Ухвала суду № 10773790, 29.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2010 р. м. КиївК-9760/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників відповідача Давидчук Т.І., Литвинчук Н.П., Шуляр Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Бердичівський хлібозавод»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року

у справі №2-а-12280/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Бердичівський хлібозавод»

до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Бердичівський хлібозавод»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2008 року № 0000552301/0 (від 25 квітня 2008 року № 0000552301/1), прийняте Бердичівської ОДПІ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ЗАТ «Бердичівський хлібозавод», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Бердичівська ОДПІ провела виїзну планову перевірку ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої було складено акт від 14 березня 2008 року № 670/23-01/33394612.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість у розмірі 1144575,00 грн.

28 березня 2008 року на підставі акта перевірки Бердичівська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000552301/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 1716863,00 грн., з яких 1144575,00 грн. основний платіж, 572288,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а податковим органом 25 квітня 2008 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000552301/1 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт придбання ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»сухого молока та факт списання коштів з банківського рахунку позивача за отриманий товар не підтверджується первинними бухгалтерськими документами. При цьому, в рішенні суду апеляційної інстанції відзначено, що оскільки операції по договорам поставки та відповідального зберігання не відбувалися, вказані правочини є нікчемними в силу положень частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України.

Однак такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, в червні 2007 року ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»включило до складу податкового кредиту суму 1144575,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Феллер і Компані», № 929 від 14 червня 2007 року на суму податку на додану вартість 1144500,00 грн. та № 1653 від 30 червня 2007 року на суму податку на додану вартість 75,00 грн.

Вказані податкові накладні були виписані на підставі договору поставки № ФК №30507 від 03 травня 2007 року сухого молока в кількості 381500,00 кг вартістю 6867450,00 грн., в якому вказана адреса: м. Київ, вул. Московська, 1, з умовою оплати коштами протягом 30 банківських днів, за підписом голови правління ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»ОСОБА_4, та договору відповідального зберігання від 03 травня 2007 року сухого молока з ТОВ «Феллер і Компані», в якому зазначена адреса зберігача - ТОВ «Феллер і Компані»: м. Київ, вул. Московська, 1, термін дії договору до 31 грудня 2007 року, за підписом голови правління ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»ОСОБА_4

З акту перевірки вбачається, що на виконання вказаних операцій ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»отримало слідуючі документи: видаткову накладну № 140608 від 14 червня 2007 року на суму 5722500,00 грн., податок на додану вартість 1144500,00 грн.; специфікацію № 2 від 14 червня 2007 року на молоко сухе 381500,00 кг, в якій вказана адреса м. Київ, вул. Московська, 7, за підписом голови правління ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»ОСОБА_4 про тримання товару; акт приймання-передачі до договору відповідального зберігання від 03 травня 2007 року, складений 14 червня 2007 року, в якому вказано адресу зберігача м. Київ, вул. Московська, 1, за підписом голови правління ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»ОСОБА_4; акт № 300602 від 30 червня 2007 року здачі-приймання робіт по зберіганню майна на суму 375,00 грн., податок на додану вартість 75,00 грн., за підписом голови правління ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»ОСОБА_4

В акті перевірки вказано, що згідно письмового пояснення директора ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»ОСОБА_4 факт отримання (придбання) сухого молока, поставка якого передбачена вищевказаними договорами, ОСОБА_4 не підтвердив, а також пояснив, що з представниками ТОВ «Феллер і Компані» особисто не знайомий, всі бухгалтерські документи, що стосуються даної операції, отримував поштою, після підпису повертав на зворотну адресу. Безпосередньої участі в процесі прийому, передачі та інвентаризації сухого молока не брав, тому не може підтвердити його придбання, місце зберігання йому не відомо.

Матеріали справи містять постанову про закриття кримінальної справи від 28 жовтня 2008 року, згідно якої кримінальну справу, порушену за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, скоєного службовими особами ЗАТ «Бердичівський хлібозавод», провадженням закрито на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України у звязку з відсутністю в їх діях ознак злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у вказаній постанові вказано, що проведеним по справі досудовим слідством доказів, які б вказували на наявність в діях службових осіб ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»умислу на ухилення від сплати податків та вчинення дій, які могли б свідчити про наявність змови, спрямованої на неправомірне заволодіння коштами Державного бюджету України у вигляді незаконного відшкодування податку на додану вартість здобуто не було.

Однак, суди належної оцінки вказаним обставинам не надали

В обґрунтування вимог касаційної скарги, ЗАТ «Бердичівський хлібозавод»посилається на те, що згідно протоколу обшуку податковою міліцією в рамках кримінальної справи №08/039002, всі оригінали документів щодо поставки сухого молока ТОВ «Феллер і Компані»були вилучені, тоді як в акті перевірки зазначено, що підприємством в ході перевірки були надані всі відповідні документи.

Так, матеріали справи не містять належним чином засвідчених копій жодного з документів, на які посилається податковий орган в акті перевірки, як і не містять копії протоколу обшуку.

В акті перевірки (арк. справи 24) зазначено, що договори поставки № ФК №30507 від 03 травня 2007 року та відповідального зберігання від 03 травня 2007 року укладені з метою, завідомо суперечною інтересам господарської діяльності підприємства, отримання прибутку.

На обґрунтування завідомо суперечної інтересам господарської діяльності підприємства мети господарських зобовязань Бердичівська ОДПІ посилалася на відсутність ТОВ «Феллер і Компані»за юридичною та фактичною адресами та на те, що вказане підприємство не є виробником сухого молока, постачальником продукції є ТОВ «Арма інжиніринг», яке є фіктивним підприємством. Посилання податкового органу на вказані обставини підлягало зясуванню судом.

Однак, в порушення частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких установлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати такі докази, суди проігнорували вимоги наведених процесуальних норм, обмежившись констатацією фактів, наведених в акті перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції складається, крім іншого, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

В порушення вищезазначених вимог, суди попередніх інстанцій без посилань на відповідні докази, а також мотиви неврахування доказів, що є в матеріалах справи, прийшли до передчасних та необґрунтованих висновків щодо безпідставності позовних вимог.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Бердичівський хлібозавод»задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ М.І. Костенко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна