Рішення № 107753629, 08.12.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року Київ справа № 320/5969/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та з 01.03.2018 із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та з 01.03.2018 по 31.08.2022 (день звільнення) з урахуванням базового місяця - березня 2018 року та абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військових частинах з 2000 року до 31.08.2021. Під час проходження військової служби у військовій частині за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, позивачу не була нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, який рішенням від 18.02.2022 у справі № 320/15931/21 позовні вимоги задовольнив частково та зобов`язав військову частину здійснити нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018. У частині визначення базового місяця судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог, як передчасних. На виконання рішення суду, відповідач у травні 2022 року здійснив виплату заборгованих коштів індексації грошового забезпечення в сумі 39 930, 20 грн, однак застосував на власний розсуд базовий місяць - січень 2014 року. Позивач вважає, що відповідач під час нарахування індексації грошового забезпечення порушив Порядок проведення індексації та відповідно здійснив виплату не повністю. Зазначає, що зміна (підвищення) розміру тарифної ставки (посадового окладу) військовослужбовцям відбулася двічі: у січні 2008 року та у березні 2018 року. Посилається на практику Верховного Суду у справах № 120/313/20-а, № 200/9297/19-а, № 803/203/17.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

27.07.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що згідно з Порядком № 1078 базовим місяцем під час розрахунку індексу споживчих цін вважався місяць, в якому відбувається підвищення заробітної плати працівника за рахунок збільшення її постійних складових, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справах № 825/1832/17 та № 825/565/17. Обґрунтовуючи правомірність дій щодо застосування базового місяця січня 2014 року, представник відповідача зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 було встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду. Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації належать грошові доходи громадян, одержані в гривнях, що не мають разового характеру - грошове забезпечення. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять зокрема щомісячні додаткові види грошового забезпечення (що мають постійний характер). Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода має постійний характер, то й місяць установлення такої винагороди (її підвищення) і буде базовим місяцем для цілей здійснення індексації - у період з 01.01.2016 до 01.03.2018 базовим місяцем є січень 2014 року. Постановою Кабінету Міністрів України № 704 відбулось збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, відтак у період з 01.03.2018 до 31.08.2021 відповідачем визначено базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення березень 2018 року, вказаний спосіб нарахування індексації позивачеві було застосовано відповідачем. При цьому, індекс споживчих цін за період з квітня 2018 р. до листопада 2018 р. не перевищував поріг індексації 103 %, а тому за вказаний період індексація не нараховувалась, а з грудня 2018 р. та в подальшому індексація була виплачена у відповідних розмірах, що підтверджується відповідачем. Сума індексації за період з 01.03.2018 до 31.08.2021 становить 8 085, 45 грн, що була нарахована та виплачена позивачу. Враховуючи, що відповідачем не вчинені дії (бездіяльність) з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки втрати, то позовна вимога у зобов`язанні нарахувати та виплатити компенсацію є передчасною. Зазначив, що позивач з письмовою заявою до відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 і з 01.03.2018 до 31.08.2021 не звертався. у задоволенні позову просить відмовити повністю.

29.07.2022 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що предметом спору у адміністративній справі є правомірність встановлення відповідачем базового місяця іншого, ніж визначено позивачем - січень 2008 року. Разом з тим, позивач повторно просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, що вже було зроблено відповідачем - на виконання рішення суду від 18.02.2022 у справі № 320/15931/21. Вважає помилковими доводи позивача про те, що базовим місяцем є січень 2008 року, оскільки ретроспективне поширення дії пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови № 1013) в частині визначенні індексу споживчих цін за 1 або 100 % із прив`язкою до встановлення посадових окладів постановою № 1294, що почала діяти за 8 років до зміни відповідного правового регулювання щодо встановлення такого індексу, є необґрунтованим та суперечить дії правових норм в часі.

Розглянувши заяви по суті справи, дослідивши наявні у матеріалах справи аргументи та докази сторін, оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданий Липоводомінським РВ УМВС України в Сумській області 21.03.1996.

відповідно до копії посвідчення від 02.04.2015 серії НОМЕР_3 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (том 1, а.с.31).

Згідно з довідки військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2021 № 985 позивач проходив військову службу з 01.08.1996 до 31.08.2021 (том 1, а.с.17).

Наказом Головнокомандуючого Збройних Сил України від 21.08.2021 № 333 позивача, заступника командира частини з озброєння - начальника технічної частини, звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2021 № 188 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення (том 1, а.с.19).

Суд встановив, що на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі № 320/15931/21, позивачу було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.

Так, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 розрахунку суми індексації від 17.06.2022 № 767 базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01.01.2016 до 01.02.2018 визначено січень 2014 року (том 1, а.с.21).

Відповідно до копії відомості зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) за період 25.05.2022 позивачу виплачено індексацію у сумі 39 930, 20 грн (том 1, а.с.24, 50).

Згідно з помісячним розрахунком індексації грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 (від 08.09.2021 № 1215), де базовим місяцем визначено березень 2018 року - позивачу з грудня 2018 року до серпня 2021 року було виплачено індексацію у сумі 8 085, 45 грн (том 1, а.с.48 зворотній бік - 49); період з березня 2018 року до листопада 2018 року - індекс інфляції визначено у сумі 0, 00 грн.

На запит позивача відповідач повідомив, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі № 320/15931/21 належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 15.02.2018 нараховані з розрахунку базового місяця січня 2014 року та виплачені у сумі 39 930, 20 грн, шляхом зарахування на картковий рахунок 25.05.2022. Інших зобов`язань військовій частині, в тому числі щодо застосування базового місяця для розрахунку - січня 2008 року, перерахунку індексації грошового забезпечення з березня 2018 року до дня звільнення та нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації в рішенні суду не визначено, підстав щодо перерахунку немає (том 1, а.с.20).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та з 01.03.2018 - із застосуванням базового місяця березень 2018 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011).

Згідно з статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, що пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин другої і третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з статтею 8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-ІІІ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 18 Закону № 2017-ІІІ визначено, що індексацію доходів населення, що встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації належить грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, що не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 15.12.2015), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, що складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств і організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом № 1282-ХІІ та положень цього Порядку.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, здійснення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Так, Мінсоцполітики в листі від 03.08.2020 № 220/4621 надало роз`яснення, що правила нарахування індексації грошового забезпечення як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців є єдиними. Починаючи з грудня 2015 року, з метою забезпечення єдиних умов нарахування індексації для усіх військовослужбовців, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду (том 1, а.с.32).

У листі Мінсоцполітики від 23.08.2021 № 126/0/214-21 зазначено, що починаючи з грудня 2015 року, до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року (за умови, що останнє підвищення відбулося у січні 2008 року). порівняння суми доходу до і після підвищення мало здійснюватися не у порівнянні із розміром доходу, який склався у лютому 2018 року, а з урахуванням посадового окладу до та після його підвищення та всіх складових грошового забезпечення, які були встановлені на березень 2018 року. Для подальшої індексації індекс споживчих цін розраховується з квітня 2018 року (том 1, а.с.34).

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України варто розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Враховуючи зазначене, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова № 1294), відповідно до якої затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 постанова набирає чинність з 01.01.2008, тобто датою, з якою позивач пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме з 01.03.2018.

При цьому збільшення грошового забезпечення з січня 2014 року, на яке посилається відповідач, не є підвищенням тарифних ставок (окладів), що є підставою для визначення базового місяця під час здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Встановлена щомісячна додаткова винагорода військовослужбовцям не є постійною величиною, а з 01.03.2018 скасована взагалі.

Крім того, Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 18.02.2022 у справі № 320/15931/21 визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що базовим місяцем є зокрема січень 2008 року (том 1, а.с.28).

Згідно з статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Проаналізувавши постанову № 1294 у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 (у період, що охоплює період оскаржуваних правовідносин), суд визначає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

В силу норм Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 420/11641/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а та від 12.05.2022 у справі № 580/3335/21.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про помилкове застосування відповідачем січня 2014 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 до 28.02.2018.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця 2008 року та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця 2008 року з урахуванням виплачених сум.

Надаючи оцінку позовній вимозі в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.08.2021 із застосуванням базового місяця березень 2018 року, суд вважає її необґрунтованою, з огляду на таке.

За офіційними даними Державної служби статистики України величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року до жовтня 2018 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103 %.

Суд дослідив довідку помісячного розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 (від 08.09.2021 № 1215), де базовим місяцем визначено березень 2018 року - позивачу з грудня 2018 року до серпня 2021 року було здійснено нарахування та виплачено індексацію у сумі 8 085, 45 грн (том 1, а.с. 48 зворотній бік-49), при цьому за період з березня 2018 року до листопада 2018 року - індекс інфляції визначено у сумі 0, 00 грн, позаяк останній не перевищував порогу індексації у 103 %.

Зважаючи на той факт, що індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то позивач набув право на виплату індексації з грудня 2018 року.

Обґрунтованих доводів/доказів про те, що розмір індексації був розрахований відповідачем неправильно, позивач не надав, правом на подання суду інших заяв по суті позивач не скористався.

Суд встановив, що сума індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.08.2021, нарахована та виплачена позивачу (що останнім не заперечується), визначена відповідачем із застосуванням базового місяця березень 2018 року (а не січень 2014 року, як зазначено позивачем), а тому позовні вимоги щодо повторного зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу суму індексації за зазначений період не належать задоволенню.

Надаючи оцінку позовній вимозі щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050 визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі варто розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктами 2 та 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації належать такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед яких, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 вказаного вище Закону).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв`язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 зазначив, що системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу у належному розмірі (індексації із застосуванням базового місяця - січня 2008 року) та встановлені строки сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації грошового забезпечення.

Таким чином, позовні вимоги належать частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини в рішеннях неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певні свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36 рішення від 01.07.2003 у справі "Суомінеен проти Фінляндії" № 3780001/97).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1, 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", відсутні підстави для розподілу витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.