Рішення № 107684890, 06.12.2022, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/838/22

Провадження № 2/750/632/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Коверзнева В. О.,

з участю: секретарів судового засідання Хамайко С. В., Салтан К. А., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

27.01.2022 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованості за договором від 14.11.2019 станом на 18.01.2022 в сумі 227653 грн і понесених судових витрат у сумі 3414 грн 80 коп.

Позивач просив розглянути справу за відсутності його представника.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні. Він визнав факт отримання у позивача грошових коштів, водночас зазначив, що сплатив відповідачу майже вдвічі більше. Відповідач заперечив укладення з відповідачем кредитного договору і вважає, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену до стягнення суму боргу.

Представник позивача не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як убачається з позовної заяви (а.с. 2-6), на підставі поданої відповідачем Анкети-заяви від 14.11.2019 позивач надав останньому в користування грошові кошти без зазначення конкретної суми.

Позивач стверджує, що Анкета-заяви від 14.11.2019, разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг у ПриватБанку і Тарифами банку в сукупності складають умови кредитного договору, який відповідач не виконує, що стало підставою для виникнення заборгованості станом на 18.01.2022 в сумі 227653 грн, що складається із:

- заборгованості по тілу кредиту 205994 грн 10 коп.,

- заборгованості по відсоткам 21658 грн 90 коп.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі Кодекс) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 633 Кодексу публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 10561 Кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановленізаконом та договірні.

В Анкеті-заяві від 14.11.2019 процентна ставка за користування коштами не зазначена. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку.При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Умовамибуло ознайомлено відповідача, який при цьому погодився з ними, підписуючи Заяву.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін просплату процентів,надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачемУмови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, якабезпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити проприйняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми процентів.

Водночас, позивач формально має право вимагати стягнення з відповідача грошових коштів, які фактично отримано ним в якості позики, - на підставі статті 530 Кодексу.

Суд констатує, що ані позовна заява, ані приєднані до справи документи не містять інформації про конкретну суму позики, яку надав позивач відповідачі на підставі Анкети-заяви від 14.11.2019, але, як випливає з розрахунку заборгованості (а.с. 17), усього відповідачем сплачено в повернення боргу 388696 грн 57 коп., що значно перевищує заявлене до стягнення тіло позики (205994 грн 10 коп.).

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову, як недоведеного належними і беззаперечними доказами.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя В. О. Коверзнев