Рішення № 107753617, 08.12.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2022 року Київ справа № 640/28302/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 (окремий Контрольно-пропускний пункт "Київ") до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася військова частина НОМЕР_1 (окремий Контрольно-пропускний пункт "Київ") з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути збитки у сумі 8 088, 26 грн.

Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2021 суд залишив позовну заяву військової частини НОМЕР_1 (окремий Контрольно-пропускний пункт "Київ") без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

На запит Окружного адміністративного суду м. Києва Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила суд листом від 26.11.2021 № 108-16278, що ОСОБА_1 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 01.07.2019.

Також Окружний адміністративний суд м. Києва запитав відомості щодо реєстрації місця проживання відповідача у Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області. У відповідь на запит суду було повідомлено, що ОСОБА_1 з 01.07.2019 зареєстрований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2022, адміністративна справа № 640/28302/21 за позовом військової частини НОМЕР_1 (окремий Контрольно-пропускний пункт "Київ") до ОСОБА_1 про стягнення збитків передана на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

12.07.2022 адміністративна справа № 640/28302/21 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати адміністративну справу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України на підставі контракту від 27.08.2020 строком на три роки (з 27.08.2020 до 26.08.2023). На виконання постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту у розмірі 9 прожиткових мінімумів. Відповідача також було забезпечено речовим майном. За систематичне невиконання умов контракту, контракт було достроково розірвано та виключено відповідача із списків особового складу та всіх видів забезпечення. 27.07.2021 відповідач власноручно склав розписку, якою визнав суму заборгованості та зобов`язався її повернути до 27.09.2021. Відповідач заборгованості за вартість речового майна та одноразову допомогу після укладення першого контракту добровільно не відшкодував. З відповідача належить стягнути кошти у сумі 8 088, 26 грн.

Копію ухвали суду від 16.09.2022 було повторно надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0113301235207 (вручено 21.09.2022).

Заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Бориспільським РВ Управління ДМС України в Київській області від 27.08.2015.

Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу від 27.08.2020 № 339-ос ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки: з 27.08.2020 до 26.08.2023, відповідачу присвоєно військове звання "молодший сержант" та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії першої групи паспортного контролю четвертого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бориспіль-1" І категорії (тип А), ВОС - 108934Р, п`ятий тарифний розряд, з 27.08.2020 (том 1, а.с.11).

Як встановлено з матеріалів справи, контракт про проходження в Державній прикордонній службі України військової служби було достроково розірвано - 23.07.2021, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, та виключено ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення згідно з наказом від 23.07.2021 № 303-ос (том 1, а.с.12).

Таким чином, після дострокового розірвання контракту у ОСОБА_1 виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання, а у позивача - право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 ознайомився із довідкою-розрахунком вартості речового майна на утримання від 23.07.2021 № 133 на загальну суму 7 605, 36 грн, про що свідчить особистий підпис відповідача (том 1, а.с.16).

Відповідно до роздавальних відомостей на видачу предметів речового майна від 23.09.2020 № 47 (том 1, а.с.13), від 06.11.2020 № 75 (том 1, а.с.14), від 18.06.2021 № 34 (том 1, а.с.21), арматурної картки № 1418 (том 1, а.с.15) відповідача було забезпечено речовим майном.

Згідно з розрахунком внесення в касу грошового забезпечення, грошове забезпечення виплачене у липні 2021 року у сумі 7 431, 68 грн, що складається із: посадового окладу - 2 092, 26 грн, надбавки за військове звання - 549, 03 грн, надбавки за особливості проходження служби - 1 505, 54 грн та премії - 3 284, 85 грн. Разом з цим, у зв`язку із достроковим розірванням контракту, премія у сумі 3 284, 85 грн належить утриманню з відповідача. Враховуючи доплати за невикористані дні щорічної відпустки (15 діб) у загальній сумі 2 794, 60 грн, що свідчить про надмірну виплату відповідачу 482, 90 грн (том 1, а.с.17).

Відповідно до розрахунку внесення в касу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту відповідачу було виплачено 18 918, 00 грн, у зв`язку із достроковим розірванням контракту сума грошової допомоги за 24 місяці становить 12 612, 00 грн, що була сплачена відповідачем у касу за мінусом відрахувань військового збору (1,5 %) - 12 422, 82 грн (том 1, а.с.10).

27.07.2021 ОСОБА_1 написав розписку із зобов`язанням повернути суму заборгованості позивачу у строк до 27.09.2021.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 добровільно не відшкодував витрати на користь позивача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Під час вирішення спору по суті, суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18, згідно яких, спори щодо відшкодування державі в особі Військової частини шкоди, завданої особою, належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку, що спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону № 2232-ХІІ для громадян України, для осіб сержантського і старшинського складу, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, строк військової служби у календарному обчисленні установлюється від 3 до 5 років.

Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (пункт 2 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ). Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Так, положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затверджене указом Президента України від 29 грудня 2009 р. № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), визначає порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пункту 17 Положення № 1115/2009 з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Згідно з пунктом 18 Положення № 1115/2009 перший контракт про проходження військової служби з особами, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу, укладається строком від 3 до 5 років залежно від згоди сторін.

Відповідно до пункту 26 Положення № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Так, підпунктом "з" пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2011 дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до абзаців 1-2 частини першої статті 9-1 Закону № 2011 передбачено, що продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України; речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 р. № 1132 (далі - Інструкція № 1132), передбачено, що військовослужбовці та ліцеїсти отримують речове майно, їм проводиться пошиття форменого одягу та надаються лазне-пральні послуги за рахунок кошторисних призначень, передбачених Держприкордонслужбі.

Метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців, ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби у військовій та спеціальній формі одягу, теплих та постільних речах, захисному спорядженні, предметах індивідуального захисту, тканинах, знаках розрізнення військовослужбовців, санітарно-господарському, культурно-просвітницькому майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні (пункт 3 розділу І Інструкції № 1132).

Відповідно до пункту 15 розділу ІІ Інструкції № 1132 у разі звільнення військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, через службову невідповідність, систематичне невиконання умов контракту, обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, яким військовослужбовцю призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", чи позбавлення права займати певні посади - вартість виданих йому предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, утримується з нього з урахуванням зносу.

Згідно з статтею 9 Закону № 2011, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 р. № 558 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 558).

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IV Інструкції № 558 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту з особами, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу у розмірі дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Згідно з пунктом 4 глави 5 розділу IV Інструкції № 558 у разі звільнення військовослужбовців, зазначених у пункту 1 цієї глави, з військової служби до закінчення строку служби за першим контрактом у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції", через службову невідповідність, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку - грошова допомога підлягає стягненню з них у сумі, обчисленій, ураховуючи кількість повних календарних місяців пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.

З матеріалів справи судом встановлено, що загальна сума, відповідно до довідки розрахунку внесення в касу одноразово грошової допомоги після укладення першого контракту на утримання з ОСОБА_1 становить 482, 90 грн, а витрати, пов`язані із забезпеченням відповідача речовим майном під час проходження військової служби у Державній прикордонній службі України становлять 7 605, 36 грн.

Суд зазначає, що відповідач був обізнаним про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з забезпеченням речовим майном та поверненням грошової допомоги після укладення першого контракту, позаяк у матеріалах справи є власноручно написана розписка відповідача про зобов`язання повернути заборгованість (том 1, а.с.6).

Відтак суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з відшкодування залишкової вартості речового забезпечення та поверненням грошової допомоги після укладення першого контракту, що не були відшкодовані позивачу, у загальній сумі 8 088, 26 грн.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачем не надано до суду належні та допустимі докази на підтвердження факту погашення заборгованості у сумі 8 088, 26 грн, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог військової частини НОМЕР_1 (окремий Контрольно-пропускний пункт "Київ").

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Доказів понесення таких витрат позивачем до суду не надано, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Бориспільським РВ Управління ДМС України в Київській області 27.08.2015) на користь військової частини НОМЕР_1 (окремий Контрольно-пропускний пункт "Київ") (місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, в/ч НОМЕР_1 (Окремий Контрольно-пропускний пункт "Київ"), код ЄДРПОУ 14321475) збитки у загальній сумі 8 088, 26 грн (вісім тисяч вісімдесят вісім гривень 26 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.