Рішення № 107702527, 23.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2022Справа № 910/1184/22

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (61040, Харківська обл., місто Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 222; ідентифікаційний код 08099848)

до Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, вул. Пушкінська, будинок 28; ідентифікаційний код 37472392)

про стягнення 3 322 759, 82 грн,

Представники сторін:

від позивача: Федоренко Д.М.

від відповідача: Михайлець О.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" з позовом до Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості в розмірі 3 167 746, 54 грн, яка утворилася у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 10/12 від 14.11.2005 щодо частині здійснення оплати за надані послуги - витрати за зберігання майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005 Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" з 2005 року по теперішній час здійснює зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на власних майданчиках та у власних приміщеннях.

Відтак, позивач відзначає, що зберігаючи матеріальні цінності мобілізаційного резерву виконує власні зобов`язання за договором належним чином.

При цьому, позивачем були понесені витрати на дане зберігання у формі: заробітної плати працівників мобілізаційного відділу Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод"; вартості електроенергії та освітлення, витрачених для зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; амортизація основних виробничих фондів, задіяних у процесі зберігання; витрати на охорону матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву; витрати на оплату податку на землю; інші витрати.

Позивач зазначає, що ним відповідно до умов договору направлялися відповідачу кошториси витрат по кожному року та розрахунки і пояснення до них, зокрема, за 2013, 2014, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки.

Складання та підписання актів наданих послуг не є підставою для виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин у даному випадку, оскільки, правовідносини вникають саме з договору № 10/12 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 14.11.2005 та факту здійснення позивачем відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Відповідачем в порушення договірних зобов`язань лише частково було здійснено оплату заборгованості за надані послуги в розмірі 376 190, 90 грн.

Внаслідок чого, на переконання позивача у період з 2012 по 2021 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у відповідача й утворилися заборгованість за надані послуги зберігання матеріальних цінностей державного резерву що становить 3 322 759, 82 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що дійсно відповідачем було повернуто кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках на 2018 рік (всього витрат разом з ПДВ 1 005 842,90 грн.) з зауваженнями, які було усунуто зберігачем, надано пояснення з поставлених питань та повторно направлено відповідачу. Втім, позивач вказує, що відповідачем безпідставно не було повернуто Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" підписаний варіант кошторису.

Також, позивач зазначає про неточності в тексті позовної заяви щодо розрахунків наданих послуг за 1,2 квартали 2021 року на суму 770 028, 10 грн та вказує, що вірним є розрахунок ,відповідно до якого за 1-3 квартал 2021 року зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 571 406, 49 грн.

Крім того, у відповіді на відзив позивач заперечує щодо тверджень відповідача стосовно пропуску строку позовної давності, вказуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, втім, умовами договору № 10/12 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 14.11.2005 не встановлено строку виконання відповідачем обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.

2. Стислий виклад позиції відповідача

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи про їх безпідставність та необґрунтованість, посилаючись на слідуюче:

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей за 2018 рік було повернуто позивачу для усунення недоліків, проте, виправлений кошторис відповідачу не надходив;

- відповідно до норм Бюджетного кодексу України, а саме ст. 3 встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. У зв`язку з чим, на переконання відповідача вимоги щодо погашення витрат за відповідальне зберігання за 2018 рік та попередні роки не можуть бути задоволені у зв`язку зі сплином строку позовної давності;

- витрати за зберігання за 1 півріччя 2021 року у розмірі 376 190, 82 грн вже були сплачені, що підтверджується позивачем, втім, ціна позову розрахована з урахуванням уже сплачених витрат;

- у розрахунках позивача викладених у позовній заяві виявлено неточності а саме по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву за 1та 2 квартали 2021 року визначено суму 770 028, 10 грн, яка складається з 199 291, 68 грн та 176 899, 22 грн, що загалом становить 376 190, 90 грн;

- позивач вказує у позовній заяві про наявність непогашеної заборгованості за 2012 рік без зазначення підстав виникнення заборгованості та надання будь яких підтверджуючих документів або доказів.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.02.2022.

25.03.2022 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що вимоги з погашення витрат за відповідальне зберігання за 2018 рік та попередні роки не можуть бути задоволені у зв`язку зі сплином строку позовної давності. Що стосується інших періодів, то відповідач вказує про неточність здійснених позивачем розрахунків у зв`язку з чим, вказані вимоги на переконання відповідача не підлягають задоволенню.

