Переяслав, наявні коментарі. У коментарях до вакансії зазначено бажану категорію громадян: інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; завдання та обов`язки: дослідження на рухомість сперми бугаїв-плідників, робота з мікроскопом, готовність до відряджень, впевнений користувач ПК, наявність прав водія (категорія В); режим роботи: 5-денний робочий тиждень; характер виконуваної роботи: постійний; умови праці: оптимальні; вимоги до кандидата: освітній рівень: вища освіта; освітньо-кваліфікаційний рівень, науковий ступінь: магістр, спеціалізація: ветеринарна медицина; стаж роботи: 3 роки; додаткові вимоги: наявність телефону, наявність прав водія категорії В, впевнений користувач ПК (знання програм МС Office, готовність до відряджень).

За даними звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форма № 10-ПОІ) відповідач зазначив такі показники: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 8 осіб, з яких осіб з інвалідністю - 0; кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 838, 00 тис. грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 104 750, 00 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 52 375, 00 грн (том 1. а.с.34).

У листі від 15.02.2022 відповідач надав інформацію керівнику Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, де зазначив, що обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю виник з 10.10.2021, відповідачем створено одне робоче місце для осіб з інвалідністю згідно з нормативом, проінформовано органи для працевлаштування про створене робоче місце. Незважаючи на вжиті заходи, особи з інвалідністю для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися і самостійно не зверталися (том 1, а.с.28).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спеціальним законом, що визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 875-ХІІ держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров`я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до частини першої-другої статті 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 р. № 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 р. № 316 (далі - Порядок № 316).

Відповідно до пунктів 5 та 6 розділу І Порядку № 316 встановлено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Суд зазначає, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, обов`язок з інформування виконано своєчасно та належним чином щодо встановленого порядку подання інформації про попит на робочу силу (вакансії). У такому випадку це свідчить про те, що учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 та від 31.07.2019 у справі № 817/724/17.

На підставі аналізу норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; у разі не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство (фізичну особу) покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 28.05.2019 у справі № 807/554/17, від 28.05.2019 у справі № 820/2287/17 та від 24.02.2020 у справі № 820/2132/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16 зазначив, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, що в свою чергу здійснює пошук відповідної роботи для працевлаштування таких осіб.

З огляду на викладене, обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, що свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для таких осіб, є наказ підприємства про створення відповідного робочого місця, звіт за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Аналогічна висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що надавши інформацію про попит на вакансії, фактично вжив усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені відсутні.

Надаючи оцінку твердженню позивача про те, що у відзиві на позовну заяву, надісланого відповідачем засобами поштового зв`язку до позивача, відсутній підпис генерального директора та деякі додатки, а тому відзив належить повернути відповідачу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з пунктами 1, 4 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані зокрема виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Згідно з частиною десятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до пункту 24 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, затвердженого рішенням Вищої Ради Правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС) підсистема "Електронний суд" - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Згідно з пунктом 37 Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо позов не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, то позовна заява повертається позивачеві.

Дослідивши поданий відповідачем відзив на позовну заяву, суд встановив, що документ направлено до суду в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд" та скріплено електронним підписом представника відповідача (генерального директора), а позивачу - направлено засобами поштового зв`язку, де відсутній підпис генерального директора та деякі документи.

Суд звертає увагу на те, що Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано питання щодо наслідків подання відповідачем (його представником) відзиву на позовну заяву, не скріпленого власноручним підписом, до іншого учасника суду.

Суд зазначає, що відсутність власноручного підпису уповноваженої особи у відзиві на позовні заяву, що на думку позивача, позбавляє його юридичної сили через відсутність підтвердження дійсного волевиявлення відповідача, не позбавляє можливості позивача звернутися до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, з метою всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи. Такого клопотання від представника позивача до суду не надходило.

Суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що документи мають надсилатися сторонам належним чином (підписані та з усіма доданими до них документами), однак, з огляду на той факт, що відповідачем до суду подані документи, що належним чином підписані (скріплені електронним підписом представника відповідача), у суду відсутні підставі для залишення без розгляду та повернення відзиву на позовну заяву разом із додатками.

Надаючи оцінку твердженню позивача у додаткових поясненнях про ненадання відповідачем з січня до 12.11.2021 до відповідного центру зайнятості інформації про наявність у відповідача попиту на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю, що позбавила можливості фахівців центру зайнятості направляти для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд зазначає таке.

Суд встановив, що необхідна кількість працюючих у товаристві осіб, необхідна для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 8 осіб виникла у відповідача з жовтня 2021 року, що підтверджується листом відповідача від 15.02.2022 № 16, наданого керівнику Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

10.11.2021 з огляду на збільшення кількості працюючих до 10 осіб, відповідачем видано наказ про введення з 10.11.2021 до штатного розпису ТОВ "Сімекс Альянс Україна" посаду лікаря ветеринарної медицини - для особи з інвалідністю, про що свідчить звіт за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 12.11.2021.

Разом з цим, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 20.07.2022 у Київського обласного центру зайнятості витребувано письмові пояснення про те, чи подавались Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" до Київського обласного центру зайнятості чи іншого територіального органу центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за 2021 рік; інформацію про випадки відмови Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості.

29.08.2022 до суду на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2022 від Київського обласного центру зайнятості надійшов лист від 27.07.2022 № 1227/09/01-36 із зазначенням інформації про подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" звіту за формою № 3-ПН у 2021 році з інформацією про наявність одного вакантного місяця для особи з інвалідністю, проте безробітний не був працевлаштований у зв`язку з його невідповідністю вимогам роботодавця. Про інші випадки відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням або за направленням структурних підрозділів Київського обласного центру зайнятості за 2021 рік інформація відсутня.

Аналіз зазначених обставин дає підстави для висновку про те, що за період з січня до жовтня 2021 року у відповідача не було обов`язку надавати центру зайнятості інформацію про наявність у відповідача попиту на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю, а тому таке твердження відхиляється судом як необґрунтоване.

Відповідно до положень частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та стягнення пені у сумі 54 930, 90 грн, позаяк відповідачем виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону № 875 та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць у товаристві та потребу у направленні до нього центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.