Рішення № 107697110, 02.12.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13940/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди роботи з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію починаючи з 16.08.2022;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 992,40 грн. у відшкодування судових витрат (сплати судового збору).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, відповідно до записів у трудовій книжці з 1997 по 2018 рік працював в Одеському припортовому заводі. Відповідно до архівної довідки від 01.01.2022 №39 період роботи позивача з 01.02.2006 по 02.03.2014 передбачений за Списком 1 як робота із шкідливими умовами праці.

Позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії на пільгових умовах. До вказаної заяви надавав наступні підтверджуючі документи: архівну довідку від 01.01.2022 № 39, довідку про назви організації №102 від 11.08.2022, наказ про атестацію робочих місць №87, наказ про атестацію робочих місць №199, наказ про атестацію робочих місць №357, наказ про атестацію робочих місць №225, наказ про атестацію робочих місць №439.

За результати розгляду заяви відповідач 24.08.2022 року прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. Було відмовлено в підтвердженні періоду роботи з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року, як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць.

З даними діями відповідача позивач не погоджується, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 263 КАС України.

Частиною 3 статті 263 КАС України визначено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Ухвалою суду від 04.11.2022 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області до участі у справі №420/13940/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, у якості другого відповідача.

19.10.2022 року представник відповідача ГУ ПФУ в Одеській області подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на момент звернення до Головного управління за призначенням пенсії вік позивача складає 50 років, страховий стаж складає 36 років 6 місяців, 1 день, пільговий стаж складає 9 років 1 місяць 11 днів, та є недостатнім для призначення пенсії, а отже, права позивача не були порушені жодним чином, а Головне управління діяло вчасно і послідовно в межах наданих законом повноважень.

Отримавши пакет документів наданий позивачем та розглянувши його за змістом доходимо висновку, що відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи на посаді начальника лабораторії неруйнівного контролю та технічної діагностики з 25.07.2006 по 22.05.2007 в ОАО "Одеський припортовий завод" оскільки наявна перерва в атестації робочих місць та період роботи на посаді технічного керівника по НК i ТД у відділі технічного нагляду та діагностики з 03.03.2014 року по 22.09.2014 року в ОАО "Одеський припортовий завод" оскільки посада технічного керівника атестована з 23.09.2014 року. За таких обставин підстави для зарахування зазначеного періоду роботи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 16.08.2022р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

24.08.2022р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №156050014460, яким позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з тим, що пільговий стаж становить менше за необхідний, а тому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на даний час відсутнє, при цьому, у рішенні зазначено про те, що до пільгового стажу за Списком № 1 не зараховано період роботи з 25.07.2006р. по 22.05.2007р., оскільки перерва в атестації робочих місць; період роботи з 03.03.2014р. по 22.09.2014р., оскільки посада технічного керівника атестовано з 23.09.2014p.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах № 383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Отже, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 або Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 або Списком №2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Також, судом встановлено, що згідно довідки від 01.08.2022 року №39 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої АТ «Одеський припортовий завод», ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПАТ «Одеський припортовий завод» з 01.02.2006 року по 02.03.2014 року за посадою начальника лабораторії неруйнівного контролю та технічної діагностики, що передбачена Списком №1 розділ ХХІІ підрозділ 22.5-1а, та з 03.03.2014 року по 02.08.2016 року на посаді технічного керівника з неруйнівного контролю і технічної діагностики відділу технічного нагляду і діагностики, що також передбачена Списком №1 розділ ХХІІ підрозділ 22.5-1а та виконував роботи з радіоактивними речовинами та джерелом іонізуючого випромінювання: проводить виміри іонізуючого випромінювання в зоні дії радіаційно-активного джерела, перевіряє технiчний стан дефектоскопа (рівень іонізуючого випромінювання) "Гаммарід-192", видає персоналу та приймає дефектоскоп з ізотопом Ir 192, зайнят просвічуванням матеріали промисловості з використанням переносного гаммадефектоскопу, встановлює безпечну зону від джерела.

Суд зазначає, що у період спірної трудової діяльності, до 24.06.2016 року був чинним Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. №36. Даним списком №1, розділом XXII, підрозділом 5 передбачені інші роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм ( за кодом 22.5-1а), в тому числі вищезгадана професія (посада), яку займала позивач.

Подібна інформація відображена і у розділі ХХІІ підрозділ І, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 №461.

Згідно пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах з підстав відсутності та перерви атестації робочого місця та протиправності не зарахування спірного періоду до стажу роботи позивача за Списком №1.

Таким чином, періоди роботи з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повинні враховуватися у стаж для призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно зі ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №156050014460 від 24.08.2022 року.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у даному випадку відповідач діяв у відповідності до положень законодавства.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд дійшов висновку про неправомірність рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області №156050014460 від 24.08.2022 року, але враховуючи висновок суду про неправомірність не включення позивачу у пільговий стаж роботи з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», застосовує положення п.4 ч.2 ст.245 КАС України та зобов`язує відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.08.2022 року, з врахуванням наведених обставин та висновків суду.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, не довів правомірності своїх дій щодо не зарахування періодів роботи позивача з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно з вимогами ч. 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією 3487-1943-0272-9094 від 26.09.2022 року підтвердив сплату судового збору на суму 992,40 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сплачений судовий збір в розмірі 248,10 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір в розмірі 248,10 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (прос-т Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №156050014460 від 24.08.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 25.07.2006 року по 22.05.2007 року та з 03.03.2014 по 22.09.2014 року як таких, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.08.2022 року, з врахуванням наведених обставин та висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 248,10 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 248,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка