Рішення № 107729113, 06.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року м. Київ № 640/16898/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Консорціуму «Військово-будівельна індустрія»

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Консорціуму «Військо-будівельна індустрія» (далі по тексту - позивач), адреса: 03151, Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса:04116, Київ, вулиця, Шолуденка, будинок 33/19 в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №897370416 від 07 грудня 2021 року Головного управління ДПС у м. Києві, яким відповідно до акту №90338/Ж5/26-15-04-16-18 від 06 грудня 2021 року встановлено порушення Консорціумом «Військово-будівельна індустрія» строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пункту 203.1 статті 203 ПК України та на підставі статті 124 ПК України за затримку на 880 календарних днів сплатити грошове зобов`язання в сумі 126 627,0 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 12 662,70 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14010100.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на відсутність повноважень у контролюючого органу в межах здійснення камеральної перевірки здійснювати перевірку повноти та вчасність сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість, оскільки вказане підлягає перевірці в межах документальної перевірки.

Крім того, позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо наявності у позивача заборгованості з податку на додану вартість не відповідають дійсності, оскільки останнім здійснення погашення останньої.

Також позивач звернув увагу на порушення контролюючим органом порядку винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє винесено наступного дня, після проведення перевірки.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача послався на те, що викладені у позовній заяві обставини є безпідставними, а позивачем порушено строки сплати грошових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Головним управлінням ДПС у м. Києва проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ), за результатами якої складено акт перевірки від 06 грудня 2021 року №90338/Ж5/26-15-04-16-18 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що на підставі аналізу даних інтегрованої картки платника (далі - ІКП) встановлено порушення вимог пунктів 57.1, 57,3 ст. 57 ПК України, а саме несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов`язання з ПДВ у загальній сумі 126 627,0 грн із затримкою 880 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання (податкова декларація з ПДВ за травень 2019 року, сума боргу 126 627,0 грн, граничний термін сплати 30 червня 2019 року, фактичний термін сплати 26 листопада 2021 року).

На підставі вказаного акта перевірки, 07 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №897370416, де за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість із роблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 57.1. статті 57 та пунктом 203.1 статті 203 ПК України, за затримку на 880 календарних днів сплати податкового зобов`язання у розмірі 126 627,0 грн, на підставі ст. 124 ПК України, до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 12 662,70 грн. (вказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 17 грудня 2021 року).

В подальшому, позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2021 року в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

20 липня 2022 року Державною податковою службою України прийнято рішення №7547/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін. Залишаючи скаргу без задоволення, податковий орган зазначив, що згідно з даними ІКП, станом на 30 червня 2019 року у позивача обліковувався податковий боргу у сумі 2 983 506,28 грн., а тому, кошти, які сплачені позивачем на погашення податкового зобов`язання за декларацією за травень 2019 року, у відповідності до приписів ПК України, зараховувались податковим органом для погашення наявної податкової заборгованості, в порядку черговості. Таким чином, погашення узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за декларацією за травень 2019 року здійснено 26 листопада 2021 року при граничному терміні сплати 30 червня 2019 року.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. -

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пункту 203.2. статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що податковою декларацією з ПДВ за травень 2019 року позивачем визначено суму боргу 126 627,00 грн, на погашення якої позивачем сплачено кошти згідно з платіжними дорученнями з призначенням платежу ПДВ за травень 2019 р на загальну суму 82 000,00 грн.: № 2658 від 20 травня 2019 року на суму 10 000,00 грн, №2663 від 23 травня 2019 року на суму 10 000,00 грн., №2664 від 23 травня 2019 року на суму 8 000,00 грн, №2665 від 24 травня 2019 року на суму 7 000,00 грн, № 2666 від 24 травня 2019 року на суму 6 000,00 грн., №2680 від 30 травня 2019 року на суму 2 000,00 грн., № 2716 від 06 червня 2019 року на суму 14 000,00 грн., № 2717 від 07 червня 2019 року на суму 10 000,00 грн., №2723 від 07 червня 2019 року на суму 15 000,00 грн.

При цьому, згідно з даними ІКП станом на 30 червня 2019 року за позивачем обліковано податковий борг у сумі 2 983 506,28 грн. А тому, згідно з приписами статті 131 ПК України, контролюючим органом самостійно здійснював розподіл коштів.

На підставі викладеного та беручи до уваги, що вказаними платіжними дорученнями позивачем сплачено лише частину самостійно визначеного податкового зобов`язання з ПДВ за травень 2019 року, на переконання суду, останні не є доказом вчасного погашення позивачем самостійно визначеного податкового зобов`язання.

Згідно з приписами пункту 52 2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), законодавцем установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, в межах здійснення камеральної перевірки, контролюючий орган діяв правомірно, а тому викладені у позовній заяві обставини щодо фактичного здійснення контролюючим органом документальної перевірки позивача в період дії мораторію на проведення останньої є безпідставними.

Разом з тим, відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, якій підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, якій залежить від терміну прострочення.

Передбачена пунктом 124.1. статті 124 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов`язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів вчасного та повного погашення узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за травень 2019 року.

З матеріалів справи вбачається прострочення позивачем такої сплати на 880 днів, а тому, застосування контролюючим органом до останнього штрафних (фінансових санкцій) у розмірі 10% від суми узгодженого податкового зобов`язання є обгрунтованим та правомірним.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник