Постанова № 10768132, 26.07.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2010 року Справа № 33/84-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Павловського П.П.

суддів Чус О.В. (доповідач), Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Труханов О.М. представник, довіреність №20-05/10-1 від 20.05.10;

від позивача: Голощапов В.О представник, довіреність №б/н від 18.06.10;

від відповідача: Виграненко С.П. представник, довіреність №б/н від 05.03.10, представник, присутній в судовому засіданні 23.06.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровськї області від 12.04.10р. по справі № 33/84-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 112 389 грн. 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 р товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС", м. Київ, звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс", м. Дніпропетровськ про стягнення 112 389 грн. 12 коп.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2010р. у справі № 33/84-10 (суддя –Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволені.

При винесені оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що в порушення умов договору суборнеди відповідач виконав покладене на нього грошове зобов’язання частково, у зв”язку з чим, з його боку виникла заборгованість перед позивачем по договору суборенди від 01.07.08р.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс", м. Дніпропетровськ звернулось в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції 23.03.10р. скасувати, вважає, його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить суд залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008 року між позивачем (суборендар-1) та відповідачем (суборендар-2) був укладений договір суборенди № 1-08/А .

Згідно умов укладеного договору, суборендар-1 надав, а суборендар-2 прийняв в тимчасове платне користування залізничні на піввагони.

Суборендар-2 зобов'язався прийняти на піввагони та сплачувати суборендатору-1 плату за користування піввагонами.

Відповідно до пункту 1.3. Договору суборендар-1 передає на піввагони в оренду підписанням акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору суборендар-1 зобов'язаний на протязі 10 календарних днів з дати підписання відповідного додатку до даного Договору надати суборендарю-2 на піввагони. Пунктом 3.1. Договору орендна плата за 1 сутки використання вагонів складає 206,0 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктом 3.2. Договору оплата орендної плати проводиться суборендарем щомісячно на протязі 3-х банківських днів з дати передачі суборендарю-2 підписаного суборендарем-1 акту виконаних робіт. Згідно з пунктом 3.4. Договору орендна плата нараховується з дати підписання акта приймання-передачі. Судом встановлено, що Позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі та передав в користування відповідачу вагони в кількості 100 одиниць, що підтверджується актом приймання-передачі вагонів від 01.07.2008 року (а.с. 19-21).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за користування на: піввагонами, виконав частково.

Також в матеріалах справи містяться листи, адресовані позивачем відповідачу з проханням погасити виниклу заборгованість, яка залишилась після часткової оплати.

У зв”язку з чим борг відповідача перед позивачем на виконання договору суборенди № 1-08/А склала 63147, 68 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за користування на піввагонами, виконав частково.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, щодо спірних взаємовідносин, передбачено, зобов’язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.. 286 Господарського кодексу України, і свідчать про існування між сторонами орендних відносин, в результаті чого у відповідача виникли зобов’язання по оплаті за користування предметом договору.

Ст. 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов’язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

До того ж згідно умов укладеного договору, сторонами передбачено, що за порушення строку внесення орендної плати суборендар –2 сплачує на користь суборендаря-1 пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно вимог ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочений час, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно викладеного, господарський суд задовольнив позовні вимоги та стягнув –63147, 68 грн. суми основного боргу по договору суборенди № 1-08/А, 37815, 55 грн. –пені, 2 169, 51 грн. –3% річних, 9 256, 38 –інфляційних витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На підставі того, що матеріалами справи підтверджується факт часткового розрахунку відповідача перед позивачем та з метою надання можливості розрахуватись відповідачу по сумі основного боргу за зазначеним договором суборенди від 01.07.08р. № 1-08/А, колегія суддів вважає за можливе зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором суборенди до 10 000 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2010р.–змінити.

Керуючись ст.ст.101-103, 104 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс", м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровськї області від 12.04.10р. по справі № 33/84-10 –змінити.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ІнтерТрансСервіс", м. Дніпропетровськ (49041, м. Дніпропетровськ, Шосе Запорізьке, буд.. 40, кв. 480, код ЄДРПОУ 13433806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРВАГОНСЕРВІС", м. Київ ( 03056, м. Київ, вул.. Борщагівська, 97-Б, код ЄДРПОУ 35931971) основного боргу 63 147 грн. 68 коп., сума пені за порушення термінів оплати 10 000 грн. 00 коп., 2 169 грн. 51 коп. –3% річних, 9 256 грн. 38 коп. –інфляційних витрат, 1 123 грн. 89 коп. –державного мита та 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.          

Головуючий суддя П.П.Павловський

Суддя О.В.Чус

          Суддя В.В.Швець