Рішення № 10767564, 10.08.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2010 Справа № 3/115-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Беловій О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна", м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн", с. Одрадокам'янка Бериславського району Херсонської області

про стягнення 39365 грн. 97 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –не прибули

від відповідача- не прибули

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" заборгованості в сумі 39365грн.97 коп. за поставлений товар, з яких: 23132,59 грн. основний борг, 3820,22 грн. пеня, 15346,92 грн. штраф.

          Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, в судове засідання 10.08.2010 р. не прибув, надіславши телеграму, в якій просить розглянути справу без участі представника позивача.

          Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не скористався своїм правом на судовий захист: у судове засідання не прибув, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Направлена на його юридичну адресу ухвала про порушення справи була ним отримана 27.07.2010 р.

Суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для використання можливості скористатися повним обсягом процесуальних прав передбачених ГПК України.

За таких обставин, у відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Джемі най Пекеджінг Україна»(позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн»(відповідач, покупець) укладено договір поставки №09/02/Д/П/Н від 09.02.2010 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач - прийняти та оплатити на умовах договору товар. Конкретний асортимент, кількість, ціна та порядок розрахунків, термін поставки товару вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов»язання за договором та поставив покупцю товар на загальну суму 49074,60 грн. за накладними:

-          №РН-0000030 від 12.03.2010 р. на суму 2589,00 грн.;

-          №РН-0000031 від 16.03.2010 р. на суму 15708,00 грн.;

-          №РН-0000043 від 02.04.2010 р. на суму 23158,80 грн.;

-          №РН-0000048 від 09.04.2010 р. на суму 7618,80 грн.

Згідно з умовами Специфікацій №6, №7, №8, №9 (а.с.20-23) покупець повинен

оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Платіжними дорученнями підтверджується (а.с.35-38), що відповідачем 02.04.2010 року частково оплачено поставлений товар на загальну суму 23867,85 грн.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 25206,75 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п.2.1. Договору платіжною одиницею є гривня. Ціна товару в гривнях еквівалентна валюті євро або долару США з ПДВ, враховуючи середній курс продажу на Українському міжбанківському валютному ринку або на вибір постачальника офіційний курс НБУ на день, попередній дню оплати. Ціна і валюта, якій еквівалентна ціна, на кожну партію товару вказується у відповідній специфікації відповідно до умов поставки. При змінах курсу євро або долара США ціна в гривнях на одиницю товару змінюється пропорційно зміні середнього курсу продажу на українському міжбанківському валютному ринку або офіційного курсу НБУ євро або долару США та фіксується датою, яка передує даті оплати партії товару.

Згідно розрахунку, наведеного позивачем в тексті позовної заяви, станом на 08.07.2010 р. борг відповідача становить 2327,93 євро, що у перерахунку на офіційний курс НБУ становить 23132,59 грн.

Згідно з нормами ст.524 ЦК України зобов»язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати основного боргу в сумі 23132,59 грн..

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 23132,59 грн. основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.5.1. Договору покупець за порушення строку оплати сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі –Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку, пунктом 5.1 Договору сторонами було лише обумовлено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлені товари покупець сплачує постачальнику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору щодо стягнення пені дає підстави для висновку, що сторони при укладанні Договору не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною і необхідно зазначити, за який саме період вона береться.

Таким чином, враховуючи, що ані законом, ані укладеним між сторонами Договором розмір пені не встановлений, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.4 та ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати (невиконання умов договору (додатків до нього) більш, ніж на 10 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 7% від вартості поставленого та невчасно сплаченого товару за кожен календарний тиждень прострочення.

Суд перевірив розрахунки штрафу, наведені позивачем, та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 15346,92 грн. підлягають задоволенню.

          З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ч.6 с.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн»(74341, Херсонська область, Бериславський район, Одрадокам'янка, вул..Козацька, 4, р/р 2600201301221 в ВАТ «БМ Банк», МФО 380913, код ЄДРПОУ 36805359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джемі най Пекеджінг Україна»(21100, м.Вінниця, вул..Козицького, 10/5, р/р 2600779201001 в відділенні «Вінницької регіональної дирекції»АБ «Київська Русь», МФО 319092, код ЄДРПОУ 34455290) 23132,59 грн. боргу, 15346,92 грн. штрафу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 384,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,69 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.В.Людоговська