Рішення № 107723851, 06.12.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Справа № 160/17444/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2022 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , як пенсіонеру, ветерану органів внутрішніх справ з 17 липня 1996 року пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи Територіальне Медичне Об`єднання Міністерства Внутрішніх Справ України по Дніпропетровській області від 25 листопада 2021 року № 33/24-/С-5510, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії без обмежень граничного розміру з 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , як пенсіонеру, ветерану органів внутрішніх справ з 17 липня 1996 року на підставі довідки Державної установи Територіальне Медичне Об`єднання Міністерства Внутрішніх Справ по Дніпропетровській області від 25 листопада 2021 року №33/24-/С-5510, виданої відповідно до вимог ст.ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, із виплатою різниці між належно нарахованою та фактично отриманою до сплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року до моменту здійснення перерахунку пенсії;

- стягнути на мою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , як пенсіонеру, ветерану органів внутрішніх справ з 17 липня 1996 року, користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правову допомогу, в розмірі 5500,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що йому було призначено пенсію за вислугою років відповідноЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» підготовлено довідку від 25.11.2021 року №33/24/С-5510 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 . 25.11.2021р. позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки від 25.11.2021 року №33/24/С-5510. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність законних підстав для проведення перерахунку. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка виразилась у не проведенні перерахунку протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/17444/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

21.11.2022 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Підстав для проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивачу на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 25.11.2021 року №33/24/С-5510 не має. Чинним законодавством передбачено порядок перерахунку. Довідки про зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій подаються державним органом звідки було звільнено особу, на підставі списків осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії, сформованих органом Пенсійного фонду. Крім того, згідно із частинами першої та другої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі. Після скасування з 05.03.2019 постанови № 103 та на час розгляду адміністративної справи, Урядом України не приймалось відповідного рішення про зміну грошового забезпечення військовослужбовців що були б підставою для проведення перерахунку пенсії військовослужбовцям та не вносились зміни до Постанови № 704. Відтак, відсутні правові підстави для проведення відповідного перерахунку пенсії позивачу. З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02.12.2022 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цьогоКодексусправами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ України.

25.11.2021 р. Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» видано довідку №33/24/С-5510 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсій.

Відповідно до вказаної довідки грошове забезпечення позивача за посадою, яку він займав на день звільнення зі служби, станом за листопад 2019 р., становить 14 298,40грн., виходячи з:

посадовий оклад 1800,00 грн.;

оклад за військовим ( спеціальним) званням старший сержант поліції 1000,00 грн.,

надбавка за стаж служби в поліції 50% 1400,00 грн.,

надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції 40,00% 1680,00 грн.;

премія 143,17% 8418,40грн.

Довідку від 25.11.2021 року №33/24/С-5510 Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

25.11.2021 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2019, виходячи з розміру грошового забезпечення, вказаного в довідці Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 25.11.2021 року №33/24/С-5510.

Відповідач повідомив позивачу про відсутність законних підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 25.11.2021 року №33/24/С-5510, посилаючись на те, що після скасування з 05.03.2019 р. пунктів 1-3 постанови № 103 Урядом України не приймалось рішень про умови та порядок проведення перерахунку пенсій.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаєЗакон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII(далі - Закон 2262-XII).

Відповідно до положеньст. 63 Закону №2262-ХІІперерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цимЗакономта членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цьогоЗаконупровадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цьогоЗакону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цьогоЗакону.

Усі призначені за цимЗакономпенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цимЗаконом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Порядок №45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно доЗакону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно ізЗаконом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 1 п. 5 Порядку № 45 в редакції постанови № 103 було передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

У додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, по справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Тобто зміни, внесені Постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 - визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови №103.

Отже, з 19.11.2019 - з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/12704/18 - пункт 3 Постанови № 103 втратив чинність, а інші нормативні акти, які б надалі обмежували склад та розмір грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) для обчислення та перерахунку пенсії, відсутні.

Відтак, саме з цієї дати (з 19.11.2019 року) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно ізЗаконом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру: посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 988, та відповідно до вимог статей43і63 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином у позивача з`явилося право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №988 у відповідності до вимог статей43і63 Закону №2262-ХІІтаст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". При цьому алгоритм дій, які повинні вчинити, зокрема головні управління Пенсійного фонду та уповноважені органи, які видають довідки, у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2, 3 постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився.

Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Згідно із ч. ч. 2, 3ст. 51 Закону №2262-ХІІперерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цимЗакономта членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Разом з цим, до моменту отримання належної довідки у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є довідка про розмір грошового забезпечення, видана уповноваженим на те органом, яким в даному випадку є Державна установа «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області».

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у рішенні від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19.

