Рішення № 107694959, 06.12.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11681/22

2-а/760/1463/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор БЗС батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у місті Києві старший лейтенант поліції Давидюк Василь Петрович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАР №5807741 від 26.08.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.08.2022 інспектор БЗС батальйону 2 роти УПП у місті Києві старший лейтенант поліції Давидюк В.П. виніс у відношенні позивача постанову Серія ЕАР №5807741 від 26.08.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн за порушення вимог знаку 5.16 та пункту 8.4. ПДР.

Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є незаконним, необґрунтованим та недоведеним.

Зазначає, що рухаючись 26.08.2022 вулицею Зодчих, 4-А у місті Києві о 16:31:45 він жодним чином не порушував ПДР. На підтвердження встановленого у спірній постанові вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, доказів щодо порушення позивачем вимог знаку 5.16 та пункту 8.4. ПДР, передбачених статтею 251 КУпАП, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису тощо інспектором надано не було. Крім того, оскаржувана постанова не містить посилання на підпункт пункту 8.4. ПДР, а саме на групу дорожніх знаків, вимог яких недотримався позивач.

На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09.09.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

09.11.2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що інспектор за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також врахував те, що він особисто бачив, що 26.08.2022 року о 16:11 год. за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 4-А на перехресті вул. Сім`ї Хохлових та бул. Кольцова позивач рухався на своєму транспорті та порушив вимогу дорожнього знаку 5.16 ПДР.

Постанова є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

21.11.2022 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що відповідач крім візуального спостереження, на його думку, порушення позивачем вимог знаку 5.16 та п. 8.4 ПДР не надав жодних доказів, які б належним чином підтверджували факт порушення позивачем ПДР України, а тому постанова прийнята з порушенням чинного законодавства.

Третя особа позовну заяву з додатками отримала, у встановлений ухвалою строк пояснення на позовну заяву не подала.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 26.08.2022 інспектор БЗС батальйону 2 роти УПП у місті Києві старший лейтенант поліції Давидюк В.П. склав постанову Серія ЕАР №5807741 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Згідно змісту постанови Серія ЕАР №5807741, 26.08.2022 о 16 год 11 хв, ОСОБА_1 , в м. Києві по вул. Зодчих, 4-А, керуючи транспортним засобом Tesla Model X д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16, «Напрямок руху по смугам» та зі смуги, яка передбачає рух ліворуч, здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4. ПДР.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).

Згідно ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, інспектором поліції Давидюком В.П. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач.

Таким чином, на думку суду, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, в даному випадку, порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів відеофіксації або фото фіксації порушення позивачем правил дорожнього руху інспектором поліції Давидюком В.П. надано не було.

Отже, виходячи з тексту постанови, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП інспектором поліції Давидюком В.П. не досліджувались, а отже - до уваги не брались.

Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, при винесенні постанови Серія ЕАР №5807741 від 26.08.2022 посадова особа - інспектор поліції Давидюк В.П. припустилась порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови інспектора поліції Серія ЕАР №5807741 від 26.08.2022.

Заперечення викладені представником відповідача у відзиві суд вважає необґрунтованими, оскільки крім візуального спостереження, на думку інспектора, порушення позивачем ПДР України, доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем д.з. 5.16 та п. 8.14 ПДР України, ним не надано.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення статей 132, 139 КАС України, з урахуванням задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 496,20 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу долучено до матеріалів справи копії таких документів: договір про надання правничої допомоги №29/08/22-1 від 29.08.2022, укладений між ОСОБА_1 та АБ «Тарас Кулачко та партнери» в особі керуючого партнера Кулачка Т.М.; акт приймання-передачі наданих послуг (детальний опис наданих послуг) від 30.08.2022 на загальну суму 5000,00 грн; дублікат квитанції від 31.08.2022 про оплату ОСОБА_1 на користь АБ «Тарас Кулачко та партнери» послуг за договором про надання правничої допомоги №29/08/22-1 від 29.08.2022 в сумі 5000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий адвокатом Кулачко Т.М. на ім`я ОСОБА_1 ; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Кулачко Т.М.; посвідчення адвоката України, видане на ім`я Кулачко Т.М.

Конституцією України кожному надано право на професійну правничу допомогу. Держава гарантує можливість отримати кваліфіковану допомогу в необхідному обсязі та формах.

В процесі реалізації свого права на правничу допомогу учасники судового розгляду, як правило, несуть відповідні витрати на послуги професійних представників - адвокатів. Витрати на професійну правничу допомогу входять до складу витрат, пов`язаних із розглядом справи. Процесуальне законодавство України передбачає право учасників справи на відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок сторони, яка програла судовий спір.

Попри те, що право на відшкодування витрат закріплено в усіх процесуальних кодексах, а граничний розмір компенсації таких витрат законом не обмежений, розмір витрат підлягає доказуванню, а право на їхнє відшкодування не є абсолютним.

До складу витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, процесуальний закон відносить представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Компенсація витрат на правничу допомогу у цивільних справах здійснюється, виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Оскільки законодавство більше не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов`язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до позиції висловленої у постанові КАС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Заперечень стосовно стягнення судових витрат від відповідача не надходило.

Суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі №922/619/18).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 122, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 72-78, 132, 139, 192, 193, 194, 229, 241- 244, 246, 250, 257, 263, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову Серія ЕАР №5807741 від 26.08.2022, винесену інспектором БЗС батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції Давидюком Василем Петровичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 496,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3;

Третя особа: інспектор БЗС батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у місті Києві старший лейтенант поліції Давидюк Василь Петрович, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Святослава Хороброго (колишня назва Народного Ополчення), буд. 9.

Суддя