Рішення № 107713687, 08.11.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12931/20 2/760/4097/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омелько Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач, від імені та в інтересах якої діє адвокат Конюшко Денис Борисович, звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, в якому просить стягнути з останнього на свою користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24 309,17 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат позивача, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 10.07.2018 в місті Києві по вулиці Уманській, 47, водій ОСОБА_2 , керуючи наземним транспортним засобом «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода - ОСОБА_1 (позивач), внаслідок чого позивач отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У зв`язку із заподіяною шкодою життю та здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач понесла витрати на лікування.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р. цивільно-правова відповідальність винної особи, а саме ОСОБА_2 , на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (відповідач) відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № АК/6608201.

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернулася до страховика та надала усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування. 03.08.2019 р. позивач звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (справа № 19-00-003194) із заявою про виплату страхового відшкодування До заяви про виплату страхового відшкодування були надані копії виписок та іншої медичної документації, а також - оригінали чеків за лікування та придбання медикаментів на загальну суму 28 847,58 грн. Окрім того, 25.11.2019 відповідачеві було надано оригінали товарних чеків по транспортуванню позивача для проведення планового медичного огляду та проведення планового КТ на загальну суму 4 500,00 грн. Транспортування ОСОБА_1 було зумовлено тим, що вона не могла самостійно пересуватися за станом здоров`я та включало в себе, зокрема, транспортування сходами на 5-й поверх на ношах до місця проживання (будинок не обладнано ліфтом). Таким чином, позивач вказує, що вартість обґрунтованих та підтверджених нею витрат склала 33 347,58 грн.

Позивач зазначає, що перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 10.07.2018 по 23.07.2018 та на момент заподіяння шкоди позивач була непрацюючою. Отже, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із відповідача (страховика) на свою користь позивач також просила стягнути відшкодування не отриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3 723,00 грн.

Додатково позивач відмічала, що відповідач зобов`язаний був відшкодувати їй шкоду, заподіяну здоров`ю, також разом із моральною шкодою у розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто (33 347,58 грн. + 3 723,00 грн.) * 5% = 1 853,52 грн.

Натомість відповідач 17.01.2020 за результатами розгляду заяви позивача здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача, що у сукупному розмірі становить лише 14 614,93 грн., при цьому жодним чином не аргументувавши зменшення розміру страхового відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, позивач підсумовувала, що із відповідача на її користь підлягає стягненню невиплачена частина страхового відшкодування, а саме: 33 347,58 грн. (вартість обґрунтованих та підтверджених витрат позивача на лікування) + 3 723,00 грн. (відшкодування не отриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності) + 1 853,52 грн. (моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку ст. 26-1 Закону України № 1961-IV) - 14 614,93 грн (фактично сплачений відповідачем розмір страхового відшкодування) = 24 309,17 грн.

Окрім того, позивач просила вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 18.11.2021 витребувано докази у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЕРША».

Відповіді від відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЕРША» на виконання ухвали суду не надійшло.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві вказав, що проти розгляду справи без його участі та винесення заочного рішення судом не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Про причину неявки суд до відома не поставив.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10.07.2018 в місті Києві по вулиці Уманській, 47, водій ОСОБА_2 , керуючи наземним транспортним засобом «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв наїзд на пішохода - ОСОБА_1 (позивач), внаслідок чого позивач отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 р. цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди, а саме ОСОБА_2 , на момент скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (відповідач) відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № АК/6608201.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернулася до Страховика та надала усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у тому числі заяву про страхове відшкодування. 03.08.2019 р. позивач звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Перша» (справа № 19-00-003194) із заявою про виплату страхового відшкодування. До заяви про виплату страхового відшкодування були надані копії виписок та іншої медичної документації, а також - оригінали чеків за лікування та придбання медикаментів на загальну суму 28 847,58 грн. Окрім того, 25.11.2019 р. відповідачеві було надано оригінали товарних чеків по транспортуванню Позивача для проведення планового медичного огляду та проведення планового КТ на загальну суму 4 500,00 грн. Транспортування ОСОБА_1 було зумовлено тим, що вона не могла самостійно пересуватися за станом здоров`я та включало в себе, зокрема, транспортування сходами на 5-й поверх на ношах до місця проживання (будинок не обладнано ліфтом). Таким чином, загальна вартість обґрунтованих та підтверджених позивачем витрат склала 33 347,58 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого-непрацюючої повнолітньої особи оцінюються як допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Позивач посилається, на ту обставину, що у зв`язку із пошкодженням здоров`я внаслідок ДТП перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 10.07.2018 по 23.07.2018 рр., на момент заподіяння шкоди позивач була непрацюючою.

Крім того, у зв`язку із заподіяною шкодою життю та здоров`ю внаслідок ДТП, понесла витрати на лікування.

Витрати позивача на лікування підтверджуються наявними в матеріалах справи чеками за лікування та придбання медикаментів, копіями виписок та іншої медичної документації, та є обґрунтованими. (а.с.11-26)

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальну заробітну плату у місячному розмірі у 2018 році було установлено на рівні 3723 гривень.

Тому відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із відповідача (страховика) на користь позивача підлягає стягненню відшкодування не отриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 3 723,00 грн.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Відтак відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві шкоду, заподіяну здоров`ю, також разом із моральною шкодою у розмірі 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто (33 347,58 грн. + 3 723,00 грн.) * 5% = 1 853,52 грн.

Натомість відповідач 17.01.2020 за результатами розгляду заяви позивача здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача, що у сукупному розмірі становить лише 14 614,93 грн., при цьому жодним чином не аргументувавши зменшення розміру страхового відшкодування.

Отже, невиплачена відповідачем частина належного страхового відшкодування становить: 33 347,58 грн. (вартість обґрунтованих та підтверджених витрат позивача на лікування) + 3 723,00 грн. (відшкодування не отриманих доходів у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності) + 1 853,52 грн. (моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку ст. 26-1 Закону України № 1961-IV) - 14 614,93 грн (фактично сплачений відповідачем розмір страхового відшкодування) = 24 309,17 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи й оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку в їх сукупності, підсумовуючи наведене, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та підлягають задоволенню у повному обсязі і в частині стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП. Із відповідача на користь позивача слід стягнути невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24 309 грн. 17 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем у зв`язку із розглядом даної справи було понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується Договором № 18/07/18-ЮП/IL від 17.07.2018 року, Актом виконаних робіт № 1 від 09.06.2021 року, квитанцією.

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд вважає, що із відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. Також, враховуючи, що позивач при подачі даного позову була звільнена від сплати судового збору, на відповідача також мають бути покладені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись положеннями ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (код ЄДРПОУ 31681672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 24 309 грн. 17 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (код ЄДРПОУ 31681672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (код ЄДРПОУ 31681672) в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Усатова І.А.