Постанова № 10769991, 18.07.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 липня 2009 року Справа № 2-7/1790.1-2007                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача, Гогуа Оксана Костянтинівна, довіреність № 526/13/13-20 від 09.01.09, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі";

представник відповідача, не з'явився, Управління охорони здоров'я Керченської міської ради;

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 22.11.2007 у справі №2-7/1790.1-2007

за позовом           Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в, місто Керч,98303)

до           Управління охорони здоров'я Керченської міської ради (вул. Кірова, 17, місто Керч,98300)

про стягнення 122 987,11 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління охорони здоров'я Керченської міської ради, в якому з урахуванням останніх уточнень просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 122 987,11 грн.

Позивач з посиланням на положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, вимоги Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах, а також статті 22 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» обґрунтовує свої вимоги несвоєчасною і неповною сплатою відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2007 року у справі № 2-7/1790.1-2007 у позові Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" до Управління охорони здоров'я Керченської міської ради про стягнення 122987,11 грн відмовлено.

Судове рішення обґрунтоване тим, що між сторонами не було укладено додаткових угод стосовно зміни тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, таким чином у позивача не має достатніх правових підстав стягувати з відповідача заборгованість, яка склалася внаслідок односторонньої зміни позивачем умов договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення.

Не погодившись з рішенням суду, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги тих обставин, що відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення, а також те, що позивач є суб’єктом господарювання природних монополій, який відповідно до частини 5 статті 180 Господарського кодексу має право встановлювати ціни у господарському договорі у порядку, встановленому нормативно-правовими актами.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2008 року суддю Заплава Л.М. замінено на суддю Латиніна О.А.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2008 року суддю Латиніна О.А. замінено на суддю Заплава Л.М.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року у справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 червня 2009 року суддю Дугаренко О.В. замінено на суддю Прокопанич Г.К.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 червня 2009 року провадження у справі було поновлено у зв’язку закінченням судово - бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 липня 2009 року у складі судової колегії здійснено заміну головуючого судді Фенько Т.П. на суддю Голика В.С.

У судове засідання, призначене на 15 липня 2009 року, представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив, про місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника Управління охорони здоров'я Керченської міської ради, оскільки матеріали справи у достатній мірі характеризують спірні правовідносини і підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

11 лютого 2003 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства виробничого об’єднання «Кримводоканал»(постачальник), правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі", та Управлінням охорони здоров'я Керченської міської ради (споживач) було укладено договір № 1233 на постачання води з комунального водопроводу і приймання стоків у комунальну каналізацію (а. с. 103, т. 1), відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов’язання з водопостачання споживача питною водою і приймає з очищенням стоки від споживача в міський каналізаційний колектор.

Відповідно до пункту 6 цього договору постачальник пред’являє споживачу рахунок для оплати за воду і стоки відповідно до актів про витрати води або згідно з актами про порушення до 1-ого числа, а споживач зобов’язаний сплатити рахунок до 15- ого числа наступного місяця. Тарифи можуть бути переглянуті по мірі уточнення вартості матеріалів, що отримує від постачальників, при цьому водоканал зобов’язується довести до відома споживача про зміни тарифів через газету «Керченський рабочий».

За даними Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" за період з січня 2003 року по серпень 2006 року заборгованість відповідача за надані послуги з водопостачання та водовідведення складає суму у розмірі 122987, 11 грн, яка стала предметом стягнення у даній справі.

Дослідивши всі обставини справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову про стягнення заборгованості, нарахованої за тарифами, встановленими постачальником послуг відповідно до закону, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки відповідні зміни до договору внесені не були, нарахування заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення на протязі фактичного надання послуг без внесення змін до договору може здійснюватись за тарифами, вказаними в укладеному між сторонами договорі.

Разом з цим, з законністю та обґрунтованістю такого висновку погодитись не можна, оскільки він зроблений без врахування норм діючого законодавства.

Як встановлено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, та відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки і т. п.), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг із питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку; тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення. Статтею 13 цього Закону встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання віднесено, зокрема, визначення рівня та якості послуг з питного водопостачання та водовідведення і встановлення тарифів на ці послуги.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до повноважень виконавчого комітету міської ради належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

Як передбачено пунктом 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, тарифи на користування водою від комунальних водопроводів й прийом стічних вод в комунальну каналізацію визначаються відповідно до діючого законодавства України без будь-яких додаткових погоджень з абонентами розмірів цих тарифів і строків їх введення.

Положення про те, що і при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторони мають право погоджувати на свій розсуд умови договору, що не суперечать законодавству, встановлено також у статті 179 Господарського кодексу України.

Цим же кодифікованим актом врегульована можливість визначення ціни в господарському договорі в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 180), і встановлення відповідно до закону державних цін на продукцію (послуги) суб’єктів господарювання –природних монополістів (частина 2 статті 191), котрим є позивач у справі.

Законом України "Про природні монополії" встановлено, що до природних монополій належить, зокрема, надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Таким чином, системний аналіз викладених правових положень свідчить про те, що на підставі пункту 6 договору № 1233 від 11 лютого 2003 року, яким передбачена зміна тарифів постачальником послуг в односторонньому порядку, позивач цілком правомірно відповідно до положень діючих нормативно-правових актів визначав тарифи для оплати послуг з водопостачання та водовідведення.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Висновком судової бухгалтерської експертизи № 33/08 від 10 червня 2009 року, призначеної у даній справі ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 березня 2008 року, було встановлено, що заборгованість Управління охорони здоров’я Керченської міської ради перед Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" по розрахункам за надані послуги за спірний період за договором № 1233 станом на 15 грудня 2006 року складає 87143, 94 грн, тарифи, які застосовувались позивачем в рахунках за оплату послуг водопостачання і водовідведення за період з 11 лютого 2003 року по 12 вересня 2006 року встановлені у відповідності з діючим законодавством, оплата відповідача за рахунками, що були виставлені позивачем здійснена з порушенням встановлених тарифів.

Дослідивши висновок експертизи, судова колегія встановила, що експертом було досліджено всі необхідні первинні бухгалтерські документи, висновок містить докладний опис проведених досліджень, відповіді на поставлені судом питання є обґрунтованими, у зв’язку з чим вважає, що він цілком відповідає приписам статті 42 Господарського процесуального кодексу України та відсутні підстави для його відхилення.

Дослідженими судовою колегією доказами (в тому числі і висновком експерта) підтверджено що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1233 від 11 лютого 2003 року на постачання води з комунального водопроводу і приймання стоків у комунальну каналізацію становить 87143, 94 грн.

Відповідачем не доведено погашення вказаної заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, у зв’язку з чим судова колегія колегія дійшла висновку щодо обґрунтованості і законності позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 87143, 94 грн.

Факт наявності заборгованості споживача у сумі 35843,17 грн не підтверджується належними доказами у справі, у зв’язку з чим судова колегія дійшла висновку щодо необхідності залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 35843,17 грн.

У судовому засіданні, призначеному на 15 липня 2009 року, представник Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" погодився з висновком судової бухгалтерської експертизи № 33/08 від 10 червня 2009 року і визнав обґрунтованість проведеного експертного дослідження.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судовою колегією встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.

Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2007 у справі №2-7/1790.1-2007 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості у сумі 87143, 94 грн скасувати частково.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Позов в частині стягнення заборгованості у сумі 87143, 94 грн задовольнити.

5. Стягнути з Управління охорони здоров'я Керченської міської ради (вул. Кірова, 17, місто Керч,98300) (р/р 35415003000810, МФО 524026, код ЄДРПОУ 02012958) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (вул. Години, 2в, місто Керч,98303) (р/р 26000045847700 в УкрСиббанк м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 19195199) заборгованість у сумі 87143, 94 грн, державне мито у сумі 871, 44 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 83, 78 грн.

5. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2007 у справі №2-7/1790.1-2007 залишити без змін.

6. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.                                        

Головуючий суддя                                                  

Судді