Рішення № 107745469, 08.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2022Справа № 910/10323/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет» (65042, Одеська обл., м. Одеса, Балтська дорога, буд. 15, кабінет №4; ідентифікаційний код: 44646511)

про стягнення 215800,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет» про стягнення штрафу у розмірі 215800,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 поставив позивачу продукцію неналежної якості, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за поставку неякісної продукції у розмірі 215800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 відкрито провадження у справі №910/10323/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

22.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про направлення за підсудністю справи №910/10323/22 до Господарського суду Одеської області (за місцезнаходженням відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з п. 5.2 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 його місцем виконання є м. Київ, вул. Нижньоюріквська, буд. 8-А, у зв`язку з чим суд відхиляє клопотання відповідача про передачу за підсудністю даної справи до Господарського суду Одеської області.

22.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що складений позивачем Акт не містить вказівки на обов`язкове ознайомлення учасників комісії з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, ДСТУ 3143:2013 «М`ясо птиці. Загальні технічні вимоги», що є порушенням п. 24 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7.

Крім того, акт приймального контролю №87 від 20.09.2022 не містить відомостей з приводу відібрання проб та їх кількості під час поставки 20.09.2022.

Також, відповідач зауважив, що під час поставки продукції представником відповідача було надано позивачу декларацію (посвідчення про якість) №ЛФ-126535 від 19.09.2022, яка повністю підтверджує належну якість товару.

При цьому, відповідач просив суд, у випадку задоволення позову, зменшити розмір штрафу на 50%.

28.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

28.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про передачу за підсудністю справи №910/10323/22.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет» (учасник) укладено Договір №224/ВЗЗ-2022, відповідно до умов якого учасник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15110000-2 м`ясо.

Якість товару, що поставляється учасником, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару (п. 2.1 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022).

Відповідно до п. 1.3 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 ціна договору складає 13000000,00 грн.

Згідно з п. 5.4 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 при передачі товару учасник повинен направити до замовника уповноваженого представника, який має право підпису на необхідних документах та який зобов`язаний передати всю необхідну товаро-супровідну документацію на товар, а замовник зобов`язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Присутність учасника під час приймання товару замовником є обов`язковою.

Відповідно до п. 5.6 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 право власності на товар переходить від учасниками до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб учасника та замовника на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника на видатковій накладній.

У Специфікації до Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 (Додаток №1) сторони погодили, що товаром є м`ясо птиці (четвертина задня) у кількості 200000 кг, загальною вартістю 13000000,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 поставив позивачу продукцію неналежної якості, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за поставку неякісної продукції у розмірі 215800,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що складений позивачем Акт не містить вказівки на обов`язкове ознайомлення учасників комісії з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, ДСТУ 3143:2013 «М`ясо птиці. Загальні технічні вимоги», що є порушенням п. 24 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7.

Крім того, акт приймального контролю №87 від 20.09.2022 не містить відомостей з приводу відібрання проб та їх кількості під час поставки 20.09.2022.

Також, відповідач зауважив, що під час поставки продукції представником відповідача було надано позивачу декларацію (посвідчення про якість) №ЛФ-126535 від 19.09.2022, яка повністю підтверджує належну якість товару.

При цьому, відповідач просив суд, у випадку задоволення позову, зменшити розмір штрафу на 50%.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що на підставі поданої позивачем заявки на поставки товару відповідач поставив позивачу товар за видатковою накладною №ВМ-0001718 від 20.09.2022 на суму 1079000,00 грн.

Як пояснив позивач у позовній заяві, під час фактичної перевірки товару у нього виникла обґрунтована підозра, що поставлений відповідачем товар не відповідає вимогам якості та безпечності за зовнішнім виглядом та іншими органолептичними показниками, а саме: наявний гузок, згустки крові, ступінь зняття оперення.

У п. 5.7 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 сторонами погоджено, що замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю, якщо учасник не надав відповідні підтверджуючі (кількість та якість товару) документи або є сумніви щодо якості товару після проведення огляду, на строк до 2-х календарних днів (для надання учасником цих документів) або виставлення відповідної якості товару. У разі, якщо сумніви щодо якості товару підтверджується актом, складеним замовником, замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати договір.

За результатами проведеного позивачем огляду ним було складено Акт №87 від 20.09.2022, в якому зазначено, що поставлений відповідачем товар не відповідає вимогам п. 5.2.2 глави 5.2 розділу 5 ДСТУ 3143:2013 «М`ясо птиці. Загальні технічні умови». За таких обставин комісія Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України запропонувала не приймати м`ясо птиці на продовольчий склад (у зв`язку з поставкою неякісного товару).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний акт було надіслано на адресу відповідача 23.09.2022, що підтверджується описом вкладенні у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Крім того, 26.09.2022 позивач направив відповідачу претензію про сплату штрафу за поставку неякісного товару на суму 215800,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України передбачено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 даної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7.4 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 цього договору) учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості цього товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом, складеним замовником. Зазначений товар не зараховується учаснику у виконання поставки і підлягає заміні в строк 5 робочих днів з дня отримання учасником вказаного акту. У разі заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього договору учасник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості такого товару за кожний такий випадок, зафіксований замовником. Факт заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього договору підтверджується актом, складеним замовником. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов`язань за цим договором.

Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7.

Положення Інструкції, відповідно до якої на покупця (позивача у справі) покладений обов`язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції, у спірних правовідносинах не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» може застосувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Разом із тим, у даному випадку спірні правовідносини врегульовані законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року в справі №927/293/19.

Так, відповідно до частини 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

За умовами статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (стаття 679 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до пункту 9.3 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства в Україні.

Разом із тим, за змістом пунктів 2.1, 5.7 та 7.4 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 якість товару, що поставляється учасником, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ГСТУ, ДСТУ, ТУ на цей вид товару. Замовник має право відкласти приймання товару за кількістю та якістю у разі, якщо є сумніви щодо якості товару після проведення огляду. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом, складеним замовником.

Означеними умовами Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 врегульовані правовідносини сторін, що виникають внаслідок поставки відповідачем товару неналежної якості, та унормовано складення замовником відповідних актів поставки недоброякісного товару, що додатково свідчить про необґрунтованість вищенаведених посилань відповідача.

Твердження відповідача про те, що відбір та аналіз зразків поставленого м`яса птиці повинен був здійснюватися не працівниками Військової частини НОМЕР_1 , а уповноваженими акредитованими лабораторіями, також є безпідставними, оскільки будь-яких положень щодо необхідності передачі відібраних зразків товару для їх дослідження до уповноважених акредитованих Держпродспоживслужбою лабораторій чи обов`язкового залучення фахівців цих лабораторій Договір №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 не містить.

Також відповідач посилався на те, що під час поставки товару представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет» було надано декларацію виробника (посвідчення про якість) №ЛФ-126535 від 19.09.2022, яка повністю підтверджує належну якість поставленого товару.

Проте суд зазначає, що наявність такої декларації виробника (посвідчення про якість) не може безумовно свідчити про належну якість поставленого позивачу товару, враховуючи результати його фактичної перевірки комісією Військової частини, тоді як матеріали справи взагалі не містять декларації виробника (посвідчення про якість) №ЛФ-126535 від 19.09.2022, на яку посилався відповідач.

Заперечення відповідача щодо порушення Військовою частиною процедури прийому поставленого товару та проведення контрольних заходів також не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені відповідачем жодними доказами; дотримання позивачем порядку відбору проб поставленого товару та порядку складення відповідного акту Товариством з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет» належними доказами не спростовано, а також не доведено факту поставки товару належної якості.

При цьому, судом враховано, що позивач надсилав відповідачу, як Акт приймального контролю№87 від 20.09.2022,так і претензію про сплату штрафу.

Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що він якимось чином відреагував на вказану кореспонденцію, зокрема, направивши позивачу будь-які заперечення щодо обставин, викладених в Акті та претензії.

Сторонами у Договорі №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022 погоджено, що належним та допустимим доказом на підтвердження факту поставки відповідачем неякісної продукції є саме складений позивачем акт.

Зважаючи на те, що відповідачем не було надано будь-яких обґрунтованих заперечень на надісланий позивачем Акт приймального контролю№87 від 20.09.2022, суд приймає в якості належного та допустимого доказу вказаний акт як такий, що підтверджує невиконання відповідачем обов`язку з поставки продукції належної якості за Договором №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості нарахування позивачем штрафу на підставі п. 7.4 Договору №224/ВЗЗ-2022 від 23.05.2022, здійснений позивачем розрахунок якого визнається обґрунтованим позивачем (на суму 215800,00 грн).

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафу на 50%, суд зазначає наступне.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на час апеляційного розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з настанням воєнного стану та його триваючим характером він втратив значну частину своїх прибутків і втрачає їх по цей час. Підприємство працює, але обсяг прибутків підприємства скоротився на 50% порівняно з часом до настання воєнного стану, скорочена значна частина працівників підприємства. До закінчення воєнного стану прогнозувати збільшення об`ємів продажу та зростання прибутку підприємства неможливо.

Однак, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, в тому числі доказів, які б підтверджували зменшення прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет».

Крім того, договір між сторонами було укладено вже в період дії воєнного стану, а спір у справі виник у зв`язку з поставкою відповідачем неякісного товару, а не, наприклад, у зв`язку з пропуском строку поставки товару.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, з огляду на що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет» штрафу у розмірі 215800,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вішмаркет» (65042, Одеська обл., м. Одеса, Балтська дорога, буд. 15, кабінет №4; ідентифікаційний код: 44646511) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 215800 (двісті п`ятнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак