Рішення № 107702616, 06.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2022Справа № 910/9771/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Локарус Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський Олійний Завод Органік»

про стягнення 82 831,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Локарус Україна» (надалі - ТОВ «Локарус Україна») звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський Олійний Завод Органік» (надалі - ТОВ «Кривоозерський Олійний Завод Органік») про стягнення 82 831,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №КОЗо-29 від 01.12.2020 послуг, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 82 831,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, у зв`язку з малозначністю справи.

15.11.2022 через канцелярію суду від ТОВ «Кривоозерський Олійний Завод Органік» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що в процесі надання послуг позивачем був виявлений факт стікання води по борту вантажного автомобіля , що свідчить про збільшення ваги вантажу за рахунок добавляння води, а також товарно-транспортні документи оформлені не належним чином.

01.12.2022 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Локарус Україна» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по справі, з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.12.2020 між ТОВ «Локарус Україна» (перевізник) та ТОВ «Кривоозерський Олійний Завод Органік» (замовник) укладено про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №КОЗо-29 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов`язується приймати до перевезення транспортними засобами вантаж, що належить замовнику на підставі погоджених заявок доставляти ці вантажі в пункти призначення, вказані в заявці.

Згідно з п. 6.1 Договору замовник здійснює оплату наданих послуг в розмірі 80% вартості наданих та послуг через 30 днів після двостороннього підписання акту приймання передачі наданих послуг, протоколу узгодження цін, товаро-транспортної накладної, рахунку-фактури. Підписаний сторонами акт прийому-передачі наданих послуг є документом, що підтверджує належне виконання послуг.

Пунктом 6.1.1 Договору передбачено, що сторони погодили, що акт прийому-передачі наданих послуг, повинен бути підготовлений перевізником та надісланий замовнику і в разі відсутності зауважень з боку замовника, підписаний протягом 3-х робочих днів з дня отримання зазначеного акту та переліку документів, визначних п. 6.3 договору. Термін підписання акту наданих послуг може бути продовжений на необхідний для цього строк, при наявності претензій щодо якості перевезення. Замовник надає перевізнику мотивовану письмову відмову від прийняття послуг, чи приймає з відрахуванням втраченого товару згідно ТТН. При цьому, наявність зауважень та повідомлення про це перевізника є обставиною, яка виключає застосування штрафних санкцій до замовника. Ненадання документів, визначених п. 6.3 договору, є підставою для продовження строку підписання акту наданих послуг до отримання усього переліку документів.

Відповідно до п. 6.3 Договору замовник здійснює оплату 20% вартості послуг з перевезення вантажу виключно після отримання оригіналів наступних документів:

- двох примірників актів прийому-передачі наданих послуг;

- рахунку-фактури;

- підписаний примірник протоколу узгодження цін;

- товарно-транспортної накладної з відмітками.

Оплата наданих перевізником послуг здійснюється замовником після отримання зазначеного вище переліку документів та реєстрації перевізником відповідної податкової накладної. Оплата за виконання послуг здійснюється на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання послуг з перевезення вантажу. Документи, зазначені в п. 6.3 договору направляються перевізником замовнику поштою або за допомогою експерс-доставки документів (такі як «Нова пошта» та інші) на адресу замовника зазначену у договорі. Доказами направлення документів є фіскальний чек та накладна. Оплата послуг з доставки документів здійснюється за рахунок відправника.

За твердженням позивача, на виконання умов Договору, ТОВ «Локарус Україна» надало ТОВ «Кривоозерський Олійний Завод Органік» послуги на загальну суму 686 236,01 грн., щ підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг №2813 від 18.12.2020, №2835 від 22.12.2020, №2836 від 22.12.2020, №2943 від 30.12.2020, №1 від 01.01.2021, №2 від 09.01.2021, №882 від 06.05.2021 та №883 від 06.05.2021.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за надані на підставі Договору послуг 603 404,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4822 від 10.02.2021, №4813 від 09.02.2021, №4740 від 02.02.2021, №4578 від 22.01.2021, №4580 від 22.01.2021 та №4517 від 19.01.2021.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі Договорів послуг перевезення, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у загальному розмірі 82 831,60 грн.

