Вирок № 107734650, 06.12.2022, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1429/22

Провадження № 1-кп/601/195/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець кримінальне провадження № 12022211010000033, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 22 січня 2022 року, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, з вищою освітою, фізичної особи - підприємця, раніше не судимого,

- обвинуваченого за частиною 2 статті 286 КК України

за участю: прокурора Денисюка О.А.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Сідорова В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

21 січня 2022 року водій ОСОБА_1 , в порушення вимог пунктів: 2.3 (а), 31.1, 31.4, 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади), 31.4.5 (б) (колеса і шини), Розділу 31. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі Правила дорожнього руху або ПДР), а також вимог, які наведенні у абзаці 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність автомобіля «FІАТ-223L» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, білого кольору, а розпочав рух на ньому з наступними технічними несправностями, які носять експлуатаційний характер, а саме: шина заднього лівого колеса містить місцеве пошкодження зовнішньої боковини, яке оголює корд, що не відповідає вимогам п. 31.4.5 (б) (колеса і шини) ПДР, а також встановленні у правій та лівій фарах головного світла світлодіодних джерел (ламп) ближнього світла, які не відповідають типу даних світлових приладів, що не відповідає вимогам п. 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади) ПДР, які він мав можливість виявити шляхом огляду транспортного засобу перед початком руху на ньому.

21 січня 2022 року о 17 годині 52 хвилини, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно несправним автомобілем «FІАТ-223L» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, білого кольору, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 30.05.2018, ТСЦ 6143, громадянину ОСОБА_3 , жителю АДРЕСА_2 , а водій ОСОБА_1 керував ним на підставі наявного в нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без пасажирів та вантажу, рухався по вул. Радивилівська м. Почаїв Почаївської ОТГ Кременецького району Тернопільської області, у напрямку від м. Кременець Тернопільської області до м. Радивилів Рівненської області, із швидкістю 40 км/год.

Рухаючись у вказаному напрямку проїзною частиною дороги вулиці Радивилівська м. Почаїв, горизонтального профілю, прямою в плані, яка в цей час мала мокре асфальтобетоне покриття, і була освітлена ліхтарями дорожнього освітлення, які встановленні на даній вулиці та наближаючись до магазину «Олеся», що розташований в будинку №1 по вул. Радивилівська м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області, навпроти території Свято-Успенської Почаївської Лаври, а також нерегульованого пішохідного переходу, який встановлений на вул. Радивилівська м. Почаїв та позначений дорожньою розміткою 1.14.3 («зебра») ПДР, водій ОСОБА_1 , не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов`язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У цей час проїзну частину дороги вул. Радивилівська м. Почаїв, у напрямку від магазину «Олеся» до території Свято-Успенської Почаївської Лаври, у відповідності до вимог пунктів: 4.7, 4.16 (а) ПДР, почали переходити по вказаному нерегульованому пішохідному переході два пішоходи, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які рухалися один за одним по аналогічній траєкторії та в однаковому темпі, першим рухався пішохід ОСОБА_2 , за ним рухалася пішохід ОСОБА_4 .

Під час подальшого руху по вул. Радивилівській м. Почаїв та наближення до зазначеного нерегульованого пішохідного переходу, водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити зокрема пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину дороги вул. Радивилівська, по нерегульованому пішохідному переході, в напрямку зліва-направо по ходу руху автомобіля «FІАТ-223L», відповідно до вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, не зменшив швидкість руху керованого автомобіля та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а продовжив рух у вказаному напрямку.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та шляхом несвоєчасного застосування гальмування позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль перед нерегульованим пішохідним переходом та в процесі руху, виїхавши на пішохідний перехід, скоїв наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля «FІАТ-223L» р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_4 , яка в момент наїзду переходила саме смугу руху вул. Радивилівська м. Почаїв, у напрямку до м. Радивилів по нерегульованому пішохідному переході та завершувала перехід проїзної частини дороги.

У результаті наїзду транспортним засобом пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, просторих крововиливів у речовину та під оболонки головного мозку, що у перебігу травматичного процесу призвело до набряку-набубнявіння головного мозку та його компресії (стиснення) від яких настала її смерть о 06 год. 00 хв., 03 лютого 2022 року, під час проходження стаціонарного лікування в відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ З353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_4 .

В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, розкаявся у скоєному та пояснив, що його показання, які він давав на досудовому слідстві є повними, достовірними і такими, що свідчать про повне визнання вини, щире каяття, допомогу та сприяння органам досудового слідства в розкритті вказаного злочину. Причиною ДТП стала несправність автомобіля. Просить його суворо не карати.

Він також пояснив, що погоджується на скорочену процедуру розгляду кримінальної справи і що всі дані про скоєний злочин, вірно викладенні в процесуальних документах кримінальної справи.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що претензій до обвинуваченого не має, просить не позбавляти його волі, однак просить позбавити його прав керування на максимальний строк.

Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз"яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини у апеляційному порядку, суд визнає не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_4 .

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення та вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 рік 6 місяців.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. ст. 65, 66, 67 КК України, суд враховує те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, вину визнав, щиро розкаявся, також суд враховує думку потерпілого ОСОБА_2 , який просить обвинуваченого суворо не карати, а тому слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, відповідно до ст. 76 ч. 1 КК України.

На думку суду, призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Частинами 1, 3статті 1206 ЦК Українипередбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно зістаттею 1166 Цивільного кодексу Українимайнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин, суд вважає, що підлягає до задоволення позов прокурора в інтересах Кременецької міської ради та комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради про відшкодування ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_4 в сумі 2 993 грн. 18 коп., що стверджується довідкою комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.

Речовідокази усправі відсутні.

Міра запобіжного заходу відсутня.

По справі проведено судові експертизи, за які з обвинуваченого слід стягнути в користь держави кошти в сумі 4 976 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст.374,394,395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік 6 (шість ) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_1 , встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Кременецької міської ради кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 у лікувальному закладі комунальному некомерційному підприємстві «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради в сумі 2 992 (дві тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 18 (вісімнадцять) копійок, які перерахувати в дохід міського бюджету на рахунок за реквізитами: р/р № UA638999980314000544000019775 Державна казначейська служба України, ГУК у Тернопільській області/тг м. Кременець/ 24060300, код ЄДРПОУ 37766394, призначення платежу: інші призначення.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових автотехнічних та транспортно-трасологічної експертиз в сумі 4 976 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят шість) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляція на протязі тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.

Відповідно доп.15ст.615КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: