Рішення № 107689483, 06.12.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5999/22

2/212/3426/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я,-

встановив:

03 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка») про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що починаючи з 24.03.1981 по 31.12.1987 року, та з 01.01.1990 по 28.02.2002 року він працював у шахтобудівельному управлінні Рудоуправління XX Партз`їзду, перейменованого згідно наказу № 635 від 13.12.1991 року у Руднік «Суха Балка», нині ПрАТ «Суха Балка», на різних посадах: підземним прохідником, підсобним робочим, машиністом штукатурної станції. 28.02.2002 року був звільнений з підприємства за ст.38 КЗпП України по виходу на пенсію. Внаслідок праці у шкідливих умовах позивач отримав хронічне професійне захворювання деформуючий артроз ліктьових суглобів, замикається 4 палець правої руки. Висновком ВТЕК від 15.09.1993 року позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням. При наступному переогляді 11.10.1995 року позивачу було встановлено 25 % втрати працездатності на безстроковий термін. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком яких є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушенням нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 250000,00 грн, які просить суд стягнути з відповідача.

07 листопада 2022 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву та 30 листопада 2022 року надав його до суду. Згідно поданого відзиву, відповідач не погоджується в повній мірі з пред`явленими позовними вимогами вважаючи, що ОСОБА_1 був обізнаний про умови праці на підприємстві та про неможливість роботодавця в повній мірі забезпечити безпечні умови праці з огляду на специфіку виробництва, а відтак працівник самостійно виявив бажання працювати в умовах шкідливих виробничих факторів. Позивачем не доведений факт спричинення моральної шкоди професійними захворюваннями діями відповідача, ймовірною причиною вважає незастосування позивачем у процесі виконання трудових обов`язків засобів захисту. Надана позивачем довідка МСЕК не містить відомостей стосовно спричинення моральної шкоди умовами виробництва. Окрім цього, на думку відповідача, заявлений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності доч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював в Рудоуправлінні XX Партз`їзду, перейменованого згідно наказу № 635 від 13.12.1991 року у Руднік «Суха Балка», нині ПрАТ «Суха Балка», а саме: з 24.03.1981 по 31.12.1987 року - у відділі капітального будівництва Рудоуправління XX Партз`їзду на посаді підземного прохідника 5 розряду; з 01.01.1990 по 28.02.2002 року - у шахтобудівельному управлінні Рудоуправління XX Партз`їзду прохідником 4 розряду на дільниці 19 з повним робочим днем в підземних умовах, підсобним робочим на будівельній дільниці, машиністом штукатурної станції на будівельній дільниці. 28.02.2002 року був звільнений з підприємства за ст.38 КЗпП України по виходу на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача. (а.с. 6-8)

Згідно копії Повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 06.12.2001 року, ОСОБА_1 працював прохідником в ШСУ, РУ ОСОБА_2 , стаж у шкідливих умовах 17 років. 30.06.1993 року Українським НДІ промислової медицини було встановлено остаточний діагноз ОСОБА_1 деформуючий артроз лів. ліктьового суглобу НФС другої ст., замикаючий 4 палець правої руки. Захворювання професійне, викликане перенапругою, переохолодженням, вимушеною позою. (а.с. 9)

Відповідно до виписки з акту огляду ВТЕК від 15.09.1993, ОСОБА_1 було первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв`язку із професійним захворюванням, з переоглядом 05.08.1995 року. (а.с. 10)

При наступному переогляді 11.10.1995 року позивачу було встановлено 25 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін, що підтверджується копією довідки № 8426 від 11.10.1995, наявною в матеріалах справи. (а.с. 11)

У зв`язку із професійним захворюванням позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується долученими до справи виписками із історії хвороби № 1746/818. (а. с. 12-13)

Суд встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем у зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди.

До такого висновку суд прийшов з наступного.

Так, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення, відповідно до якого спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105 повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 15вересня 1993року за наслідками професійного захворювання.

Так, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) визначає, що власник зобов`язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

За статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, отриманих внаслідок роботи у небезпечних та шкідливих виробничих факторів, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача за вказаними професійними захворюваннями.

У відповідності до положень п.11 Правилам відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) (далі Правила № 472) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6500 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 32500,00 грн., а максимальний 1300000,00 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 25%, яка встановлена безстроково, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 75000,00 грн.без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 992,40 грн.

Керуючись Законом України«Проохорону праці»,ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,141,258-259,263-265,279, 354ЦПКУкраїни, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`я, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.

Рішення складено та підписано 06 грудня 2022 року.

Суддя: О. Н. Борис