Рішення № 107703162, 28.11.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022 Справа № 914/2560/21

Господарський суд Львівської області в складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд», с. Великий Кучурів, Чернівецька обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина», м. Львів

про: стягнення 633 208,35 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук П.Я.;

від відповідача: Галаса Ж.Т.;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» про стягнення 633 208,35 грн.

Ухвалою від 30.08.2021 суд відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 28.09.2021.

23.09.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву (Вх. № 22241/21).

В судових засіданнях 28.09.2021 та 05.10.2021 судом оголошувалась перерва до 05.10.2021 та 12.10.2021 відповідно.

Ухвалою суду від 12.10.2021 року зупинено провадження у справі № 914/2560/21 до набрання рішенням суду у справі № 926/3723/21 законної сили.

Ухвалою від 10.08.2022 суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи на 06.09.2022.

Ухвалою від 06.09.2022 суд відклав розгляд справи на 26.09.2022.

26.09.2022 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру санкцій (Вх. № 19768/22).

В судових засіданнях 26.09.2022, 04.10.2022, 18.10.2022, 24.10.2022 судом оголошувалась перерва до 04.10.2022, 18.10.2022, 24.10.2022 та 27.10.2022 відповідно.

04.10.2022 позивачем подано заперечення на клопотання про зменшення неустойки (Вх. 20459/22).

17.10.2022 представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (Вх. №21290/22).

21.10.2022 на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів по справі (Вх. № 21810/22).

В судовому засіданні 27.10.2022 суд протокольною ухвалою долучив докази до матеріалів справи за клопотанням (Вх. № 21290/22).

Ухвалою від 27.10.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 22.11.2022.

В судовому засіданні 22.11.2022 судом оголошено перерву до 28.11.2022.

28.11.2022 представником Відповідача подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу (Вх. № 24409/22).

В судове засідання 28.11.2022 з`явились представники сторін, Позивач в режимі відеоконференції надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити, представник Відповідача заперечила проти задоволення позову, просила у задоволенні такого відмовити.

28.11.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором поставки № 15/11-3-МТ від 15.11.2019 року в частині вчасної оплати поставленого товару позивачем. За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань щодо оплати товару, позивач нарахував відповідачу 13 242,79 грн пені, 15 138,66 грн 25% річних та 604 826,90 грн штрафу.

У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 17 000,00 грн, в судовому засіданні 28.11.2022 зробив відповідну заяву та зазначив, що докази на виконання такої подано разом із позовною заявою.

04.10.2022 позивачем подано заперечення на клопотання про зменшення неустойки, просив відмовити в задоволенні такої заяви з огляду на наступне. Безпідставним є клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, який і так було зменшено на 40 % відповідно до запропонованої відповідачем редакції Договору. Наявне судове рішення, яке підтвердило дійсність та обов`язковість всіх умов договору для відповідача, як законних, розумних та справедливих, безпідставним є клопотання відповідача, яке фактично направлене на перегляд судом умов п. 4.4.4. Договору. Зазначив, що прострочення оплати відповідачем відбувалось ще до настання військового стану, відтак причин зменшувати неустойку немає.

Правова позиція відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, з позовними вимогами не погоджується, просить у задоволенні позву відмовити з огляду на наступне.

Зазначив, що договір є недійсним, у зв`язку із перевищенням посадовою особою її повноважень. Внаслідок чого подав позовну заяву до Господарського суду Чернівецької області про визнання недійсним Договору поставки № 15/11-3-МТ від 15.11.2019 р.

Крім того, зазначив, що заборгованості по вказаному договору поставки у нього немає. Строк прострочення оплати був незначний та становив 1-4 дні. Зазначив, що таке незначне прострочення не погіршило фінансове становище позивача, не призвело до ускладнень у здійснені ним господарської діяльності та не завдало збитків.

Вважає, що позов направлений не на стимулювання боржника до виконання своїх зобов`язань, оскільки такі ТОВ «Молочна компанія «Галичина» виконані в повному обсязі, а до отримання невиправданих додаткових прибутків ТОВ «Мартін Трейд».

Зазначив, що позов пред`явлений після повного розрахунку по спірному Договору поставки та припинення взаємовідносин сторін.

26.09.2022 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру санкцій. Просив зменшити суму штрафних санкцій до 30 000,00 грн, у зв`язку із тим, що надмірне стягнення штрафних санкцій з ТОВ «Молочна компанія «Галичина» призведе до збитковості товариства та неможливості виконання мобілізаційного завдання та забезпечення безоплатною молочною продукцією Збройних Сил України та інших малозабезпечених верств населення. На підтвердження виконання допомоги у воєнний час надав листи та довідки, долучені до клопотання.

28.11.2022 представником подана заява про зменшення витрат на правову допомогу. Зазначила, що розмір витрат є завищеним та таким що не відповідає складності справи та обсягу наданої правової допомоги. Спір не потребує надто багато часу для підготовки позовної заяви, а засвідчення копій письмових доказів, направлення позовної заяви та доданих документів не є видом правової допомоги. Просила відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.11.2019 року між ТОВ «Мартін Трейд» та ТОВ «Молочна Компанія «Галичина» було укладено Договір поставки №15/11-3-МТ.

Відповідно до умов вказаного Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного Договору.

Згідно умов абзацу другого пункту 1.1. Договору, кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Додатках до даного Договору. Кожний Додаток є невід`ємною частиною даного Договору.

За змістом п. 2.3. Договору товар передається Покупцю в порядку та строки обумовлені Сторонами у Додатку з подальшою передачею видаткової накладної.

Ціна на Товар формується Постачальником і обумовлюється Сторонами на день підписання Додатку, та зазначається у самому Додатку (п. 3.1. Договору).

Додатки та інші первинні документи за згодою сторін оформлялися в електронній формі та підписувалися електронними цифровими підписами керівників Сторін. До матеріалів справи долучено паперові копії відповідних електронних доказів.

На виконання умов Договору між сторонами, зокрема, було укладено додатки, у яких конкретизовано умови поставки та строки оплати кожної партії товару.

Додатки № № 000006418 від 16.12.2019, 000006473 від 19.12.2019, 000006514 від 27.12.2019, 000006537 від 05.01.2020, 000006556 від 09.01.2020, 000006601 від 16.01.2020, 000006775 від 10.02.2020, 000006863 від 20.02.2020, 000006899 від 24.02.2020, 000006965 від 28.02.2020, 000007124 від 10.03.2020, 000007225 від 16.03.2020, 000007248 від 18.03.2020, 000007288 від 23.03.2020, 000007372 від 30.03.2020, 000007395 від 01.04.2020, 000007438 від 07.04.2020, 000007477 від 10.04.2020, 000007561 від 17.04.2020, 000007569 від 21.04.2020, 000007687 від 28.04.2020, 000007720 від 30.04.2020, 000007807 від 07.05.2020, 000007825 від 12.05.2020, 000008001 від 21.05.2020, 000008128 від 29.05.2020, 000009361 від 21.08.2020, 000009400 від 26.08.2020, 000009401 від 26.08.2020, 000009448 від 31.08.2020, 000009492 від 02.09.2020, 000009547 від 04.09.2020, 000009560 від 07.09.2020, 000009802 від 18.09.2020, 000009868 від 22.09.2020, 000009923 від 25.09.2020, 000010014 від 05.10.2020, 000010248 від 22.10.2020, 000010384 від 30.10.2020, 000010560 від 11.11.2020, 000010698 від 18.11.2020, 000010899 від 01.12.2020, 000010936 від 03.12.2020, 000011217 від 24.12.2020, 000011268 від 30.12.2020, 000011269 від 30.12.2020, 000011418 від 16.01.2021, 000011475 від 22.01.2021, 000011573 від 29.01.2021, 000012009 від 12.03.2021, 000012149 від 23.03.2021, 000012179 від 25.03.2021, 000012207 від 26.03.2021, 000012300 від 02.04.2021, 000013149 від 04.06.2021.Постачальник свої зобов`язання за Договором виконав, однак Покупцем свої зобов`язання з оплати поставленого товару виконано не належним чином з систематичними порушеннями строків сплати грошових зобов`язань.

Пункт 4.1. Договору встановлює, що Сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього Договору, зокрема в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів та інше.

Згідно п. 4.1.1. Договору Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом терміну зазначеному у п.п. 3.3 даного Договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 13 242,79 грн.

Згідно п. 4.4.4. Договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору) у випадку порушення Покупцем умов п. 3.2, п. 3.8 Договору чи умов визначених у Додатку в частині порядку оплати та проведення розрахунку Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику додатковий штраф у розмірі 3 % від вартості Товару за відповідним Додатком.

У відповідності до вказаного пункту позивач нарахував відповідачу штраф на суму

604 826,90 грн.

Пунктом 4.9. Договору встановлено, що Сторони прийшли до згоди, що при не своєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3 Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 25 % (двадцять п`ять відсотків) річних, крім того Покупець, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Розмір 25 % річних за період прострочення оплати поставленого товару склав 15138,66 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі 633 208,35 грн.

Оцінка суду.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З доданих до позовної заяви Договору, додатків, видаткових накладних, платіжних доручень вбачається, що між сторонами виникли господарсько-правові відносини поставки. Вказані правовідносини врегульовані ст. 712 ЦК України, якою визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом між ТОВ «Мартін Трейд» та ТОВ «Молочна Компанія «Галичина» було укладено Договір поставки №15/11-3-МТ від 15.11.2019, згідно умов якого Постачальник зобов`язувався передати у власність Покупцю нафтопродукти, а Покупець зобов`язувався прийняти і сплатити їх вартість на умовах Договору

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар, згідно додатків долучених до матеріалів справи за період 2019 - 2021 рік, який відповідач оплатив повністю, з чим сторони погоджуються, однак з незначним простроченням оплати за кожним додатком.

За несвоєчасну оплату Товару по кожному додатку Позивачем нараховано Відповідачу 13242,79 грн пені, 15138,66 грн - 25 % річних та штраф в розмірі 604 826,90 грн.

Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій відповідач просить суд зменшити розмір санкцій за несвоєчасну оплату товару з затримкою 1-4 дні до 30 000,00 грн.

Позивач заперечив щодо зменшення санкцій оскільки безпідставним є клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, який і так було зменшено на 40 % відповідно до запропонованої відповідачем редакції Договору. Наявне судове рішення, яке підтвердило дійсність та обов`язковість всіх умов договору для відповідача, як законних, розумних та справедливих, безпідставним є клопотання відповідача, яке фактично направлене на перегляд судом умов п. 4.4.4. Договору. Зазначив, що прострочення відповідачем відбувалось ще до настання військового стану, відтак причин зменшувати неустойку немає.

Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (за змістом ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст.233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтовано тим, що ТОВ «Молочна компанія «Галичина» є виробником продукції харчової промиловості, основним видом діяльності відповідача є виробництво, продаж та доставка харчових продуктів.

Через військову агресію росії, товариство неодноразово відкликалось на листи щодо надання в якості гуманітарної допомоги своїх продуктів, укладено договір з Радехівською міською радою на виконання мобілізаційного завдання щодо поставки молока та молокопродуктів в особливий період у розмірі 6,7 тисяч тон. Відповідач надає безплатну благодійну допомогу молочною продукцією благодійним та громадським організаціям для забезпечення продукцією ЗСУ, переселенців, дитячих будинків та будинків пристарілих та інших малозабезпечих верств населення, що підтверджується договором № 2 від 26.05.2022 та листами, долученими до клопотання.

Наведені обставини свідчать про скрутне становище товариства, крім того, надмірне стягнення з товариства призведе до збитковості та неможливості виконання мобілізаційного завдання та забезпечення безоплатною молочною продукцією ЗСУ та інших малозабезпечених верств населення, незначності прострочення у виконанні зобов`язання,на момент звернення до суду відповідачем всі зобов"язання виконані що є підставами для зменшення неустойки.

Суд зазначає, що 24.02.2022 росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан.

Разом з тим, поставка товару відбувалась під час карантинних заходів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Як встановлено судом, пунктом 4.4.4 договору сторони передбачили стягнення додаткового штрафу у розмірі 3 % від вартості Товару за відповідним Додатком. В процесі розгляду справи було встановлено, що частина сум по додатках була оплачена ТОВ «Молочна компанія «Галичина» вчасно.

Також суд констатує, що з дій позивача вбачається прямий умисел на надмірне збагачення за рахунок умов договору щодо розміру штрафних санкцій та збільшення строків позовної давності, позаяк, позивач з моменту перших прострочень оплати поставки товару не здійснював жодних юридично значимих дій спрямованих на вчасну оплату поставки, а з огляду на вимоги позовної заяви наявність прострочення відповідача є обставиною, яка вигідніша для позивача ніж вчасна оплата поставки. Отже, вказані обставини суд розцінює як недобросовісні дії останнього спрямовані на безпідставне надмірне збагачення за рахунок відповідача , що є недопустимим, а тим більше у період військової агресії. Позивач не поніс жодних збитків оскільки як зазначалось вище протермінування оплати платежів було незначним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» є підприємством яке виготовляє продукцію харчової промисловості щоденного споживання населення.

Суд враховує, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії, проте наведене не нівелює права суду за наявності вказаних обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, у зв`язку з чим вважає за доцільне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» штраф у розмірі 65 000,00 грн та пеню в розмірі 3000,00 грн.

Щодо стягнення 25 % річних в розмірі 15 138,66 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.9. Договору сторони погодили, що при не своєчасній оплаті Товару (порушення п. 3.3 Договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується Покупець та належить Постачальнику і за час користування Постачальник має право нарахувати, а Покупець в такому випадку зобов`язується сплатити відсотки за час користування коштами Постачальника в розмірі 25 % річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 25 % річних, дійшов висновку, що такий здійснено вірно, відтак до стягнення з відповідача підлягає 15 138,66 грн 25 % річних.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 65000,00 грн, пені у розмірі 3000,00 грн та 15 138,66 грн 25% річних. У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивачем заявлено про витрати на правову допомогу в розмірі

17 000,00 грн, докази понесення такої долучені до матеріалів позовної заяви. Додаткові докази не подавались.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 136/21 від 01.07.2021 р.; копію рахунку на оплату №136/21 від 16.08.2021; копію платіжного доручення № 2991 від 16.08.2021; ордер на надання правової допомоги серія ВС № 1133123 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю№ 4704 від 25.10.2022.

Однак, представник Позивача не надав належних та достатніх доказів для задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, адже акт наданих послуг або докази відправлення вказаного акту поштою, як доказ факту надання правової допомоги, адвокатом не долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані докази, що договір про надання правової допомоги був виконаний, на підтвердження його виконання подається акт виконаних робіт, специфікація чи рахунок з детальним описом робіт, які були виконані адвокатом, однак таких суду подано не було. Договір про надання правової допомоги є лише наміром сторін, проте факт його виконання повинен бути підтвердженим належними та допустимими доказами, однак такі відсутні в матеріалах справи.

Досдідивши та вивчивши всі докази які є в матеріалах справи, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 9498,13 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» (79024, м. Львів, вул. Липинського, буд. 54, код ЄДРПОУ 39685014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (59052, Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 6, корп. М, код ЄДРПОУ 40042088) 3000,00 грн пені, 15 138,66 грн. 25% річних, 65 000,00 грн штрафу та 9498,13 грн судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022.

Суддя Запотічняк О.Д.