Рішення № 107674985, 02.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2022Справа № 910/10146/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", м. Київ

до відповідача: Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

про стягнення 8047,55 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення інфляційних втрат в сумі 4462,65 грн та 3% річних в розмірі 3584,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням від 31.10.2019 Господарського суду міста Києва у справі №910/11577/19 стягнуто з відповідача заборгованість за самовільно спожиту електричну енергію. Вказане судове рішення було остаточно виконано боржником лише 26.11.2020, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 05.10.2022 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що заборгованість за самовільно спожиту електричну енергію, яка виникла в 2018 році та встановлена судовим рішенням у справі №910/11577/19 лише у жовтні 2019 року, а отже, Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не мало можливості сплатити заборгованість оскільки період споживання не співпадав із датою ухвалення рішення по справі.

Позивач у відповіді на відзив проти правової позиції відповідача надав заперечення посилаючись на те, що фінансування Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з бюджету не є обставиною, що дозволяє останньому не здійснювати своєчасної оплати спожитої електроенергії й виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/11577/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію в розмірі 122 284,19 грн.

Рішенням від 31.10.2019 Господарського суду міста Києва по справі №910/11577/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" 122 284,19 грн заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію та 1 921 грн судового збору.

21.11.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 (повне рішення складено 31.10.2019) у справі № 910/11577/19, яке набрало законної сили з 21.11.2019, було видано наказ.

Наразі, суд зазначає, що обставини, які встановлено у судовому рішенні мають є преюдицією та повторного доведення не потребують.

У рішенні від 31.10.2019 Господарського суду міста Києва по справі №910/11577/19 судом було встановлено, що 14.03.2002 між АЕК "Київенерго" (правонаступником якого є позивач) та відповідачем було укладено договір на користування електричною енергією № 3202065 о/р 02065, який 25.11.2011 було викладено, відповідно до Додатку № 1 до Договору, в новій редакції.

Згідно з пунктом 1 договору постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача за об`єктами споживача згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.2.3 договору споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 782/12656 від 04.07.2006, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб із засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку;

- інших умов, визначених Методикою.

Судом було встановлено, що актом про порушення №049399 від 19.12.2018 уповноваженими представниками позивача в присутності представника відповідача було зафіксовано факт самовільного підключення електропроводки та струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку, з метою безоблікового споживання електричної енергії на об`єкті постачання електричної енергії за адресою: м. Київ, вул. Горького, 130/17, Школа І-ІІІ ступенів № 37 міста Києва.

Вказаний Акт про порушення підписаний уповноваженими особами постачальника електричної енергії, представник відповідача від підпису відмовився, про що в акті зроблено відповідний запис, а також трьома свідками вчиненого відповідачем порушення.

В Акті про порушення № 049399 від 19.12.2018 встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією допустив порушення Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 3112 від 14.03.2018.

На підставі вказаного Акту про порушення, комісією з розгляду актів про порушення позивача було прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 309 від 14.02.2019, відповідно до якого вирішено здійснити відповідачу нарахування вартості електричної енергії згідно з п. 2.8 та формулою № 2.11 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ та застосовано період нарахування з 24.07.2018 по 19.12.2018, до сплати за недовраховану електричну енергію підлягає 239 815,50 грн.

Рішенням засідання комісії позивача по розгляду Акту про порушення № 049399 від 19.12.2018, яке оформлене протоколом № 1145 від 25.07.2019, рішення позивача, яке оформлене протоколом № 309 від 14.02.2019, а також рішення, оформлене протоколом № 741 від 25.04.2019, скасовані та прийнято нове рішення, відповідно до якого вирішено провести відповідачу нарахування вартості електричної енергії згідно з п. 2.8 та формулою № 2.11 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ та застосовано період нарахування з 24.07.2018 по 11.03.2019, до сплати за недовраховану електричну енергію підлягає 122 284,19 грн.

На виконання вказаного рішення, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 3202065/акт049399 від 25.07.2019 на оплату не облікованої електричної енергії в сумі 122 284,19 грн, який отримано уповноваженим представником відповідача 25.07.2019.

Спір у цій справі № 910/11577/19 виник у зв`язку з відмовою відповідача оплатити вартість не облікованої електричної енергії в сумі 122 284,19 грн.

За наслідками розгляду справи, рішенням від 31.10.2019 Господарського суду міста Києва по справі №910/11577/19 позов задоволено повністю; стягнуто з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" 122 284,19 грн заборгованості за самовільно спожиту електричну енергію та 1 921 грн судового збору.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, судове рішення у справі № 910/11577/19 відповідачем в повному обсязі було виконано лише у травні 2020, що стало підставою для нарахування позивачем за період з 22.11.2019 по 25.11.2020 3% річних та інфляційних втрат й звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що заборгованість за самовільно спожиту електричну енергію, яка виникла в 2018 році та встановлена судовим рішенням у справі №910/11577/19 лише у жовтні 2019 року, а отже, Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації не мало можливості сплатити заборгованість оскільки період споживання не співпадав із датою ухвалення рішення по справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Наразі, суд зауважує, що наявність грошового зобов`язання відповідача по сплаті позивачу вартості не облікованої електричної енергії в сумі 122 284,19 грн була встановлена рішенням від 31.10.2019 Господарського суду міста Києва по справі №910/11577/19, а отже, не підлягає повторному доказуванню.

Одночасно, судом враховано, що відповідачем обставин існування вказаної заборгованості у період з 22.11.2019 по 25.11.2020 не спростовано.

В контексті наведеного суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, вступереч принципу змагальності учасників судового процесу, відповідачем доказово обгрунтованих заперечень з приводу визначеного заявником періоду заборгованості надано не було.

Одночасно, вказаних висновків суду не спростовують посилання відповідача на фінансування Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з бюджету, оскільки частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного полягає, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт за відповідним правочином. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018р. у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018р. по справі №904/6252/17, від 28.01.2019р. по справі №917/611/18.

Неоплата відповідачем вартості спожитої електроенергії протягом тривало часу призводила до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат.

Наразі, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку нарахувань, які передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення інфляційних втрат в сумі 4462,65 грн та 3% річних в розмірі 3584,90 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення інфляційних втрат в сумі 4462,65 грн та 3% річних в розмірі 3584,90 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 118 Б, ЄДРПОУ 37479398) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) інфляційні втрати в сумі 4462,65 грн, 3% річних в розмірі 3584,90 грн та судовий збір в сумі 2481 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 02.12.2022.

Суддя В.В. Князьков