Судове засідання 23.02.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному. Крім того, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 підготовче засідання призначено на 01.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 підготовче засідання відкладено на 22.06.2022.

У підготовчому засіданні 22.06.2022 оголошено перерву до 13.07.2022.

12.07.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

12.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив із доданою до нього відповіддю на відзив.

13.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив збільшити розмір позовних вимог на 155 013, 28 грн, оскільки, на момент звернення до суду з даним позовом не була врахована заборгованість відповідача перед позивачем зав надані послуги за 4 квартал 2021 року.

Суд у підготовчому засіданні заслухавши пояснення представників сторін, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив визнати поважними причини пропуску позивачем строку на подання відповіді на відзив, у зв`язку з чим, судом було поновлено процесуальний строк та відповідно прийнято до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 13.07.2022).

У підготовчих засіданнях неодноразово оголошувались перерви з 13.07.2022 до 27.07.2022 та з 27.07.2022 до 31.08.2022.

31.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 31.08.2022 розглядалося клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечив щодо відкладення розгляду справи, зазначивши, що засідання неодноразово відкладалися.

Суд, дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та заслухавши пояснення представника позивача, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив відмовити в задоволенні поданого клопотання у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Також, у даному підготовчому засіданні, суд дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, встановив, що вказана заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим ухвалив, що подальший розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням поданої заяви (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 31.08.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2022.

У судовому засіданні оголошено перерву з 28.09.2022 до 12.10.2022.

Також у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.10.2022 до 19.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 зобов`язано Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" та Державне агентство резерву України провести звірку взаємних розрахунків за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005 у період з 2013 по 2021 роки. Акт звірки взаємних розрахунків за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005 у період з 2013 по 2021 роки між Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" та Державним агентством резерву України із зазначенням в ньому окремо за кожен рік: суми річного кошторису витрат, суми фактично наданих послуг, суми фактично здійснених оплат (із зазначенням періодів (призначення) за які ці оплати здійснені)), суми нездійсненої оплати надати суду у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали. У судовому засіданні оголошено перерву до 16.11.2022.

03.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на виконання ухвали суду із доданим актом звірки взаємних розрахунків підписаним Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод".

У судовому засіданні 16.11.2022 суд оголосив, що відповідачем не виконано вимог ухвали суду 19.10.2022 та відповідно не подано до суду акт звірки взаємних розрахунків за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005 у період з 2013 по 2021 роки між Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" та Державним агентством резерву України, не дивлячись на те, що представник відповідача був присутній в минулому засіданні. Крім того, відповідна ухвала направлялася відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 повторно зобов`язано Державне агентство резерву України провести звірку взаємних розрахунків за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005 у період з 2013 по 2021 роки та надати суду у строк до 23.11.2022 акт звірки взаємних розрахунків за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005 у період з 2013 по 2021 роки між Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" та Державним агентством резерву із зазначенням в ньому окремо за кожен рік: суми річного кошторису витрат, суми фактично наданих послуг, суми фактично здійснених оплат (із зазначенням періодів (призначення) за які ці оплати здійснені)), суми нездійсненої оплати. У судовому засіданні оголошено перерву до 23.11.2022.

23.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення відповідача з доданим до нього актом звірки взаємних розрахунків за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005 станом на 30.09.2022.

У судовому засіданні 23.11.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 23.11.2022 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

14.11.2005 між Держаним комітетом з державного матеріального резерву (далі - комітет) та Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" (далі - зберігач) укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 предметом якого є зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - цінностей) здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.

Згідно п. 1.2. договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінностей згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені цим договором форми актів затверджується Комітетом.

За умовами п. 2.1. та 2.8. договору зберігач зобов`язаний: вжити заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду; щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік.

Пунктами 3.1. та 3.2. договору передбачено, що комітет зобов`язаний відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регуляторами або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки).

Відповідно до п. 4.1. договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Кабінетом міністрів України.

Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється за узгодженням між Комітетом та зберігачем згідно поданих документів (узгодженого з Комітетом кошторису витрат, акту звірки заборгованості на момент сплати, акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей, затвердженого Комітетом).

У разі коли Комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.3. договору оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання та погодження Комітетом акта встановленої форми.

На виконання умов договору Зберігач прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву та, з 2005 року здійснює зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на власних майданчиках та у власних приміщеннях.

Таким чином, позивач зберігаючи матеріальні цінності мобілізаційного резерву виконує власні зобов`язання по договору належним чином.

Позивач вказує, що ним були понесені витрати на дане зберігання у формі: заробітної плати працівників мобілізаційного відділу Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод"; вартості електроенергії та освітлення, витрачених для зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; амортизація основних виробничих фондів, задіяних у процесі зберігання; витрати на охорону матеріальних цінностей державного мобілізаційного) резерву; витрати на оплату податку на землю; інші витрати.

Суд відзначає, що даного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Зокрема, як про це вказує позивач відповідно до умов договору відповідачу направлявся кошторис витрат по кожному року та розрахунки і пояснення до них, а саме:

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2013 рік (всього витрат разом з ПДВ 84 727,10 грн) - погоджено ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2013 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 56 874, 65 грн, з них: 12 409, 37 грн за І квартал 2013 року; 15 081, 95 грн за II квартал 2013 року; 12 370, 42 грн за III квартал 2013 року; 15 012, 91 грн за IV квартал 2013 року;

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2014 рік (всього витрат разом з ПДВ 77 165, 98 грн) - погоджено ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2014 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 70 941, 54 грн, з них: 17 206, 97 грн за І квартал 2014 року; 18 365, 83 грн за ІІ квартал 2014 року; 16 005, 20 грн за ІІІ квартал 2014 року; 19 363, 54 грн за ІV квартал 2014 року;

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2015 рік (всього витрат разом з ПДВ 104 599, 74 грн) - погоджено ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2015 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 91 812, 66 грн, з них: 19 687, 70 грн за І квартал 2015 року; 22 083, 44 грн за ІІ квартал 2015 року; 23 030, 20 за ІІІ квартал 2015 року (відповідно до акту на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за третій квартал 2015 року було Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму - 23 055, 65 грн та в подальшому знято з загальної суми витрат за третій квартал 2015 року - 25, 45 грн у зв`язку зі зміною вартості електроенергії. На підтвердження надається службова записка начальника планово-економічного відділу ДП "Харківський БТЗ" від 30.09.2015);

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2016 рік (всього витрат разом з ПДВ 554 777, 03 грн) - погоджено ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2016 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 271 505, 44 грн, з них: 58 893, 38 грн за І квартал 2016 року; 66 535,84 грн за II квартал 2016 року; 76 767,38 грн за III квартал 2016 року; 69 308,84 грн за IV квартал 2016 року;

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2017 рік (всього витрат разом з ПДВ 506 292, 12 грн) - погоджено ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2017 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 398 145, 19 грн, з них: 82 831, 36 грн за І квартал 2017 року; 81 994, 08 грн за II квартал 2017 року; 91 024, 49 грн за III квартал 2017 року; 142 295, 26 грн за IV квартал 2017 року;

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2018 рік (всього витрат разом з ПДВ 1 005 842, 90 грн) - повернуто ДАР України з зауваженнями, та повторно направлено Зберігачем у ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2018 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 671 263, 95 грн, з них: 174 458, 35 грн за І квартал 2018 року; 164 172, 50 грн за II квартал 2018 року; 167 046, 85 грн за III квартал 2018 року; 165 586, 24 грн за IV квартал 2018 року;

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2019 рік (всього витрат разом з ПДВ 845 607, 38 грн) - погоджено ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2019 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 770 028, 10 грн, з них: 199 015, 08 грн за І квартал 2019 року; 201 694, 70 грн за II квартал 2019 року; 184 883, 95 грн за III квартал 2019 року; 184 434, 37 грн за IV квартал 2019 року;

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2020 рік (всього витрат разом з ПДВ 1 081 619, 94 грн) - зауважень від ДАР України на адресу позивача не надходило.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2020 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 704 625, 02 грн, з них: 198 305, 28 грн за І квартал 2020 року; 158 053, 46 грн за II квартал 2020 року; 190 311, 11 грн за III квартал 2020 року; 157 955, 17 грн за IV квартал 2020 року;

- кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2021 рік (всього витрат разом з ПДВ 799 862, 63 грн) - погоджено ДАР України.

Відповідно до звітів про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках позивача та актів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" за 2021 рік Зберігачем надані послуги по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на суму 531 204, 18 грн, з них: 199 291, 68 грн за І квартал 2021 року; 176 899, 22 грн за II квартал 2021 року; 155 013, 28 грн за IV квартал 2021 року.

Також, позивач вказує, що станом на січень 2013 року у відповідача була непогашена заборгованість за 2012 рік в розмірі 45 787, 06 грн.

З метою компенсації вказаних витрат, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 (вих. № 10/8/18 від 08.10.2021) про погашення існуючої заборгованості за надані послуги зберігання майна мобілізаційного резерву в сумі 3 348 721, 85 грн.

Після чого, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 376 190, 90 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 10/12 від 14.11.2005, у зв`язку з чим, на переконання позивача у Державного агентства резерву України й утворилася заборгованість за надані Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" послуги зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в розмірі 3 322 759, 82 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 10/12 від 14.11.2005, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Частинами 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що утримання і розвиток системи державного резерву здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та коштів, одержаних від допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій системи державного резерву.

За приписами ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2002 № 532 (далі -Порядку) сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що сума витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: 1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; 2) середнього розміру суми витрат; 3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; 4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Відповідно до п. 5 Порядку Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.

Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов`язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо.

Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.

Відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством (п. 7 Порядку).

Отже, як було встановлено судом вище, з метою виконання умов договору Зберігач прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву та, з 2005 року здійснює зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на власних майданчиках та у власних приміщеннях, що не заперечується сторонами.

Факту понесення позивачем витрат на дане зберігання, зокрема, у формі: заробітної плати працівників мобілізаційного відділу Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод"; вартості електроенергії та освітлення, витрачених для зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; амортизація основних виробничих фондів, задіяних у процесі зберігання; витрати на охорону матеріальних цінностей державного мобілізаційного) резерву; витрати на оплату податку на землю; інші витрати, відповідачем не спростовується та не заперечується.

Отже, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що належними та достовірними доказами підтверджується надання позивачем послуг зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та відповідно надіслання та погодження відповідачем кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (відповідно до пункту 4.1 договору) за 2013 рік на загальну суму 56 874, 65 грн, за 2014 рік на загальну суму на суму 70 941, 54 грн, за 2015 рік на загальну суму 91 812, 66 грн, за 2016 рік на загальну суму 271 505, 44 грн, за 2017 рік на загальну суму 398 145, 19 грн, за 2019 на суму 770 028, 10 грн та за 2021 рік на загальну суму 531 204, 18 грн.

При цьому, судом також встановлено, що відповідачем було частково здійснено оплати за надані послуги, що підтверджується поданим на виконання вимог ухвали суду актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2022 здійснених між Державним підприємством "Харківський бронетанковий завод" та Державним агентством резерву України, зокрема, в 2014 році відповідачем було відшкодовано позивачу витрати за 2013 рок в сумі 56 874, 65 грн, також, в цьому ж році було частково відшкодовано витрати за 2014 рів в сумі 51 578, 00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив вказаний факт.

Таким чином, враховуючи повністю здійснену оплату за 2013 рік та частково здійснену оплату за 2014 рік та I,II квартали 2021 рік, неоплаченими залишаються надання послуг за 2015 рік на загальну суму 91 812, 66 грн, за 2016 рік на загальну суму 271 505, 44 грн, за 2017 рік на загальну суму 398 145, 19 грн, за 2019 на суму 770 028, 10 грн, за 2021 рік (ІV квартал) на суму 155 013,28 грн. та частково неоплаченими послуги за 2014 рік на суму 19 363, 54 грн.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини, за висновком суду неоплаченими відповідачем залишаються надані позивачем послуги зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на загальну суму1 705 868, 21 грн.

Що ж стосується заявлених позивачем витрат з наданих послуг по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на 2018 рік на суму 671 263, 95 грн, то вказані вимоги є безпідставними, оскільки не підтверджені відповідними засобами доказування.

Зокрема, судом встановлено, що кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2018 рік (всього витрат разом з ПДВ 1 005 842, 90 грн) не погоджений відповідачем та повернутий з зауваженнями.

За твердженнями позивача, Зберігачем було усунуто недоліки кошторису витрат, надано пояснення з поставлених питань та повторно направлено Державному агентству резерву України.

Водночас, суд вказує, що відповідач заперечив факт отримання доопрацьованого позивачем кошторису витрат на 2018 рік.

Разом з тим, суд вказує, що в матеріалах даної справи відсутні докази надіслання (передання/вручення) Державному агентству резерву України доопрацьованого кошторису витрат за 2018 рік, а позивач у свою чергу у судовому засіданні під фіксацію зазначив про відсутність на підприємстві доказів надіслання (передання/вручення) відповідачу доопрацьованого кошторису витрат на 2018 рік.

Отже, судом встановлено, що позивачем в порушення п. 4.2. договору не було узгодженого з Комітетом кошторису витрат, а відтак, правові підстави для відшкодування послуг по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2018 рік в сумі 671 263, 95 грн відсутні.

Аналогічна ситуація із витратами позивача з надання послуг по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву на 2020 рік на суму 704 625, 02 грн.

Зокрема, позивач відзначив, що зауважень щодо кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях та на відкритих огороджених майданчиках Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" на 2020 рік (всього витрат разом з ПДВ 1 081 619,94 грн) від Державного агентства резерву України не надходило.

У свою чергу, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній погоджений відповідачем кошторис витрат на 2020 рік.

На питання суду до відповідача щодо причин непогодження позивачу кошторису витрат на 2020 рік, відповідач зазначив, що йому невідомі обставини отримання Державним агентством резерву України такого кошторису.

В той час, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, щоб свідчили про надіслання (передання/вручення) відповідачу кошторису витрат на 2020 рік.

У свою чергу, позивач не зміг надати суду вмотивованої відповіді стосовно того, чи направлявся відповідачу на погодження кошторис витрат на 2020 рік.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних на допустимих доказів того, що кошторис на 2020 рік подавався на погодження відповідачу та не був погоджений з незалежних від позивача обставин, то за таких підстав, в порушення п. 4.2. договору позивачем не було узгодженого з Комітетом кошторису витрат на 2020 рік, а відтак, правові підстави для відшкодування послуг по зберіганню матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2020 рік в сумі 704 625, 02 грн відсутні.

Що ж стосується вимог позивача щодо непогашеної відповідачем заборгованості за 2012 рік в сумі 45 787, 06 грн, то суд також не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки, позивачем взагалі ніяким чином не обґрунтовано підстави виникнення даної заборгованості, більш того, не надано будь яких підтверджуючих доказів виникнення/наявності такого боргу.

Статтею 947 Цивільного кодексу України передбачено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду належних доказів виконання ним своїх обов`язків за договором № 10/12 від 14.11.2005, а саме, доказів оплати за надані позивачем послуги зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2015 рік на суму 91 812, 66 грн, за 2016 рік на суму 271 505, 44 грн, за 2017 рік на суму 398 145, 19 грн, за 2019 на суму 770 028, 10 грн, за 2021 рік (ІV квартал) на суму 155 013,28 грн. та частково неоплачених послуг за 2014 рік на суму 19 363, 54 грн, а тому, вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 1 705 868, 21 грн визнаються судом обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню. Тоді, як вимоги щодо стягнення боргу за надання послуг зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2018 рік на суму 671 263, 95 грн, за 2020 рік на суму 704 625, 02 грн та за 2012 рік у суму 45 787, 06 грн визнані судом необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Що ж стосується заявленої відповідачем заяви про застосування сплину строку позовної давності до вимог позивача з погашення витрат за відповідальне зберігання за 2018 та попередні роки, яка мотивована тим, що відповідно до норм Бюджетного кодексу України, а саме, ст. 3 встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно ч. 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету.

У відповідності до ч. 3 цієї ж статті: розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року)

Суд не вбачає підстав для застосування заявленого відповідачем сплину строку позовної давності, до вимог позивача з погашення витрат за відповідальне зберігання за 2018, оскільки, в задоволенні таких вимог було відмовлено з огляду на їх безпідставність та не підтвердженість відповідними засобами доказування.

Також суд не вбачає підстав для застосування заявленого відповідачем сплину строку позовної давності до вимог позивача з погашення витрат за відповідальне зберігання за попередні до 2018 роки, оскільки, за приписами ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, втім, умовами договору № 10/12 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 14.11.2005 не встановлено строку виконання відповідачем обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.

При цьому, суд вказує, що відповідач також не вказано конкретно по кожному із років з якої саме конкретно дати починається та закінчується перебіг строку позовної давності.

Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, вул. Пушкінська, будинок 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" (61040, Харківська обл., місто Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 222; ідентифікаційний код 08099848) заборгованість в розмірі 1 705 868 (один мільйон сімсот п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 25 588 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 02 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.12.2022

Суддя Дмитро БАРАНОВ