Рішення № 107753423, 08.12.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 грудня 2022 року Справа № 280/12844/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування (не включення) ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 21.09.2021 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1978 по 01.07.1982 (1 рік 11 місяців 00 днів), та періоду роботи на посаді судді з 03.07.2021 по день звільнення у відставку 20.09.2021 (2 місяці 17 днів), а всього 2 роки 01 місяць 17 днів, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, сформованого Василівським районним судом Запорізької області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати (включити) ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 21.09.2021 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1978 по 01.07.1982 (1 рік 11 місяців 00 днів), та період роботи на посаді судді з 03.07.2021 по день звільнення у відставку 20.09.2021 (2 місяці 17 днів), а всього 2 роки 01 місяць 17 днів, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, сформованого Василівським районним судом Запорізької області та визначити доплату за вислугу років як складову суддівської винагороди в розмірі 90% від посадового окладу;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 21.09.2021 перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% від загального розміру суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 21.09.2021 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1978 по 01.07.1982 (1 рік 11 місяців 00 днів), та період роботи на посаді судді з 03.07.2021 по день звільнення у відставку 20.09.2021 (2 місяці 17 днів), а всього 2 роки 01 місяць 17 днів відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, сформованого Василівським районним судом Запорізької області, та встановивши доплату за вислугу років як складову суддівської винагороди в розмірі 90% від посадового окладу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Вказує, що при обчисленні стажу роботи судді для отримання довічного грошового утримання, органом Пенсійного фонду не враховано половину строку навчання позивача за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та період її роботи на посаді судді з 03.07.2021 по 20.09.2021. Зауважує, що законодавством, яке діяло на момент обрання позивача на посаду судді, передбачалося право на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі. Крім того, враховуючи, що з урахуванням зазначених періодів стаж позивача на посаді судді складає повних 40 років, вона має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленого виходячи із 90% від загального розміру суддівської винагороди. З урахуванням викладеного, із посиланням на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №280/12844/21; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 26.01.2022 №5954), в якому пояснив, що позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402). Зауважує, що стаття 137 Закону № 1402-VIII містить перелік робіт, які зараховуються до роботи на посаді судді. При цьому, період навчання у вищому навчальному закладі не може розцінюватися в контексті Закону № 1402 як стаж роботи/професійної діяльності. З урахуванням викладеного, у задоволенні позову просить відмовити.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 №1988/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Василівського районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 21.09.2021.

Як вбачається з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 20.09.2021 становить 42 роки 00 місяців 16 днів.

Позивач звернулася до відповідача із заявою з питання розрахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у відповідь на яку листом від 10.11.2021 №15984-15362/П-02/8-0800/21, із посиланням на ст.ст. 137, 142 Закону № 1402 повідомлено, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 38 років, при цьому до стажу зараховано період з 03.07.1983 по 20.09.2021.

Вважаючи, що до стажу роботи на посаді судді підлягають зарахуванню половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та період роботи на посаді судді з 03.07.2021 по 20.09.2021, з урахуванням чого процент розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має складати 90 відсотків, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час обрання ОСОБА_1 на посаду народного судді Василівського районного народного суду (1983 рік) діяв Закон УРСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 №2022-X, однак вказаний Закон не регламентував питання обчислення стажу, який дає право на відставку.

Однак, під час роботи ОСОБА_1 на посаді судді Василівського районного суду Запорізької області набрав чинності Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» та вступив у дію Указ Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», дія яких відповідно поширилася і на позивача, як на діючу суддю.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (в редакції від 20 березня 2002 року) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3- 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.»

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.

У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Наведене спростовує доводи відповідача про те, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці враховується лише стаж, зазначений у ст. 137 Закону України № 1402-VIII.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Слід зазначити, що при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.

Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 її стаж роботи на посаді судді становить 38 років 2 місяці 19 днів. При цьому, як вже зазначено вище, відповідачем протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі. Слід зазначити, що навчання позивача охоплює період з 01.09.1978 по 01.07.1982 (3 р. 10 міс. 01 день), отже половина цього строку становить 1 р. 11 міс.

З урахуванням наведеного, відсоткове значення суддівської винагороди ОСОБА_1 має складати 90% (50 % за 20 років роботи+20 років понаднормово, помножені на 2 відсотки за кожен рік).

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, у зв`язку із чим здійснити з 21.09.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.

Також, зобов`язуючи зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, конкретні періоди, суд не проводить календарного обчислення вказаних періодів, оскільки це є компетенцією органу Пенсійного фонду.

Крім того, період роботи ОСОБА_1 на посаді судді з 03.07.2021 по 20.09.2021 вже зараховано до її стажу на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, у зв`язку із чим здійснити з 21.09.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 08.12.2022.

СуддяЮ.П. Бойченко