Укладений між сторонам Договір є договором перевезення, , а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 64 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 686 236,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг №2813 від 18.12.2020, №2835 від 22.12.2020, №2836 від 22.12.2020, №2943 від 30.12.2020, №1 від 01.01.2021, №2 від 09.01.2021, №882 від 06.05.2021 та №883 від 06.05.2021.

При цьому, акти приймання-передачі наданих послуг №882 від 06.05.2021 та №883 від 06.05.2021 не підписані ТОВ «Кривоозерський Олійний Завод Органік», і як стверджується самими відповідачем, з підстав того, що був виявлений факт стікання води по борту вантажного автомобіля, що призводить до збільшення ваги вантажу, а надані позивачем товарно-транспортні накладні №505422 від 30.04.2021 та №505425 від 30.04.2021 оформлені не належним чином.

Суд відзначає, що в матеріалах справи не міститься будь-яких доказів в підтвердження звернення відповідача до позивача із відповідними зауваженнями щодо спірних перевезень і відповідно мотивованої письмової відмови від підписання актів приймання-передачі наданих послуг №882 від 06.05.2021 та №883 від 06.05.2021 в матеріалах справи не міститься.

Крім того, відповідно до п. 5.4 Договору замовник має право відмовитись від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу без відшкодування затрат, які використані на подачу автомобіля, тобто, виявивши факт стікання води по борту вантажного автомобіля, відповідач мав право відмовитись від такого транспортного засобу.

Судом досліджено всі наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та встановлено, що вони всі заповнені не належним чином і кожна з них містить незаповнені графи, проте відповідачем не сплачено послуги з перевезення лише за товарно-транспортними накладними №505422 від 30.04.2021 та №505425 від 30.04.2021.

Більш того, відповідач не заперечує факту надання позивачем послуг перевезення за товарно-транспортними накладними №505422 від 30.04.2021 та №505425 від 30.04.2021 на підставі Договору, а також не зазначає претензій стосовно якості таких перевезень, хоча в п. 6.1.1 Договору сторони дійшли згоди щодо порядку прийому-передачі наданих послуг, який передбачає надання відповідачем позивачу мотивованої письмової відмови від прийняття послуг або прийняття з відрахуванням втраченого товару згідно з ТТН.

Враховуючи викладені обставини, на переконання суду, факт надання послуг позивачем відповідачу за актами приймання-передачі наданих послуг №882 від 06.05.2021 та №883 від 06.05.2021 на загальну суму 82 831,60 грн. є доведеним і не спростований відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.1, 6.3 Договору, у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих послуг з перевезення у загальному розмірі 82 831,60 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подачі позову до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 82 831,60 грн. за отримані на підставі Договору послуги з перевезення. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Локарус Україна» про стягнення з ТОВ «Кривоозерський Олійний Завод Органік» заборгованості у розмірі 82 831,60 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Також, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат, яка відповідно до попереднього розрахунку суми судових витрат складається із судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 800,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Локарус Україна» посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги №25/07 від 25.07.2022, укладеним з адвокатом Кісенко Вікторією Володимирівною, завданням №1 від 25.07.2022 до вказаного договору, актом наданих послуг №1 від 15.09.2022 та квитанцією №5 від 15.09.2022.

Судом досліджено наданий позивачем акт наданих послуг №1 від 15.09.2022 та встановлено, що адвокатом Кісенко В.В. надано ТОВ «Локарус Україна» наступну правову допомогу: вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, які підтверджують заборгованість за Договором на суму 1 300,00 грн.; складання вимоги про сплату заборгованості та направлення її на суму 1 500,00 грн.; складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва, формування та оформлення 2-х примірників додатків до позову на суму 4 000,00 грн.

Судом встановлено, що Кісенко В.В. є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн., що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги №1 від 15.07.2022.

Отже, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Локарус Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський Олійний Завод Органік» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 5; ідентифікаційний код 40504062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Локарус Україна» (52400, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, смт Солоне, вул. Гагаріна, будинок 12А; ідентифікаційний код 37799048) заборгованість у розмірі 82 831 (вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 60 коп., втрати на професійну правничу допомогу у розмір 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий