Рішення № 107723928, 06.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Справа № 160/10526/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: 19.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавський області з відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за заявою від 13 червня 2022 року про призначення пенсії, яке безпосередньо виразилося у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про відмову в призначенні пенсії від 17 червня 2022 року №046350010375, скасувати це рішення;

- зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію з урахуванням даних наданих позивачем документів, в тому числі свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , трудової книжки НОМЕР_2 та атестату №6489 з моменту звернення до органів пенсійного фонду 13 червня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 13.06.2022 звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2) від 17 червня 2022 року №046350010375 позивачу було відмовлено у призначенні зазначеного виду пенсії через відсутність у позивача необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому порядку. У рішенні зазначено про те, що до уваги не взяті наступні документи, надані позивачем: свідоцтво про шлюб, оскільки воно не завірено печаткою; трудову книжку НОМЕР_2 , оскільки прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорту, а запис про зміну прізвища здійснено згідно з недійсним свідоцтвом про шлюб; атестат про навчання №6489, оскільки прізвище не відповідає даним паспорту. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-2, вважає, що нею надані всі документи, які підтверджують необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, тому позивач і звернулась з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/10526/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 25.07.2022 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Ухвалою суду від 08.08.2022 задоволено клопотання відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про продовження строку для надання відзиву; продовжено відповідачу-2: Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для надання відзиву на позовну заяву (протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали) разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

09.08.2022 через систему «Електронний суд» до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначає, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2). Відповідач-1 указує, що під час розгляду документів, наданих позивачем, для призначення пенсії за віком, було встановлено, що прізвище позивача зазначене на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорта, а запис про зміну прізвища здійснено згідно з недійсним свідоцтвом про шлюб (не завірено печаткою). До того ж, прізвище в атестаті про навчання позивача не відповідає даним її паспорту. З огляду на викладене, періоди роботи позивача згідно з її трудовою книжкою та період навчання згідно з атестатом не зараховані до страхового стажу. Відповідач-1 вважає, що позивачу необхідно встановити факт належності правовстановлюючих документів у порядку Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до розрахунку стажу позивача (Форма РС-право), страхового стажу позивача недостатньо для призначення їй пенсії за віком. Крім цього, відповідач-1 зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів для призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії.

19.08.2022 до суду від представника позивача адвоката Давидова Д.О. надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій зазначено, що за наявності спору про право на пенсію, спірне питання не може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства, як питання встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Представник позивача зауважує, що відповідачі за наявності всієї сукупності наданих позивачем документів повинні були призначити позивачу пенсію, а не призначивши її вони й порушили права ОСОБА_1 . Саме тому, за наявності спору про право, неможливості встановлення факту належності трудової книжки в порядку цивільного судочинства та наявності протиправності відмови відповідачів цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

10.08.2022 на електронну пошту суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2) надійшов відзив, згідно з яким, відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначає, що рішенням від 17 червня 2022 року №046350010375 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність у позивача необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому порядку. Так, до уваги не взяті наступні документи, надані позивачем: свідоцтво про шлюб, оскільки воно не завірено печаткою; трудову книжку НОМЕР_2 , оскільки прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорту, а запис про зміну прізвища здійснено згідно з недійсним свідоцтвом про шлюб; атестат про навчання №6489, оскільки прізвище не відповідає даним паспорту. Відповідач-2 вважає, що вимога позивача в частині зарахування періодів роботи є безпідставною, оскільки в трудовій книжці наявні розбіжності та невідповідності. Відповідач-2 зазначає, що цей факт необхідно встановлювати позивачу у порядку цивільного процесуального законодавства України.

Ухвалою суду від 08.08.2022 витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача. Витребувані судом документи були надані до суду разом з відзивами на позовну заяву.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

УСТАНОВИВ:

13.06.2022 ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.

17.06.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (відповідач-2) прийнято рішення №046350010375 про відмову у призначенні пенсії.

У цьому рішенні також зазначено про таке.

Пенсійне забезпечення громадян реалізується відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058).

Статтею 25 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до управління 13.06.2022 із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи:

- свідоцтво про шлюб (до розрахунку не взято, оскільки свідоцтво не завірено печаткою);

- трудову книжку НОМЕР_2 (до розрахунку не взято, оскільки прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорту, а запис про зміну прізвища здійснено згідно недійсного свідоцтва про шлюб);

- атестат про навчання №6489 (до розрахунку не взято, оскільки прізвище не відповідає даним паспорту);

- свідоцтво про народження;

- довідка про перебування на обліку в центрі зайнятості;

- паспорт, код.

Аналіз даних документів показує, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 15 років 08 місяців 14 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому порядку.

У рішенні також роз`яснено порядок його оскарження.

Позивач не погоджується з такими діями і рішенням органів пенсійного фонду, вважає їх протиправними, тому й звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років (ч.2 ст.26).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд установив, що до заяви про призначення пенсії за віком позивач надала трудову книжку серія НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що заперечення щодо записів про періоди роботи позивача та її перебування на обліку в центрі зайнятості, які містить трудова книжка, в органів пенсійного фонду відсутні. Про це свідчить зміст оскаржуваного рішення.

Проте, відповідач-2 не зарахував до стажу позивача періоди її роботи згідно з цією трудовою книжкою через те, що прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає даним паспорту, а запис про зміну прізвища здійснено згідно з недійсним свідоцтвом про шлюб.

Так, за приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пунктів 2.11.- 2.13 Інструкції №58 від 29.07.1993, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

Саме на підставі наведених норм про порядок ведення трудових книжок і були внесені зміни до трудової книжки позивача, а саме, вказано (мовою трудової книжки): на основании свидетельства о браке НОМЕР_1 от 23 октября 1982 года, выданного Жубровичский с/совет фамилия Фомина изменена на фамилию ОСОБА_2 . Цей запис скріплено підписом інспектора отдела кадров Ст. Хутор.-Михайл. і печаткою Ст. Хутор-Михайловский Юго-Западной жел. дороги.

До того ж, у паспорті позивача (копія якого надана до матеріалів справи) серії АК 799030, виданого 19.01.2000 Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області, зазначено прізвище позивача (російською мовою) « ОСОБА_3 ».

З огляду на викладене, спростовуються доводи органів пенсійного фонду про те, що прізвище на титульній сторінці трудової книжки позивача не відповідає даним паспорту

Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Згідно з Формою РС-право, копія якої надана до матеріалів справи, період роботи ОСОБА_1 з 09.08.2010 по 16.09.2011 та періоди її перебування на обліку в центрі зайнятості з 13.05.2014 по 24.12.2014 та з 17.02.2015 по 01.04.2015 зараховані до її страхового стажу. Записи про період роботи позивача з 09.08.2010 по 16.09.2011 в ОСББ «Верстатобудівників, 3» і про наведені періоди перебування позивача на обліку в центрі зайнятості містить і її трудова книжка. Інших уточнюючих документів про зазначені вище періоди не містять ані пенсійна справа позивача, ані матеріали адміністративної справи. Таким чином, органом пенсійного фонду зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи та перебування на обліку в центрі зайнятості, що зазначені у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_2 , незважаючи на доводи відповідача-2 про недоліки в оформленні цієї трудової книжки.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, органами пенсійного фонду не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.

Такий же висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Згідно з п. «д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Так, до заяви про призначення пенсії позивач надала копію атестата №6489, виданого ОСОБА_4 в тому, що вона 1 вересня 1979 року вступила до середнього професійно технічного училища №1 м. Харкова і 16 липня 1980 року закінчила повний курс технічного училища за професією монтажник радіоапаратури і приладів.

Цей період не зарахований відповідачем-2 до страхового стажу позивача, оскільки прізвище не відповідає даним паспорту.

Суд зазначає, що позивач навчалась у наведеному навчальному закладі до укладення у 1982 році шлюбу і зміни прізвища на « ОСОБА_3 », а згідно зі свідоцтвом про народження позивача серія НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи, до шлюбу позивач мала прізвище « ОСОБА_5 ».

Саме ОСОБА_4 і був виданий атестат №6489.

До того ж, трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_2 , до якої запис про зміну прізвища позивача здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, підтверджується період навчання позивача з 01.09.1979 по 16.07.1980 в ГПТУ-1 г.Харьков.

Крім того, суд зауважує, що копії примірників оскаржуваного рішення від 17.06.2022 №046350010375 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, надані до матеріалів справи позивачем і відповідачем-2, є різними за змістом. Позивачу була надана скорочена версія рішення, без повного наведення нормативно-правових актів, які застосував відповідач-2 під час прийняття цього рішення. Також, примірник рішення, наданий позивачем, свідчить про те, що рішення прийнято головним спеціалістом ГУ ПФУ в Полтавській області Тетяною Оборожною, а примірник рішення, наданий відповідачем-2, містить підписи начальника відділу призначення пенсій Ірини Очеретяної, головного спеціаліста відділу призначення пенсій Людмили Криворучко, головного спеціаліста відділу призначення пенсій Тетяни Оборожної та печатку відповідача-2.

Відповідно до ч.1 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.6 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутність печатки у свідоцтві про шлюб позивача серії НОМЕР_1 є недоліком органу, який видав цей документ, а не питанням, яке має бути розглянуто в порядку окремого провадження за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених обставин, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач-2 діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача-2, суд зазначає, що оцінка дій відповідача щодо правомірності відмови у призначенні пенсії досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення рішення не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Поряд з цим, відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1. Порядку №22-1).

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (4.2. Порядку №22-1).

Згідно з п.4.10. Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.

А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який є органом, що призначає пенсію за зареєстрованим місцем проживання позивача, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 червня 2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Крім цього, суд зазначає, що наведений вище спосіб захисту буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення зобов`язального характеру саме за зареєстрованим місцем проживання позивача.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд відхиляє доводи відповідачів, наведені у відзивах на позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладені норми, часткове задоволення позовних вимог, а також те, що права позивача на пенсійні виплати були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням про відмову у призначенні пенсії, яке судом скасовано, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судового збору у розмірі 661,60 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 17.06.2022 №046350010375 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 13 червня 2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927).

Суддя Н.В. Кучугурна