Рішення № 107675348, 17.11.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2022 р. Справа № 911/997/20

За первісним позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, 01030, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 55

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект", 08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 43/2

про стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1 512 000,00 грн за договором № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі)

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект", 08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 43/2

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, 01030, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 55

про визнання недійсним пункту 8.6 договору № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі)

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від ДСНС: Ігнатенко В.І. (дов. № 01-178/081 від 06.01.2022, посв. ДС № 00601 від 29.09.2020);

від ТОВ "Техкомплект": Спірідонов Є.В. (дов. № 01 від 01.09.2022).

суть спору:

У квітні 2020 року Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС, позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (далі - ТОВ "Техкомплект", відповідач) про стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1 512 000,00 грн за договором № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), укладеним між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення своєчасної поставки товару позивачу за договором, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 512 000,00 грн процентів нарахованих за період з 20.07.2018 по 28.08.2018 згідно пункт 8.6 цього договору за користування сумою попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

21 травня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання недійсним пункту 8.6 договору № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" зазначив, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 8.6 укладеного між сторонами договору про закупівлю нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ухвалою суду від 26.05.2020 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Техкомплект" до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" проти первісного позову заперечував з тих самих підстав, що викладені в обґрунтування зустрічних позовних вимог. Окрім того, враховуючи, що за твердженнями ТОВ "Техкомплект" кошти у розмірі 1 512 000,00 грн за своєю правовою природою є пенею, останнім у відзиві заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій заперечувала проти зустрічного позову, мотивуючи це тим, що передбачені спірним пунктом 8.6 договору проценти не є неустойкою (пенею), а є саме процентами за користування коштами, сплаченими ДСНС як попередня оплата за договором. Проценти за користування коштами за своєю правовою природою є боргом, який стягується незалежно від наявності вини боржника, тому що проценти за користування не є санкцією за невиконання зобов`язання, а є саме платою за користування коштами. Також позивач у відзиві на зустрічний позов зазначив, що у своїй тендерній пропозиції подав проект договору, який відповідав умовам укладеного договору та вказав, що відповідачем (ТОВ "Техкомплект") було прийнято умови оспорюваного договору без будь-яких заперечень в момент його укладання. Також ДСНС звернула увагу на те, що Товариство не зверталось до них щодо невідповідності редакції договору вимогам чинного законодавства та необхідності внесення змін до нього. Відтак, ДСНС вважає зустрічні вимоги про визнання недійсним пункту 8.6 договору про закупівлю № 21-5/22 від 22.12.2017 необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

12 червня 2020 року від ДСНС надійшла відповідь на відзив за первісним позовом, у якій позивач навів доводи на спростування тверджень відповідача. Окрім того, ДСНС зазначила, що до спірних відносин застосовується загальна позовна давність відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України.

17 червня 2020 року канцелярією господарського суду зареєстровано за вх. № 12092/20 заперечення ТОВ "Техкомплект", подані в порядку статі 167 Господарського процесуального кодексу України.

Від ТОВ "Техкомплект" 18.06.2020 надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій відповідач наголошував, що спірний пункт 8.6 договору жодним чином не співвідноситься з положеннями частини третьої статті 693 та статті 536 Цивільного кодексу України, більше того, одночасне існування в договору пунктів 8.2 та 8.6 суперечить положенням статті 61 Конституції України, оскільки обидна пункти правочину передбачають можливість стягнення з постачальника пені за одне й те саме порушення.

18 червня 2020 року від ДСНС надійшло клопотання № 08-453/04 від 17.06.2020 про зупинення провадження у справі № 911/997/20 до перегляду Верховним Судом справи № 922/3578/18, оскільки обставини встановлені у справі № 922/3578/18 матимуть істотне значення для розгляду та правильного вирішення спору у справі № 911/997/20.

ТОВ "Техкомплект" заперечувало проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі (б/н від 23.06.2020; вх. № суду 12569/20).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2020 клопотання ДСНС задоволено; зупинено провадження у справі № 911/997/20 до перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 922/3578/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астар Оіл" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі філії "Харківська" Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 660 273,68 грн; зобов`язано сторін після усунення обставин, з якими пов`язано зупинення провадження у справі, надати відповідні документи до матеріалів страви.

