Ухвала суду № 107733086, 07.12.2022, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/6079/22

Номер провадження 1-кс/333/1828/22

УХВАЛА

іменем України

07 грудня 2022 року місто Запоріжжя

Слідчий суддяКомунарського районногосуду м.Запоріжжя СтоматовЕ.Г.,за участю:секретаря судовогозасідання ІщенкоА.О.,прокурора Запорізькоїспеціалізованої прокуратури увійськовій таоборонній сферіПівденного регіонуДригайло Т.В., слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Сліденко П.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника адвоката Коротаєва В.Ю., розглянувши клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Сліденко Петра Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 42022081370000519, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно підозрюваного:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, стрільця першого відділення першого патрульного взводу третьої патрульної роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», раніше не судимого

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Сліденко Петра Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 42022081370000519, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у містіМелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022081370000519 від 25.11.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 14.03.2022 №70, солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення військовозобов`язаних та призначено на посаду кухаря їдальні (солдатської) взводу забезпечення 3-го патрульного батальйону. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.06.2022 №32 о/с, ОСОБА_1 призначений на посаду стрільця першого відділення першого патрульного взводу третьої патрульної роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_1 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, які регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_1 підозрюється утому,що вінпроходячи військовуслужбу замобілізацією напосаді стрільцяпершого відділенняпершого патрульноговзводу третьоїпатрульної ротипершого патрульногобатальйону військовоїчастини НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни,у військовомузванні «солдат»,15жовтня 2022року в умовах воєнного стану, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення статутних вимог, без поважних причин, самовільно залишив військову частину, яка розташована на територіїКомунарського району містаЗапоріжжя, Запорізької області та був відсутній у військовій частині до 16 листопада 2022 року.

При цьому, поважних причин для самовільного залишення військової частини служби солдат ОСОБА_1 не мав, в тому числі у хворобливому стані, який би перешкоджав проходженню ним військової служби, не перебував.

Таким чином,солдат ОСОБА_1 ,підозрюється утому,що впроміжок часуз 15жовтня 2022року по16листопада 2022року будучивійськовослужбовцем військовоїслужби замобілізацією,перебуваючи напосаді стрільця першого відділення першого патрульного взводу третьої патрульної роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, 15 жовтня 2022 року самовільно залишив військову частину та був відсутній до 16 листопада 2022 року.

07.12.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

07 грудня 2022 року о 10 годині 35 хвилин підозрюваному ОСОБА_1 та о 07 грудня 2022 року 11 годині 45 хвилині захиснику адвокату Коротаєву В.Ю. вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність запобіжного заходу.

У судовому засіданні слідчий підтримав своє клопотання у повному обсязі та послався на обставини, які у ньому були викладені.

Прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_1 , після роз`яснення йому слідчим суддею прав, передбачених ч.2 ст.193 КПК України, пояснив, що бажає, щоб його інтереси представляв адвокат Коротаєв В.Ю.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник, в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили суд обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, документи, надані стороною захисту, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою, що підтверджується: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

В матеріалах провадження є наявними ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_1 підозрюєтьсяу вчиненнітяжкого злочинуза який,передбачено понесеннявинною особоюпокарання увигляді позбавленняволі строкомвід 5до 10років,у зв`язкуіз чимрозуміючи тяжкістьпонесення покаранняу разівизнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Таким чином, ОСОБА_1 підчас діїна територіїУкраїни воєнногостану,з метоюстворення перешкоддосудовому слідству,може виїхатиза межітериторії Україниабо натимчасово окупованітериторії України,у зв`язкуз цим,у правоохороннихорганів фактичноне будеможливості затриматипідозрюваного таяк наслідок,притягнути останньогодо кримінальноївідповідальності,існують ризикипереховування останньогоу такийспосіб відорганів досудовогорозслідування тасуду.

Отже існує ризик того, що ОСОБА_1 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Вказане підтверджується тим, що в проміжок часу з: 12.08.2022 по 20.08.2022; з 30.09.2022 по 10.10.2022 та з 15.10.2022 по 16.11.2022 останній самовільно залишав військову частину, а вжитими заходами встановити його місцезнаходження не надалось за можливе.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 НГУ самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.

Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

-перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином щопідтверджується тим,що підозрюваний розуміючиступінь тяжкостівчиненого злочину,наслідки таризик втечідля нього,при цьомуяк військовослужбовецьмаючи певнупідтримку середінших військовослужбовцівможе будь-якимчином здійснювативплив насвідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце несення служби, обов`язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби та покладених на нього обов`язків. Своїми противоправними діями ОСОБА_1 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України. Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 22.09.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 19.09.2021 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-11 КУпАП. Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12.09.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.08.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 26.07.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29.06.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05.05.2022 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11.08.2020 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2020 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, 20.09.2022 обвинувальний акт за ч. 4 ст. 410 КК України відносно ОСОБА_1 направлено до Ленінського районного суду міста Запоріжжя.

Допитаний у судовому засідання в якості свідка - ОСОБА_3 , який є заступником начальника роти першого патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, пояснив, що ОСОБА_1 не однарозово порушував дисципліну, відносно нього були складені протоколи, також напередодні скоєного вкрав пістолет. До бойових завдань не був допущений.

Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідатихарактеру певногосуспільного інтересу,що,незважаючи напрезумпцію невинуватості,превалює надпринципом повагидо свободиособистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного солдата ОСОБА_1 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те, що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку солдат повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто до підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка в будь-який час може змінити своє місце розтушування, що створить умови та змогу солдату ОСОБА_1 здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування. З огляду на вище викладене буде неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, надасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, позбавляє військовослужбовця виконувати свій конституційний обов`язок, що не кореспондується із ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України,в своючергу обраннявідносно підозрюваногоіншого запобіжногозаходу,не пов`язаногоз триманнямпід вартою,створить передумовидля переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_1 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.

Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.

Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо.

Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показань в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України. З огляду на це, орган досудового розслідування вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовує, настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

На підставі викладеного, а також з урахуванням ступеня порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню: переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду, вчиненню ним інших кримінальних правопорушень; знищенню, приховуванню та спотворенню будь-яких з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також забезпечить високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів громадян України.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Сліденко Петра Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, вважаю за можливе визначити альтернативний запобіжний захід, а саме заставу, виходячи із вимог ч.2 ст.182 КПК України.

Приймаючи до уваги вимоги ч.5 ст. 182 КПК України, та той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_1 є тяжким, та не підпадає під перелік злочинів, визначених ч.4 ст. 183 КПК України, з урахуванням майнового стану підозрюваного, розмір завданої матеріальної шкоди, визначається можливість застосування застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень.

У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_1 покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Сліденко Петра Вікторовича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 42022081370000519, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування у Запорізькому СІЗО.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_1 , або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 198480гривень 00копійок (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень нуль-нуль копійок) на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).

У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитись у спілкуванні зі свідками по кримінальному провадженню.

5) не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.

6) повернутися до виконання покладених військових обов`язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Термін дії ухвали закінчується 04 лютого 2023 року (включно).

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 07 грудня 2022 року о 15 годині 30 хвилині.

Слідчий суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов