Ухвала суду № 107683135, 06.12.2022, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/636/22

УХВАЛА

06 грудня 2022 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12021162150001114 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2022 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021162150001114 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області дане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком два місяці, яке мотивоване тим, що під час досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Крім того, після направлення обвинувального акту до Кілійського районного суду до обвинуваченого ОСОБА_5 також було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв`язку з тим, що наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватисявід суду,незаконно впливатина свідківу кримінальномупровадженні чивчинити іншекримінальне правопорушення,що підтверджуєтьсятим,що вінраніше вчинявзлочин,який відносятьсядо особливотяжких,не відпали,тяжкість інкримінованогоправопорушення та обрання менш суворогозапобіжного заходу,зокрема домашньогоарешту, не зможе забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177КПК України та виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків, сторона обвинувачення звертається до суду з клопотанням про обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав викладених у ньому.

Обвинувачений та його захисник проти клопотання заперечували та зазначили, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, має постійне місце проживання в м. Одеса, а також вказали, що жодного доказу щодо можливості впливу на свідків прокурором не надано.

Потерпілий та його представник надали клопотання про проведення підготовчого судового засідання та розгляду клопотання без їх участі.

Розглянувши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника з приводу заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ч. 3 ст. 315КПКУкраїни під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

На підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області

від 17.11.2022 стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений ухвалами слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, а також слідчим суддею та суддею Кілійського районного суду Одеської області.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПКУкраїни тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року зазначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, переховування від суду, вчинення іншого правопорушення.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.4ст.187КК України,тобто унападі зметою заволодіннячужим майном,вчинений запопередньою змовоюгрупою осіб,поєднаний іззаподіянням тяжкихтілесних ушкоджень, яке відповіднодо ст.12КК Україниє особливотяжким злочином,за якийзаконом передбаченопокарання увиді позбавленнямволі настрок відвосьми доп`ятнадцяти роківз конфіскацієюмайна таза ч.2ст.121КК України, тобто у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 , у зв`язку з вчиненням особливо тяжкого злочину та з метою уникнення притягнення останнього до кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто існує наявність ризиків, визначених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків (не одружений, не працюючого), є громадянином Російської Федерації, з урахуванням ризиків, визначених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК, суд приходить до висновку про необхідність обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність зазначених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, стороною захисту не надано.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що злочин, в якому обвинувачуються ОСОБА_5 , вчинений із застосуванням насильства, що спричинило смерть потерпілого, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст.197КПКУкраїни строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст.ст. 131, 176-178, 183-184,197, 314, 315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», тобто до 03 лютого 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_1