Рішення № 107698242, 30.11.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3836/22

30 листопада 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Василишин К.В.

представник відповідача Чайківська М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0036609-2404-1918 від 12.04.2021, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в розмірі 51973,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є власником 281/2000 частки нежитлової нерухомості, а саме механічної майстерні, площею 501,1 кв.м., та зерноскладу, площею 432,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір частки позивача у праві спільної власності становить 131,15 кв.м. Враховуючи те, що позивач є власником зазначеного нерухомого майна, відповідач 12.04.2021 виніс податкове повідомлення - рішення №0036609-2404-1918, яким визначив суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 51973,71 грн. за податковий період 2020 рік. Вказане податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки контролюючий орган здійснив нарахування податку з об`єкта нежитлової нерухомості площею 800,31 кв.м., що в свою чергу не відповідає дійсності та зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.10.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено його. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 14.11.2022 подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що нерухоме майно, яке є у власності ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до типу об`єкта: нежитлова будівля. Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 нерухоме майно, на яке нараховується податок набув на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 27.07.2012, видане Миролюбівською сільською радою. У вказаному свідоцтві про право власності міститься опис об`єктів, а також зазначається форма та частка власності. З огляду на зазначене, відповідно до інформаційних ресурсів ДПС України, відповідачем підставно сформовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №0036609-2404-1918 від 12.04.2021 за нежитлову будівлю (будівлю майнового комплексу) площею 800,32 кв.м., що становить 719/2000 частки від загальної площі 2226,2 кв.м. Позивач вказує на те, що в нього змінився об`єкт оподаткування, але при цьому нехтує своїм правом право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, з підстав наведених у відзиві на позов, долученого до матеріалів справи, та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 27.07.2012, виданого Миролюбівською сільською радою, набув нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: механічна майстерня, площа 501,1 кв.м.; склад пектуса, площею 251,4 кв.м.; зерносклад, площею 432,4 кв.м.; піднавіс, площею 917,9 кв.м.; будинок ОЗК з підвалом, площею 123,4 кв.м. Форма власності приватна, розмір частки 719/2000 (а.с.14).

19.07.2018 актом обстеження за участю експерта встановлено, що склад пектуса, піднавіс, будинок ОЗК з підвалом знесені (а.с.13).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 належить нежитлова нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: механічна майстерня, площею 501,1 кв.м., та зерносклад, площею 432,4 кв.м. Форма власності приватна, розмір частки 281/2000 (а.с.11-12).

12.04.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення №0073679-5404-1918, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 51973,71 грн. за податковий період 2020 рік.(а.с.6).

Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , здійснено з загальної площі 22260,20 кв.м. та розміру частки 800,32 кв.м. (а.с.37).

Не погодившись із таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

У пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, контролюючий орган здійснює розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі інформації про перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у власності фізичних осіб, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи видно, що на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 27.07.2012, виданого Миролюбівською сільською радою, позивач набув 719/2000 частки нерухомого майна, загальна площа якого 2226,2 кв.м, а саме: механічна майстерня, площа 501,1 кв.м.; склад пектуса, площею 251,4 кв.м.; зерносклад, площею 432,4 кв.м.; піднавіс, площею 917,9 кв.м.; будинок ОЗК з підвалом, площею 123,4 кв.м., що становить 800,32 кв.м.

19.07.2018 актом обстеження за участю експерта встановлено, що склад пектуса, піднавіс, будинок ОЗК з підвалом знесені.

Приписами ст.349 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

При цьому, вказані відомості внесено до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вилучено не існуючі об`єкти нерухомості.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, позивачу належить 281/2000 частки нерухомого майна, а саме: механічна майстерня, загальною площею 501,1 кв.м., та зерносклад, загальною площею 432,4 кв.м.

Отже, на час винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення позивач був власником 281/2000 частки нерухомого майна, загальна площа якого 933,5 кв.м, що становить 131,15 кв.м.

Проте, розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , здійснено з загальної площі 22260,20 кв.м. та розміру частки 800,32 кв.м.

Тобто, у спірних правовідносинах контролюючим органом безпідставно включено до бази оподаткування не існуючі об`єкти нерухомості, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З приводу доводів відповідача про те, що податкове повідомлення-рішення №0036609-2404-1918 від 12.04.2021 було сформоване за нежитлову будівлю площею 800,32 кв.м., що становить 719/2000 частки від загальної площі 2226,2 кв.м., відповідно до інформаційних ресурсів ДПС України, суд вважає за необхідне наголосити, що положення ст.266 ПК України визначають базою оподаткування загальну площу об`єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється на підставі даних саме Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відображення цих даних у інформаційно-аналітичній базі самостійно не може слугувати підставою для визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Така податкова інформація носить виключно інформативний характер, а будь-яке автоматизоване співставлення чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Твердження відповідача про те, що позивач не звертався до контролюючого органу для проведення звірки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає відхиленню також, з урахуванням наступного.

Так, згідно з пп.266.7.3 пю266.7 ст.266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Позивач з письмовою заявою для проведення звірки даних до відповідача не звертався, проте з наведених положень вбачається, що звернення до контролюючого органу для проведення звірки даних є правом, а не обов`язком платника податків.

Більше того не проведення звірки даних з контролюючим органом не може ставитись в вину позивача і не повинно покриватися за рахунок сплати ним податку за не існуючі об`єкти нерухомості.

Серед іншого, у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021, у справі №500/1286/21 предметом розгляду якої було податкове повідомлення - рішення Головного управлінням ДПС у Тернопільській області №0073679-5404-1918 від 27.04.2020, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 50095,96 грн. за податковий період 2019, суд відзначав, що сума податку розрахована на підставі відомостей ДПС, згідно яких позивач є власником 719/2000 частини нежитлової будівлі площею 2226,25 кв.м. та розмір частки у праві спільної власності складає 800,31 кв.м. Однак податковим органом жодними належними доказами не підтверджено того факту, що позивач є власником 800,31 кв.м. нежитлової нерухомості, представлені сторонами, на вимогу суду, докази свідчать про відсутність у позивача вищевказаної площі об`єктів нерухомого нежитлового майна.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Суд наголошує, що межі повноважень контролюючого органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про перебування об`єктів, зокрема, нежитлової нерухомості у власності фізичних осіб.

У свою чергу, інформації, яка б підтверджувала правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0036609-2404-1918 від 12.04.2021, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в розмірі 51973,71 грн., відповідач не надав.

Водночас, в контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік, в тому числі на не існуючі об`єкти нерухомості, що порушує права та законні інтереси позивача та зводить нанівець принцип "належного урядування" (п.п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20.01.2012).

Згідно із практикою ЄСПЛ цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", у справі "Ґаші проти Хорватії" та у справі "Трґо проти Хорватії".

Отже, за сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставне визначення позивачу податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік в розмірі 51973,71 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням №0036609-2404-1918 від 12.04.2021, що свідчить про невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно платіжного доручення №Р24А402200890D33435 від 21.10.2022 (а.с.5).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області"Ф" №0036609-2404-1918 від 12.04.2021.

Стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області сплачений позивачем судовий збір в сумі 992 гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

Головуючий суддяМандзій О.П.