Рішення № 107700585, 03.11.2022, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
03.11.2022
Номер справи
200/10561/19
Номер документу
107700585
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 200/10561/19

Провадження № 2/932/1902/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі Рибалці В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди у розмірі 25000 грн. та 10000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову вказує, що постановою від 05.11.2018 року інспектором взводу № 1 , роти № 1 , батальйону № 1 , полку ПП у м. Кривий Ріг ІПП в Дніпропетровській області Куликівським В.В. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

З метою оскарження вищезазначеної постанови, ОСОБА_2 звернувся до Софіївського районного суду Дніпропетровської області в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого, 11 січня 2019 року судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення.

14 лютого 2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано постанову від 05.11.2018 року, винесену інспектором взводу № 1, роти № 1, батальйону № 1, полку ПП у м. Кривий Ріг ІПП в Дніпропетровській області Куликівським В.В. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., провадження у справі закрито.

Вважає, що відповідачем було завдано йому моральну шкоду, яку він оцінив у 25 000 грн, та яка полягає у його душевних та фізичних стражданнях.

Ухвалою суду від 25.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Своїм правом, передбаченим нормами ст. 178 ЦПК щодо подання відзиву не скористався.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою від 05.11.2018 року інспектором взводу № 1, роти № 1, батальйону № 1, полку ПП у м. Кривий Ріг ІПП в Дніпропетровській області Куликівським В.В. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року- скасовано постанову від 05.11.2018 року, винесену інспектором взводу № 1, роти № 1, батальйону № 1, полку ПП у м. Кривий Ріг ІПП в Дніпропетровській області Куликівським В.В. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., провадження у справі закрито.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом враховується, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами визначається обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, а саме: неправомірність дій (бездіяльності) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем належних та допустимих доказів обставин викладених в позовній заяві щодо завдання йому моральної шкоди суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 2,4ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч. 2 ст.48Цивільного процесуальногокодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач визначив як відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, однак відповідно до Наказу Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30.11.2010 № 449) «Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП). ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. Учасниками СЕП є Державне казначейство України та Головні управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Державного казначейства України).» На рівні територіальних управлінь єдиний казначейський рахунок не відкритий.

Позивач вимагає виконувати (вчиняти) певні дії юридичну особу Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 37988155) при цьому в позовній заяві не викладає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. В даному випадку, з поданої позовної заяви не зрозуміло, які саме вимоги висуваються до ДКСУ, не зазначено, чим саме ДКСУ завдало шкоду позивачу.

Так, позовні вимоги не містять жодного посилання на те, якими саме діями чи бездіяльністю Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області було завдано шкоду Позивачем, не наведено жодного доказу якими самими діями (бездіяльністю) Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області порушило права позивача, не має жодного обґрунтування чи доказу вини ДКСУ.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та позивачем взагалі відсутні будь-які правовідносини, тобто ДКСУ не порушувало права, свободи чи інтереси позивача.

Залучивши ДКСУ позивач не обґрунтував вимоги, які стосуються саме Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Частиною 1 статті 175 ЦПК України передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В даному випадку, з поданого цивільного позову не зрозуміло, які саме вимоги висуваються до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, оскільки на сьогодні ніяких правовідносин між Позивачем та ДКСУ не існує.

Чинним законодавством України передбачена обов`язковість наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та її заподіювачем у вигляді незаконних (винних) дій або бездіяльності.

Органи Державного казначейства у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Наказами Міністерства фінансів України.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст.43 Бюджетного кодексу України, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, органами Державного казначейства здійснюються функції: операції з коштами Державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, взятті бюджетних зобов`язань та проведенні платежів за цими зобов`язаннями; в межах своїх повноважень контролю за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до Закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється Державою, у Порядку визначеному Законом.

Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Останні встановлюються законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.

Як вбачається зі ст.1173-1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадової або службової особи таких органів при здійсненні своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В жодному нормативно правовому акты не зазначено, що ДКСУ повинна бути відповідачем в таких випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Цивільного кодексу України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.

Відповідно до ст. 164 Цивільного кодексу України, Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права.

Відповідно до п.16 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №460/2011, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області є юридичною особою публічного права.

Стаття 176 Цивільного кодексу України передбачає, що юридичні особи, створені Державою не відповідають за зобов`язаннями Держави.

Таким чином, ДКСУ не уособлює собою державу Україна, а її рахунки не уособлюють собою Державний бюджет.

Кошти Державного бюджету України не належать ДКСУ, як юридичній особі, остання лише здійснює їх розрахунково-касове обслуговування.

Відповідати за дії чи бездіяльність державних органів чи фізичних осіб не входить до повноважень органів Державної казначейської служби України. Державні органи мають статус юридичної особи, а тому відповідно до п 1. ст. 96 Цивільного Кодексу України, самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями.

Крім того, в Україні згідно Бюджетного кодексу України застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету, яка передбачає здійснення Державною казначейською службою України операцій з коштами Державного бюджету. Проте, Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює Державу в бюджетних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 №12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує наступне. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Оскільки, органи Державної казначейської служби України не уособлюють собою Державу та не відповідають по її зобов`язаннях, тому формулювання стягнення з Держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області моральну шкоду у розмірі 25 000 грн., заподіяну незаконними рішеннями та діями інспектора взводу № 1, роти № 1, батальйону № 1, полку ПП у м. Кривий Ріг ІПП в Дніпропетровській області Куликівського В.В. та рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області, понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. є необґрунтованим з боку позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст.51ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

Оскільки позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, суд позбавлений можливості роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем, тому у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача, а саме Управління патрульної поліції у м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до ст.141ЦПК України та приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка за вимогами закону був звільнений від сплати судового збору, судові витрати по справі відносяться на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В. Куцевол

Часті запитання

Який тип судового документу № 107700585 ?

Документ № 107700585 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 107700585 ?

Дата ухвалення - 03.11.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 107700585 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 107700585 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 107700585, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 107700585, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 03.11.2022. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 107700585 відноситься до справи № 200/10561/19

Це рішення відноситься до справи № 200/10561/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 107700580
Наступний документ : 107700588