Рішення № 107696633, 05.12.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2022 року Справа № 280/3111/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про відшкодування упущеної вигоди за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Примак Олени Миколаївни, до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд:

стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 20724,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 46487,03 грн. та 243300,83 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, разом 310511,88 грн.;

стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.

Крім того, просить поновити строк для подачі позовної заяви, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 11610,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 по справі №280/405/19, позивачу 25.09.2019 була призначена та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 528600,00 грн. У зв`язку з несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги 17.02.2021 позивачем було направлено до відповідача заяву про нарахування інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої заборгованості за період, в якій вказана грошова допомога повинна була бути виплачена, однак відповідач відмовив позивачеві у виплаті відшкодування упущеної вигоди. З посиланням на норми Цивільного кодексу України позивач вважає, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою одноразової грошової допомоги, він має право на відшкодування йому відповідачем 3% річних у розмірі 20 724,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 46 487,03 грн., та 243 300,83 грн. пені. Крім того, посилається на те, що у зв`язку із протиправними діями відповідача, йому завдано моральну шкоду, яку оцінює у 20 000,00 гривень .

Ухвалою суду від 20.05.2022 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито спрощене позовне провадження у справі, а розгляд адміністративної справи призначено без виклику/повідомлення сторін.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №280/405/19, Запорізьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було проведено розрахунок суми виплат та 25.09.2019 здійснено зарахування на поточний рахунок позивача. На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем було здійснено відповідний розрахунок одноразової грошової допомоги в розмірі 528600,00 грн. При цьому, правильність нарахування зазначеної суми позивачем не заперечується та не оскаржується. Нарахована виплата в розмірі 528600,00 грн. зарахована на поточний рахунок позивача 25.09.2019, що підтверджується копією платіжного доручення №4103. Таким чином, покладені судом зобов`язання за постановою у справі №280/405/19 виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Звертає увагу, що адміністративним судом вирішено спір між позивачем та відповідачем у сфері публічних правовідносин, а факт виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду публічно-правового спору, не може бути доказом виникнення цивільно-правових відносин між сторонами у даній справі. Таким чином між сторонами спору не виникало цивільних правовідносин, а ні на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 №975, а ні на підставі постанови суду від 31.07.2019. Отже, Міністерство оборони України не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідач наголошує на тому, що законодавством України визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. «Обов`язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. До вказаного виду правовідносин не може включатися та нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між цими діями та спричиненою шкодою, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову у частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди відсутні. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 07.07.2022 клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі також третя особа).

26.07.2022 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 по справі №280/405/19 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . На підставі цього Міністерством оборони України було призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 528000,00 грн., у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказує, що статтею 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов`язань. З рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Крім того, посилається на те, що розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується військовослужбовцю визначається на момент встановлення йому групи інвалідності та прив`язана лише до розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, та вказана виплата має разовий характер, відповідно не підлягає індексації з урахуванням показників інфляції згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», та відноситься до соціальних виплат. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди звертає увагу, що позивач не надав жодного доказу погіршення свого фізичного та психічного здоров`я (звернення за медичною допомогою, медичні довідки, висновки лікарів із встановленим діагнозом). Факт недоведення позивачем моральних переживань є підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог. Крім того, посилається на те, що відповідачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

29.01.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 26 протоколу №127 від 14.12.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та Постанови №975 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №280/405/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.03.2019 по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - скасовано та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 26 протоколу №127 від 14.12.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Закону №2011-XII та Постанови №975 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.

На виконання вищевказаного судового рішення позивачу здійснено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 528600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4103 від 25.09.2019.

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.02.2021, у якій з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України просив нарахувати та виплатити на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності, за період з моменту його первинного звернення по момент фактичної виплати.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/К-406/1/400 від 16.04.2021 позивачу повідомлено, що спірні правовідносини пов`язані з відшкодуванням шкоди, що виникла у зв`язку з проходженням військової служби, не є грошовим зобов`язанням. Також зазначено, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, тому до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України), а отже для нарахування та виплати інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по виплаті одноразової грошової допомоги підстав немає.

Вважаючи, що має право на стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 724,02 грн., інфляційних втрат в розмірі 46 487,03 грн. та 243300,83 грн. пені, разом - 310511,88 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень, не змінюють правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин (п. 7.27). Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим (п. 7.53).

Ураховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Втім при розгляді справ про застосування передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати, у тому числі, правову природу майнових відносин та наявність спеціальних норм, що регулюють ці правовідносини, що виключають застосування цієї статті.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із простроченням виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статті 16 Закону №2011-XII.

Суд зауважує, що правовідносини, що склалися між позивачем та Міністерством оборони України з приводу виплати одноразової грошової допомоги не є відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 за позовом фізичної особи до Міністерства оборони України про стягнення боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних у зв`язку із затримкою виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказав, що передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України норма до спірних правовідносин не застосовується.

При цьому, суд враховує, що у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висловленого у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Утім Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, не застосовується.

Зазначена позиція також підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц.

За вказаних обставин, виходячи із правової природи грошового зобов`язання, у зв`язку із простроченням виконання якого позивач звернувся до суду із даним позовом, а також враховуючи практику Верховного Суду у вказаній категорії справ, суд доходить до висновку про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає, відповідно до частини 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від інших вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, для задоволення яких судом підстав не встановлено, то вони також не підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, суд звертає увагу, що вказане питання вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, де суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язкузвідмовою у задоволенні позовних вимог, а також враховуючи те, що в силу положень Закону України "Про судовий збір", судовий збір позивачем не сплачувався розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (69063, м.Запоріжжя, пров.Тихий, 7; код ЄДРПОУ 07835529) про відшкодування упущеної вигоди за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги - відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова