Рішення № 107725256, 27.09.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/2478/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В. ,

при секретарі судових засідань - Луста В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса», Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з вимогами до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних коштів. Ухвалою Голосіївською районного суду міста Києва від 23.01.2021 року про передачу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. Ухвалою суду від 08.10.2021 року було відкрито провадження та призначено в порядку позовного (спрощеного) провадження.

В обґрунтування позову посилається , що у березні 2014 року позивач оформив кредитну картку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк». 08.11.2020 року позивачем було здійснено безготівковий рахунок кредитною карткою № НОМЕР_1 в торгівельній мережі на суму 24498 грн. Того ж дня позиваче було прийнято рішення про повернення вказаного товару. Факт згоди на повернення куплених товарів в торгівельній мережі та повернення безготівкових коштів, сплачених кредитною карткою № НОМЕР_1 у суму 24498 грн, підтверджується пост термінальним чеком та смс - повідомлення від АТ «Приватбанк» про повернення на картковий рахунок НОМЕР_2 грн торгівельною мережею. 13.11.2020 року з каркового рахунку НОМЕР_1 було списано 24498 грн без згоди позивача. 13.11.2020 року зателефонував на гарячу лінію ПриватБанк та заблокував картку. Листом звернувся до АТ КБ «Приватбанк» про повернення безпідставно списаних коштів, проте у відповідь отримав листа від 04.12.2020 №20.1.0.0.0/7-201116/13937 про відмову у поверненні безпідставно списаних коштів, оскільки таке списання відбулося за запитом торгової точки. З діями відповідача позивач категорично не погоджується, та вважає, що відповідач безпідставно провів без договірне списання грошових коштів з належного поточного каркового рахунку., на якому знаходились кошти, оскільки відповідач у своїх діях керуються Умовами та Правилами надання банківських послуг, тоді як порядок списання коштів з рахунку клієнта регулюється статтею 1071 ЦК України, яка передбачає можливість такого списання виключно за розпорядження клієнта.Грошові кошти можуть бути чписанні з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком та клієнтом. З Умовами та Правилами розміщеними на сайті особисто не підписував. Просив розглядати справу у відсутність.

Представник відповідача надав письмовий відзив та просив відмовити в позові. Представник третьої особи 1 - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк україни» - подав письмові пояснення та просив розглянути справу у відсутність. Представник третьої особи 2 - ТОВ «ДІЄСА» в судове засідання не зявився, подав пояснення в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

На підставі ст.ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 08.11.2020 року позивачем було здійснено безготівковий рахунок кредитною карткою № НОМЕР_1 в торгівельній мережі на суму 24498 грн. Того ж дня позиваче було прийнято рішення про повернення вказаного товару. Факт згоди на повернення куплених товарів в торгівельній мережі та повернення безготівкових коштів, сплачених кредитною карткою № НОМЕР_1 у суму 24498 грн, підтверджується пост термінальним чеком та смс - повідомлення від АТ «Приватбанк» про повернення на картковий рахунок НОМЕР_2 грн торгівельною мережею. Представник відповідача в письмовому відзиві зазначив, що позивач підписав Заяву №б/н, згідно якої йому було відкрито картковий рахунок і підписавши її підтвердив свою згоду на «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладенні на банківському сайті, що підтверджується підписом у заяві. Позивачем не доведено факт протиправної поведінки банку та її шкідливий результат, у зв`язку з відсутністю ознак протиправної поведінки у діях банку, відсутність і причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, не доведено вини банку у заподіянні збитків.

Представник третьої особи ТОВ «ДІЄСА» в письмових поясненях зазначив, та підтвердив факт, що позивачем 08.11.2020 року у магазині «Ельдорадо» придбав товар на загальну суму 24498 грн, проте того ж дня звернувся до магазину з частковою відмовою від товарів, а саме послуг на 1499 грн, проте працівником магазину «Ельдорадо» було помилково повернуто повністю суму 24 498 грн, замість 1499 грн. Після виявлення помилки ТОВ «ДІЄСА» звернулося до АТ «Державний ощадний банк Україна» з заявкою №1 від 11.11.2020 року з метою повернення помилково повернутих грошових коштів у розмірі вартості товару, який позивачем не повертався у розмірі 22 999 грн, тому на думку представника третьої особи дії позивача не відповідають дійсності та є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк в свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

Положенням ст.1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 223 від 30.04.2010 року банку разі здійснення не дозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Отже, положення Цивільного Кодексу передбачає прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.

У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

У відповідності до п. 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувана, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів»: «Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8).»

Згідно п.9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути незаконно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішеннях Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц (ЄДРСРУ № 71807586), 01.02.2018 року у справі № 758/7327/14-ц (ЄДРСРУ № 72044195) та від 12.02. 2018 року у справі № 592/2386/16-ц (ЄДРСРУ № 72199299) досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку.

У вказаних рішеннях Верховний суд вказував на те, що задовольняючи позов споживача суд має враховувати положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 9 розділу ІV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15: «…не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника».

Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.

Судом встановлено , що 08.11.2020 р. з платіжної картки позивача були зняті грошові кошти за оплату товару, який нібито повернув позивач та просив повернути кошти, проте не зазначено чи поветав товар позивач, за який нібито безпідставно були списані кошти.

Суд враховує посилання представника відповідача у відзиві на позов, як на правову підставу відповідальності позивача за несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку. При таких обставинах суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 22, 321, 614, 1213, 1066, 1068, 1071, 1073, 1092 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13,76-81, 82, 258 - 259, 263, 354, 355 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса», Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно списаних коштів.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня винесення рішення до Київського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остапчук Т.В.