Верховний Суд у рішенні по зразковій справі №160/8324/19 від 17.12.2019 року дійшов висновку про те, що: «…дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року є неправомірними, а тому відповідача належить зобов`язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей43і63 Закону №2262-ХІІ,статті 9 Закону №2011-XIIта з врахуванням положень постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача…».

Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року.

Також, Верховний Суд у пункті 40 рішення по справі №160/8324/19 від 17.12.2019 року зазначив, що до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії.

Окрім того, за висновком Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №328/4303/16-а (2-а/328/8/17) органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.11.2021 р. Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» видано довідку №33/24/С-5510 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.

Суд звертає увагу, що вказана довідка видана уповноваженим на те органом, є чинною, доказів протилежного відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Вказана довідка Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримання довідки не заперечено відповідачем.

З урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених фактичних обставин, суд вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виник обов`язок проведення з 01.12.2019 року перерахунку пенсії позивачу у зв`язку з отриманням від уповноваженого органу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.

Разом з цим, доказів вчинення перерахунку пенсії позивачу на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 25.11.2021 р. №33/24/С-5510 про розмір грошового забезпечення позивача матеріали справи не містять.

За таких обставин, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка виразилась у не проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» №33/24/С-5510 від 25.11.2021 року є протиправною та такою, що порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, оскільки чинні правові положення передбачають виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позовна вимога про проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною. Матеріали справи не містять доказів обмеження максимального розміру пенсії позивачу або доказів щодо виявлення наміру такого обмеження у майбутньому.

Позовна вимога щодо виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії починаючи з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку не підлягає задоволенню, оскільки вона є передчасною. Матеріали справи не містять доказів заборгованості зі сплати пенсії позивачу та рішень відповідача, які б свідчили про намір не виплачувати пенсійні виплати у майбутньому.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Одночасно з позовними вимогами позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5500,00грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно дост. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До позовної заяви позивачем надано:

- копію договору про надання правової допомоги серії АА № 1000001 від 26 вересня 2022 року;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2519 від 15.06.2012р.;

- копію договору про надання правової допомоги №26/09/22 від 26 вересня 2022року;

- копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №26/09/22 від 26.09.2022р.;

- копію акта №01 виконаних юридичних робіт до договору про надання правової допомоги №26/09/22 від 26.09.2022р.;

- копію прибуткового касового ордеру №01 від 29.09.2022р. та квитанції до нього №01 від 29.09.2022р.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогуце гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в акті приймання-передачі наданих послуг, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

29.11.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли заперечення щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомого у розмірі 5500,00грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що ця справа є справою незначної складності та її розгляд здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та враховуючи той факт, що надання правової допомоги у вигляді консультацій, вивчення документів для складання позовної заяви, складання позовної заяви не підлягає компенсації (відшкодуванню) як правова допомога відповідно до ст. 132 КАС України, а також той факт, що позивачем до суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненних ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не надано доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витрати на виконання робіт, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає, що відсутні всі правові підстави для відшкодування витрат позивачу на правничу допомогу.

На підтвердження виконання умов договору про надання правничої допомоги від 26.09.2022 року № 26/09/22 позивачем було надано акт № 1 виконаних юридичних робіт до договору про надання правової допомоги.

Відповідно до вказаного акту належить до заліку в обсязі виконаних юридичних послуг наступне:

- вивчення матеріалів справи та підстав про визнання бездіяльності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області по перерахунку пенсії пенсіонеру МВС незаконної, та зобов`язання перерахувати пенсію Клієнта склала 5 годин, та сплачується клієнтом у сумі 2500,00грн.;

- підготовка адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з додатками, сплата судового збору, направляння до суду склала 6 годин та сплачується клієнтом у сумі 3000,00грн.

Суд зазначає, що надання консультацій та узгодження правової позиції, сплата судового збору в силу вимогЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подачі позову до суду.

Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як складання позовної заяви віднесено надання консультацій та узгодження правової позиції, суд не вбачає підстав для виділення їх в окремий вид послуг останніх.

Окрім наведеного суд зазначає, що дана категорія справ належить до типових, що розглядаються в порядку спрощеного провадження, як справи незначної складності.

На підтвердження перерахування коштів до матеріалів справи долучено копію прибуткового касового ордеру №1 від 29.09.2022 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 01 від 29.09.2022 року з підставою сплати: договір про надання правової допомоги №26/09/22 від 26.09.2022року.

Отже, позивачем доведені понесені витрати та сплату коштів за надання правничої допомоги у межах адміністративної справи 160/17444/22.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті №26/09/22 здачі-приймання наданих послуг від 29.09.2022 року, єчастково доведеними та підлягають частковому задоволенню судом у загальному розмірі на суму 2000 грн.

Вказана сума у розмірі 2000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 992,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00грн. підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення з 01.12.2019 р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 25.11.2021 р. №33/24/С-5510.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» №33/24/С-5510 від 25 листопада 2021 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук