Ухвала суду № 107720803, 02.12.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/24/22

Провадження №1-кп/204/322/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12020000000000651 внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 06 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 на строк до 60 діб, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання вказав, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, є особливо тяжким, оскільки його санкція передбачає основне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було продовжено до 10 грудня 2022 року включно, без визначення розміру застави. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадження матеріалами досудового розслідування. Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем можливості може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: існує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду. Даний ризик підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання. Окрім цього, останній не має постійного місця роботи та стійких соціальних зв`язків на території України. Також, дружина обвинуваченого ОСОБА_7 31 липня 2021 року перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває на теперішній час. Вказана обставина є ризиком переховування від органів досудового розслідування на території Російської Федерації. Окрім цього, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та експертів у кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами, незаконно вплинути на свідків з метою зміни їх показів. Так, в разі застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів не зможе бути забезпечено виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків у вказаному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню у кримінальному провадженні шляхом неявки у судові засідання. З часу обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу вищевказані ризики не зменшилися та наявні до цього часу в повному обсязі, оскільки з моменту обрання запобіжного заходу не здобуто доказів, які б давали підстави для можливості зміни раніше обраного запобіжного заходу. Саме тому виникає необхідність у продовженні строку застосування раніше обрано стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Просив відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки наявність довідки про можливе працевлаштування не може свідчити про відсутність ризику переховування від суду.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що клопотання прокурора є необгрунтованим, оскільки ризики, які були зазначені прокурором у своєму клопотанні нічим не підтверджені. Ризик переховування від суду нічим не підтверджено та є лише припущенням прокурора. Коли ОСОБА_3 затримували, то він не перебував у розшуку. Спотворення доказів також нічим не підтверджено, оскільки при проведенні слідчих дій всі докази були вилучені. Свідки у даному кримінальному провадженні майже всі допитані, залишився лише один свідок, якого на даний час не можуть знайти навіть правоохоронні органи. Сторона захисту не заявляла клопотання щодо допиту експерта. Щодо перешкоджання, то за заявою ОСОБА_3 було порушено кримінальне правопорушення щодо незаконних дій співробітників поліції, і її підзахисний зацікавлений в розгляді вказаного кримінального провадження та визнання його невинним. На дослідженому відеозаписі вбачається, що співробітники поліції при проведенні обшуку вибивали вхідні двері в квартиру його підзахисного, позаду нього на відеозаписі також стояли працівники поліції. Просила змінити запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_5 , просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки воно є необгрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку своїх захисників.

Як було встановлено в судовому засіданні 24 вересня 2021 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставою для застосування вказаного запобіжного заходу слугували досліджені документи, які були долучені слідчим до клопотання про обрання запобіжного заходу та які в свою чергу підтверджували існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. В подальшому строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого продовжувався ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2021 року, відповідно до якої було встановлено, що ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначені слідчим у своєму клопотанні, продовжують існувати.

В подальшому ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було продовжено строк дії запобіжного заходу. Підчас постановлення ухвали суду суддею була перевірена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та надана вмотивована оцінка їх наявності.

Дніпровським апеляційним судом неодноразово переглядались ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська щодо продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 за апеляційними скаргами сторони захисту. Під час перегляду вказаних ухвал суду судом апеляційної інстанції було зазначено про продовження існування, встановлених суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та надано їм відповідну правову оцінку.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України випливає, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. ч. 2, 3ст. 331 КПК Українивирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року було продовжено ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 грудня 2022 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України на цій стадії процесу.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Посилання сторони захисту щодо наявності у ОСОБА_3 постійного джерела доходу, судом не береться до уваги, оскільки обвинувачений хоча і зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб від 22 березня 2019 року, як фізична особа підприємець, однак постійного джерела доходу не має, що підтверджується дослідженими під час судового розгляду матеріалами кримінального провадження, а саме відеозаписом з місця проведення обшуку, де було встановлено, що на відеозаписі обвинувачений ОСОБА_3 повідомляє правоохоронців, що він вже тривалий час не займається підприємницькою діяльністю, оскільки в країні пандемія коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому у нього жодного доходу не має.

Судом також не може бути взято до уваги посилання захисника ОСОБА_5 щодо пропозиції обвинуваченому ОСОБА_3 місця працевлаштування, оскільки як неодноразово судом зазначалося в своїх попередніх ухвалах, обвинувачений в судовому засіданні повідомляв, що він не звертався з офіційною заявою через канцелярії установ виконання покарань щодо працевлаштування, а також суду не було надано жодного підтвердження правдивості таких звернень до будь-яких товариств.

Щодо посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 міцних соціальних зв`язків, а саме матері та дружини ОСОБА_10 , суд зазначає наступне.

Як неодноразово було зазначено в попередніх ухвалах суду, дружина обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31 липня 2021 року перетнула державний кордон України та Російської Федерації, де перебуває по теперішній час, а тому є велика вірогідність того, що при зміні обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, він може вдатися до дій щодо виїзду до непідконтрольних територій, які є тимчасово окупованими задля перетину державного кордону з метою переховування на території Російської Федерації, де на даний час проживає його дружина, що в свою чергу унеможливить подальший розгляд по справі.

Щодо посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 на утриманні матері пенсійного віку, яка має ряд хронічних захворювань та потребує матеріальної допомоги обвинуваченого, суд зазначає наступне.

Як було встановлено в попередніх судових засіданнях мати обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_11 , постійно проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 , тобто має свою родину. Факт постійного проживання обвинуваченого ОСОБА_3 разом зі своїми батьками спростовується доданою до матеріалів справи розпискою ОСОБА_12 , відповідно до якої останній не заперечував проти спільного проживання обвинуваченого разом з ними. Таким чином, матір обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_3 не пов`язані спільним побутом, та вона не знаходилась на утриманні у обвинуваченого.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовоюта нелюдською агресієюросійської федерації проти України, у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

При цьому, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.

Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України суд зазначає наступне. В судовому засіданні допитані майже всі свідки, які надали свої показання будучи під присягою. Однак, залишається не допитаним лише один свідок, але посилання сторони обвинувачення на можливість незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на вказаного свідка не може бути судом взята до уваги, оскільки як було встановлено в судовому засіданні стороною обвинувачення були здійснені всі розшукові заходи щодо встановлення його місцезнаходження, однак вони позитивних результатів не дали, а тому прокурором було заявлено клопотання про постановлення судом ухвали та направлення її до Державної прикордонної служби України задля встановлення можливого перетину свідком державного кордону. Враховуючи вказане, судом вказаний ризик не може бути врахованим.

Доказів неможливості перебування ОСОБА_3 в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» за станом здоров`я, суду надано не було.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків та експертів у провадженні. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_3 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризику, передбаченого частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочину, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на альтернативнийзапобіжний західз визначеннямрозміру заставиабо жна цілодобовийдомашній арешт слід відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 28 січня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1