27 травня 2022 року від ДСНС надійшло клопотання про поновлення провадження (№ 08-78/04 від 25.05.2022), відповідно до якого позивач повідомив суд, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі 922/3578/18 прийнято відповідне рішення, що є підставою для поновлення провадження у справі № 911/997/20 відповідно до положень статей 229, 230 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, цим клопотанням позивач повідомив суд та просив застосувати при прийнятті рішення у справі № 911/997/20 висновки іншої постанови, а саме постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, оскільки ця справа з аналогічним предметом спору, та за результатами розгляду касаційного перегляду Верховний Суд дійшов вирішив відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі.

Ухвалою суду від 09.06.2022 поновлено провадження у справі № 911/997/20; підготовче засідання призначено на 07.07.2022.

16 серпня 2022 року від ТОВ "Техкомплект" надійшли заперечення проти клопотання позивача за первісним позовом від 26.06.2022 в частині прийняття судом до уваги висновків КГС ВС від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, відповідач наполягав враховувати при винесенні рішення у даній справі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/997/20 та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2022.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2022, судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.10.2022.

У судове засідання 13.10.2022 не з`явився представник ДСНС, судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 17.11.2022.

В судовому засіданні 17.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

22 грудня 2017 року між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (Постачальник) було укладено договір № 21-5/22 на закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у власність замовнику ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (Аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), екскаватори-планувальники UDS-114 на шасі КрАЗ-6322105, модель ТК-К-6322-UDS-114 (далі - продукція) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (додаток 1), що є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 2.1 Договору ціна договору становить 37 800 000,00 грн за цінами відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.

Відповідно до пункту 2.2 Договору замовник, керуючись вимогами абзацу 2 підпункту 4 пункту 1 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", здійснює попередню оплату на підставі рахунку-фактури у розмірі 100% суми договору постачальнику при умові надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника.

Державною службою України з надзвичайних ситуацій на виконання умов договору було перераховано на користь ТОВ "Техкомплект" 37 800 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 22.12.2017, яке було проведено Державною казначейською службою України 26.12.2017.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати передбаченої договором продукції свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення замовником своїх грошових зобов`язань за цим правочином.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що продукція має бути поставлена замовнику у повному обсязі до 15.06.2018, але не пізніше 180 календарних днів від дати здійснення замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Допускається дострокова поставка частини продукції або продукції у повному обсязі, про що постачальник повинен повідомити замовника письмово за три робочих дні.

Постачальник зобов`язаний не менш ніж за три робочих дні повідомити замовника про готовність поставити продукцію та узгодити з замовником дати поставок продукції (пункт 4.4 Договору).

За твердженнями позивача, які відповідачем не заперечуються, поставка продукції здійснена 29.08.2018, про що сторонами складено відповідний акт прийняття-передачі основних засобів.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків, передбачених договором, несуть відповідальність передбачену цим договором та додатково чинним законодавством.

Згідно із пунктом 8.6 Договору за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує замовнику 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України і діє до 28 червня 2018 року (пункт 11.1 Договору).

Таким чином, звертаючись з позовом ДСНС зазначила, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не поставив продукцію у визначений договором строк - до 15.06.2018 та попередню оплату не повернув. А тому відповідач повинен сплатити позивачу відсотки від суми попередньої оплати за кожен день прострочення від дня коли продукція мала бути передана ДСНС до дня фактичної поставки продукції, що передбачено пунктом 8.6 договору. Враховуючи, що період прострочення з 16.06.2018 по 19.07.2018 розглядався судом в межах іншого провадження (справа № 911/1608/18) Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулась до суду про стягнення суми у розмірі 1 512 000,00 грн за період прострочення поставки продукції з 20.07.2018 по 28.08.2018 (понад 40 днів).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" позовні вимоги не визнає.

Отже, первісний позов заявлений про стягнення 1 512 000,00 грн, що становлять проценти, нараховані за користування коштами у період з 20.07.2018 по 28.08.2018 згідно із пунктом 8.6 договору № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі) за користування сумою попередньої оплати, оскільки відповідач поставив продукцію позивачу не в строк, передбачений пунктом 3.2 договору.

Зустрічний позов ТОВ "Техкомплект" заявлений про визнання недійсним пункту 8.6 договору № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), укладеного між Державною службою України з надзвичайних ситуацій та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект".

Оскільки предметом зустрічного позову є визнання недійсним 8.6 договору № 21-5/22 від 22.12.2017, на підставі якого ДСНС здійснено нарахування процентів за користування сумою попередньої оплати, то суд вважає за доцільне в першу чергу надати правову оцінку зустрічному позову.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що вказаний пункт 8.6 договору суперечить нормам чинного законодавства, оскільки цей пункт договору передбачає відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строків поставки продукції, яка вже передбачена в іншому пункті договору - пункті 8.2, що на думку ТОВ "Техкомплект" суперечить нормам статті 61 Конституції України, оскільки передбачає подвійну відповідальність. Оскільки постачальник за договором про закупівлю обмежений в праві внесення змін до такого договору, враховуючи положення частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, ТОВ "Техкомплект" вважає, що є підстави для визнання недійсним пункту 8.6 договору.

ТОВ "Техкомплект" також зазначило, що в липні 2018 року ДСНС вже зверталась до господарського суду з позовом про стягнення штрафних санкцій та процентів за користування коштами за прострочення поставки продукції, що також підтверджується і ДСНС у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2018 у справі № 911/1608/18 за позовом ДСНС до ТОВ "Техкомплект" про стягнення штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами у загальному розмірі 5 292 000,00 грн за непоставлений товар за договором № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), позовні вимоги ДСНС задоволено частково; стягнуто 907 200,00 грн пені та судовий збір.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 24.07.2019, рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2018 у справі № 911/1608/18 скасовано в частині відмови у стягненні штрафу та змінено в частині стягнення пені, таким чином: стягнуто 2 646 000,00 грн штрафу, 1 285 200,00 грн пені та судовий збір.

Заперечуючи щодо первісних позовних вимог та обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ "Техкомплект" стверджував, що в судовому порядку (в межах справи № 911/1608/18) був встановлений факт того, що проценти, які нараховує ДСНС відповідно до умов пункту 8.6 договору № 21-5/22 від 22.12.2017 за своєю правовою природою є пенею.

ДСНС, в свою чергу, вважає такі твердження відповідача помилковим та наводить в якості спростування тверджень відповідача практику Верховного Суду, в якій досліджувалась правова природа плати за користування чужими грошовими коштами та спосіб її обчислення.

Отже, як встановлено судом, договір № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі) за правовою природою є договором поставки. Сторонами цей факт не оспорюється.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом покупець проводить оплату після передачі продавцем товару, передбаченого договором купівлі-продажу (поставки). Проте сторони у договорі можуть встановити інший порядок оплати, зокрема передбачити попередню оплату товару.

Так, пунктом 2.2 Договору визначено, що замовник здійснює попередню оплату за продукцію, яка ДСНС була проведена платіжним дорученням № 2 від 22.12.2017.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 та частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга та третя статті 6 Цивільного кодексу України).

Наведені положення закону визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.

Судом встановлено, що розділ VIII договору про закупівлю № 21-5/22 від 22.12.2017 містить умови щодо відповідальності сторін.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та додатково чинним законодавством України.

Згідно із пунктом 8.2 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - постачальник сплачує штраф у розмірі 7% від вартості поставленої продукції.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує замовнику 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.

Так, стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказані положення закону відображено сторонами у вищезгаданому спірному пункті 8.6 договору та пукті 8.2 договору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладені у своїй постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 зробив такі висновки: за своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання. Передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред`явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою.

Крім того Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

При цьому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Положення, закріплені у статті 536, частині третій статті 693 Цивільного кодексу України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.

Отже визначення сторонами у спірному пункті 8.6. договору обчислення процентів за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) у спосіб за один календарний день, а не за календарний рік, не змінює правову природу таких процентів.

А тому відсутні підстави вважати, що пункт 8.6 договору не відповідає вимогам закону та відповідно відсутні підстави для визнання недійсним зазначеного пункту договору.

Суд першої інстанції зазначає, що твердження ТОВ "Техкомплект" про те, що пункт 8.6 договору про закупівлю № 21-5/22 від 22.12.2017 суперечить нормам чинного законодавства, спростовуються висновками, викладеними у зазначеній вище постанові.

Отже, договором встановлено розмір процентів 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день прострочення поставки продукції, що по суті складає 36,5% річних у невисокосний рік або 36,6% річних у високосний рік.

Наведені проценти за користування чужими грошовими коштами (в т.ч. і проценти, що нараховуються відповідно до статті 536 та частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати) не мають характеру штрафних санкцій (до яких належить пеня) і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, що були перераховані кредитором у якості попередньої оплати.

Більш того, у статях 549, 536 та 692 Цивільного кодексу України відсутні застереження законодавця про їх застосування, а саме вказані норми не містять будь-яких виключень щодо їх одночасного застосування.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що пункт 8.6 договору не суперечить положенням статті 61 Конституції України, оскільки передбачає інший вид відповідальності ніж той, що встановлений пунктом 8.2 договору.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень частини третьої статті 13, частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом усупереч вказаним нормам не доведено обставин невідповідності пункту 8.6 договору вимогам закону.

За таких обставин, вимоги ТОВ "Техкомплект" за зустрічним позовом є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

Посилання ТОВ "Техкомплект" на те, що внесення постачальником змін до умов договору про закупівлю було неможливим, не беруться судом до уваги, оскільки пунктом 12.2 договору закріплено, що усі зміни до договору узгоджуються шляхом підписання додаткових угод між сторонами, які є невід`ємною частиною договору.

Також, ТОВ "Техкомплект" заперечувало щодо врахування при винесенні рішення у цьому провадженні висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладених у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, оскільки вважає, що такі висновки ґрунтуються не на чітких формулюваннях чинних нормативно-правових актів України, а на невиправданому застосуванні аналогії закону у поєднанні з відступленням від попередніх правових висновків. В свою чергу ТОВ "Техкомплект" наголошувало на застосуванні висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладених від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18, до прийняття яких було зупинено провадження у справі № 911/997/20.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як наголошувала ВП ВС, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова ВП ВС від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), п. 68).

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Так у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 були зроблені висновки щодо застосування статей 536, частини третьої статті 693 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України при визначенні правової природи передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами у зв`язку із простроченням відповідачем оплати по поставлений товар позивачем згідно договору товар.

Тоді як у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 надавався правовий висновок щодо застосування статей 536, частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України при визначенні правової природи передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами - попередньою оплатою.

Таким чином, правовідносини, подібні до правовідносин в межах цього провадження, були предметом розгляду в межах справи № 910/14180/18.

Окрім того, станом на дату розгляду даної господарської справи варто врахувати, що постановою від 03.12.2021, прийнятою у справі № 910/14180/18 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Суд першої інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, які передбачають, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію (провадження № 755/10947/17), вважає заперечення ТОВ "Техкомплект" щодо врахування при винесенні рішення у цьому провадженні висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладених у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 не обґрунтованими.

Щодо первісного позову про стягнення з ТОВ "Техкомплект" 1 512 000,00 грн процентів за користування сумою попередньої оплати, нарахованих за період з 20.07.2018 по 28.08.2018 згідно із пунктом 8.6 цього договору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статею 193 Господарського кодексу України та статею 526 Цивільного кодексу України, які містять аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В межах розгляду справи № 911/1608/18 судом було встановлено, що ТОВ "Техкомплект" порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки ДСНС продукції у строк, визначений за домовленістю сторін.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 Господарського процескального кодексу України).

Крім того, за змістом статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що ці проценти на суму попередньої оплати нараховуються від дня, коли Продукція мала бути передана, до дня фактичного передання Продукції покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, що повністю відповідає порядку нарахування передбаченому у статтях 536, 693 Цивільного кодексу України.

Свобода договору є одним з вихідних принципів цивільного права України, а враховуючи, що судом після дослідження зустрічних позовних вимог встановлено відсутність підстав вважати, що пункт 8.6 договору не відповідає вимогам закону, первісні позовні вимоги ДСНС є такими, що правомірно заявлені.

Перевіривши наведений ДСНС розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 20.07.2018 по 28.08.2018, суд зазначає, що такі нарахування є арифметично правильними, сума процентів становить 1 512 000,00 грн.

Щодо заяви ТОВ "Техкомплект" про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, за первісним позовом суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що судом встановлено правову природу заявленої до стягнення суми, яка є процентами за користування чужими коштами та не має характеру штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність.

ДСНС звернулось до суду 21.04.2020 (позовна зачва подана до канцелярії суду) про стягнення заявленої суми, нарахованої за період з 20.07.2018 по 28.08.2018, тобто в межах трирічного строку.

За даних обставин, твердження ТОВ "Техкомплект" про пропуск ДСНС строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові, суд вважає безпідставними.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 1 512 000,00 грн процентів за користування грошовими коштами підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду первісного позову покладається судом відповідача за первісним позовом; за результатами розгляду зустрічного позову - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Державної служби України з надзвичайних ситуацій за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (08004, Київська область, Макарівський район, село Калинівка, вулиця Київська, будинок 43/2, код ЄДРПОУ - 20616482) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 55, код ЄДРПОУ 38516849) проценти за користування коштами у розмірі 1 512 000 (один мільйон п`ятсот дванадцять тисяч) грн 00 коп. та 22 680 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 05.12.2022