Ухвала суду № 107753383, 07.12.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 грудня 2022 року Справа № 280/2394/22 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Богатинського Б.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування попередження,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 280/2394/22 позов ОСОБА_1 до Таврійської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування попередження, задоволено.

06.12.2022 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, позивач вважає, що судом не вирішено питання щодо компенсації за відрив від звичайних занять та підготовки до судового розгляду в загальній сумі 3313 грн.

Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до положень частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

У рішенні суду від 21 листопада 2022 року щодо вимоги позивача про стягнення з компенсації за відрив звичайних занять у розмірі 3250,00 грн. зазначено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві лише констатував, що протягом 15 днів вивчав чинне законодавство України, а саме Закон України «Про місцеве самоврядування», Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Земельний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства, знайомився з відповідними нормативно - правовими актами, рішеннями та постановами судів, з відповідною судовою практикою України стосовно заявлених у позові вимог. Втрачав час на написання позовної заяви, набір її у друкованому вигляді та роздруківку, виготовлення копії позовної заяви. У населеному пункті де мешкає позивач, а саме с. Таврійське, Запорізького району Запорізької області відсутні послуги з роздруківки та виготовлення копій, у зв`язку з чим позивачу потрібно було виїжджати для цього двічі у інший населений пункт, а саме м. Оріхів, який знаходиться на відстані близько 10 км, витрачаючи при цьому від 2 - х годин часу на кожну поїздку.

Проте, позивач не зазначає, який саме вид занять був позбавлений виконувати у зв`язку з ініціюванням оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у судовому порядку.

При цьому, позивач не надав також доказів в обґрунтування компенсації за відрив від звичайних занять, тобто не надав доказів, які саме звичайні заняття були позивачем та не здійснені у зв`язку підготовкою позовної заяви (підготовка, написання, друк, виготовлення копій та подача позовної заяви).

Таким чином, вимога позивача про компенсацію йому за відрив від звичайних занять не підлягає до задоволення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.01.2020 по справі №818/40/17, від 06.10.2021 по справі №520/18321/2020.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, процесуальний закон містить вичерпний перелік витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати часу та праці позивача по самостійному складанню позовної заяви не можуть вважатися витратами в розумінні статті 132 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. А, отже, суд не бере до уваги вимоги позивача про стягнення на його користь суми банківської комісії у розмірі 30,00 грн., оскільки банк було обрано позивачем самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у справі №826/4893/17 в ухвалі від 04 грудня 2019 року.

Щодо сплати коштів позивачем за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі - 33,00 грн., суд не вважає витратами, пов`язаними із вчиненням дій, пов`язаних з розглядом справи, оскільки у даній справі не є спірним питання права власності позивача на земельну ділянку, тому понесені витрати на відшкодуванню не підлягають.

Як вбачається із мотивувальної частини рішення суду від 21 листопада 2022 року, судом надано оцінку вимозі щодо заявлення до відшкодування судових витрат, зокрема компенсації за відрив від звичайних занять та підготовки до судового розгляду в загальній сумі 3313 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява позивача є безпідставною, а тому відмовляє йому в ухваленні додаткового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 248, 252, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в ухваленні додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання протиправним та скасування попередження.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України з моменту підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки встановлені ст.ст.295, 297 КАС України протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалу складено та підписано 07.12.2022.

Суддя Б.В. Богатинський