Рішення № 107674941, 30.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2022Справа № 910/6870/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63)

про стягнення 2 080 050,86 грн

за участю представників

від позивача: Стельмах Ю.М.

від відповідача: Літвінов Є.В.

У судовому засіданні 30.11.2022, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" про стягнення 2 080 050,86 грн., а саме 1 307 794,43 грн. основного боргу, 78 289,69 грн. пені, 302 409,76 грн. процентів річних, 83092,63 грн. втрат від інфляції та 308 464,35 грн. штрафу. Окрім цього позивач просить суд згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати до моменту виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №1300031475 від 01.12.2019 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Господарський суд міста Києва рішенням від 15.12.2021 у справі № 910/6870/21 позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 1307794,43 грн. основного боргу, 77836,24 грн. пені, 300694,63 грн. процентів річних, 308464,35 грн. штрафу та 29921,84 грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/6870/21 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 31.08.2022 скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/6870/21, справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що для правильного вирішення спору судам необхідно було встановити чи було здійснено відповідачем розрахунки у встановлені договором строки, від чого безпосередньо залежало виникнення у нього права на зазначені знижки та, відповідно, обов`язку на їх урахування при здійсненні розрахунків, а також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували та дійшовши з одного боку висновку про проведення оплати до кінцевого строку визначеного договором, а з іншого боку не перевірили здійсненого відповідачем розрахунку з урахуванням додаткової знижки у розмірі 0,065 % від ціни товару внаслідок дострокового погашення боргу.

За результатами проведення автоматизованого розподілу судової справи № 910/6870/21, остання була передана на розгляду судді Пукшин Л.Г., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2022 суд прийняв справу №910/6870/21 до свого провадження та постановив розглядати за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 26.10.2022.

24.10.2022 на електронну адресу суду надійшли пояснення сторін з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 31.08.2022.

У судовому засіданні 26.10.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 09.11.2022.

У судових засіданнях 09.11.2022 та 23.11.2022 суд на місці ухвалив оголосити перерви до 23.11.2022 та до 30.11.2022 відповідно.

29.11.2022 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення позивача щодо розрахунку курсової різниці за договором.

У судовому засіданні 30.11.2022 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 грудня 2019 року між ТОВ "Суффле Агро Україна" (надалі -продавець, позивач) та ТОВ "Екоферма Ярос Агро" (надалі - покупець, відповідач) укладений договір поставки №1300032475 (надалі- договір), який направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2020 року та відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів: насіння (ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення).

Відповідно до п.3.1.1. договору право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження, що відповідає даті оформлення товарно-транспортної накладної.

Згідно з пунктом 4.1. договору номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного договору. При оплаті товару покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця.

У відповідності до пункту 4.3. договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2020. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2020 рік.

У пункті 4.5. договору сторони домовились, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний курс) на кінець банківського дня/закриття торгів: показник "продаж" згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує: даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, або даті виставлення рахунку-фактури, при частковій оплаті, або даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

Продавець залишає за собою право здійснити перерахунок ціни/вартості поставленого товару і у разі прострочення оплати заборгованості відповідно до фактичного комерційного курсу, що діяв на переддень фактичного закриття заборгованості покупцем. Під фактичним закриттям заборгованості сторони вважатимуть: або оплату вартості товару, коли датою закриття заборгованості є дата банківського переказу (зарахування коштів на банківський рахунок продавця), або зарахування зустрічних однорідних вимог, коли датою закриття заборгованості є дата видаткової накладної на поставку продукції покупцем продавцю, вимоги з оплати за яку зараховуються сторонами із зобов`язаннями покупця за даним договором. При повному фактичному закритті заборгованості покупцем продавець матиме право на власний розсуд застосовувати середньоарифметичний комерційний курс, якщо розрахунки здійснювалися покупцем кількома банківськими переказами/фактами зарахування (пункт 4.5.2. договору).

Пунктом 4.6. договору передбачено, що в кожному випадку коригування продавець зобов`язується видати коригуючу видаткову накладну, яка у разі її підписання обома сторонами є обов`язковою для них, має юридичну силу додатку до договору. При наявності коригуючої видаткової накладної підписання додаткових угод чи інших додатків до договору не потребується. Продавець зобов`язується видати також розрахунок коригування ПДВ в порядку, передбаченому чинним законодавством. Обов`язок реєстрації такого розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначається згідно чинного законодавства.

Відповідно до пункту 7.1. договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також проценти на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4% на місяць (48% річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Згідно з пунктом 7.2. договору покупець додатково сплачує штраф в розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.

01.12.2019 сторони підписали додатки №1 та №2 до договору поставки №1300031331.

У Додатку № 1 від 01.12.2019 до договору визначено умови та порядок надання покупцю знижки за дострокові розрахунки на певні види товару.

Пунктом 3 Додатку №1 встановлений порядок надання та розмір знижки. У разі оплати вартості товару раніше, аніж встановлений строк - 31.10.2020 (включно), покупець матиме право на знижку у розмірі 0,065% від ціни товару, погодженої у договорі та додатках до нього, за кожен день дострокового погашення боргу. Днем оплати є день зарахування коштів на банківський рахунок продавця. День оплати не включається у період нарахування знижки.

Згідно пункту 4 Додатку №1 у разі самостійного розрахунку покупцем знижки та погашення вартості товару відповідальність за коректність розрахунків несе покупець. Вважатиметься, що в такому випадку питання остаточного розміру знижки є неузгодженим, поки сторони не зафіксують всі умови згідно з п. 6 даного додатку.

Відповідно до пункту 6 Додатку №1 коригуючі видаткові та податкові накладні підписуються сторонами в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством України. Знижка вважатиметься наданою з моменту підписання сторонами вказаних документів.

Додатком №2 до договору сторони погодили умови формування ціни та оплати за наступні товари, що продаються на умовах 100% товарного кредиту: засоби захисту рослин, та/або насіння, та/або добрива для позакореневого підживлення.

Згідно з пункту 2 Додатку №2 до договору додатки/специфікації мають містити посилання на ціну в доларах США та/чи Євро. Валютою платежу є гривня.

У пункті 3 Додатку №2 сторони погодили, що вартість товарів може бути оплачена покупцем грішми (оплата) або погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поставлені продавцю товари за іншими договорами (поставка). Вартість товарів, що зазначена у видатковій накладній (вартість товарів), підлягає коригуванню та оплаті відповідно до зміни комерційного курсу долару США/Євро, визначеного в договорі, за правилами даного додатку.

Пунктом 3.1. Додатку №2 встановлено, що у разі, якщо покупець до 31.10.2020:

3.1.1. оплачує 100% вартості товарів одним траншем, або

3.1.2. зараховує 100% вартості товарів проти оплати вартості поставки, здійсненої в один день єдиною партією, то вартість товарів підлягає коригуванню та оплаті відповідно до зміни комерційного курсу долара США/Євро, використаного у видатковій накладній, до комерційного курсу долара США/Євро станом на робочий день, що передує дню оплати чи поставки.

Відповідно до пункту 5 Додатку №2 коригуючі видаткові та податкові накладні підписуються сторонами в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами було погоджено та підписано специфікації до договору, якими визначено код товару/назву, одиницю вимірювання - літри, його кількість, ціну (за одиницю та загальну), в тому числі з ПДВ, валюту - долари США та Євро, розмір знижки за вчасний розрахунок в розмірі 15%, а саме специфікації: №250625233 від 19.05.2020, №2500632540 від 18.06.2020, №2500632544 від 18.06.2020, №2500583580 від 12.12.2019, №2500615311 від 15.04.2020, №2500583590 від 12.12.2019, №2500583573 від 12.12.2019, №2500583596 від 12.12.2019, №2500598199 від 19.02.2020, №2500610820 від 31.03.2020, №2500610816 від 31.03.2020, №2500613497 від 08.04.2020, №2500615774 від 16.04.2020, №2500615785 від 16.04.2020, №2500615765 від 16.04.2020, №2500583571 від 12.12.2019, №2500583583 від 12.12.2019, №2500624371 від 16.05.2020, копії яких наявні в матеріалах справи.

У підписаних сторонами вищезазначених специфікаціях до договору сторони погодили, що товари, на які надається знижка: насіння, засоби захисту рослин, добрива для позакореневого підживлення. Знижка не поширюється на інші види товарів, навіть коли вони зазначені у даній специфікації. Покупець має право на отримання знижки в розмірі 15% від ціни товарів за одиницю, без ПДВ, на які надається знижка. Проте, покупець не має права на отримання знижки при купівлі товарів на умовах передоплати. Умовою надання знижки є погашення покупцем у строк до 31.10.2020 повної вартості товарів, на які надається знижка, або вартості товарів за мінусом зазначеної знижки. Знижка надається шляхом коригування ціни/вартості товару, відображеній у видатковій накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору та у відповідності до Специфікацій позивачем в період грудень 2019 року - червень 2020 року було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар (насіння, засоби захисту рослин та добрива) на загальну суму 8 202 974,37 грн, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними: №5190040690 від 24.12.2019 на суму 737 799,30 грн, №5190040689 від 24.12.2019 на суму 2 231 473,82 грн, №5190040868 від 28.12.2019 на суму 11 933,23 грн, №5190040884 від 28.12.2019 на суму 306 438,97 грн, №5190041842 від 24.02.2020 на суму 1 731 351,02 грн, №5190042169 від 03.03.2020 на суму 317 298,30 грн, №5190044089 від 08.04.2020 на суму 585 891,60 грн, №5190044247 від 13.04.2020 на суму 91 922,28 грн, №5190044442 від 15.04.2020 на суму 1 229 918,27 грн, №5190044474 від 16.04.2020 на суму 554 662,08 грн, №5190045355 від 04.05.2020 на суму 35 861,04 грн, №5190045796 від 18.05.2020 на суму 32 211,72 грн, ВН №5190045858 від 19.05.2020 на суму 135 984,64 грн, №5190046850 від 18.06.2020 на суму 200 228,10 грн.

Додатково на підтвердження факту поставки товару у матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні №3500537103 від 03.03.2020, №3Б170120 від 17.01.2020, №3500537544 від 03.03.2020, №3500582944 від 18.06.2020, №3500575652 від 18.05.2020, №23 від 23.04.2020, №3500576496 від 19.05.2020, №3500564480 від 08.04.2020, №3500564478 від 08.04.2020, №3500550586 від 03.03.2020, №2500548251 від 24.02.2020, №3500576496 від 19.05.2020, №3500566805 від 15.04.2020, №3500571860 від 04.05.2020, підписані без зауважень представниками вантажовідправника - ТОВ "Суффле Агро Україна" та вантажоодержувача - ТОВ "Екоферма Ярос Агро".

У зв`язку з поверненням частини товару, вартість поставленого товару була зменшена на загальну суму 365 091,45 грн, що підтверджується підписаними між сторонами коригуваннями кількісних та вартісних показників, зокрема: №5190040956 від 02.01.2020 на суму 14 789,64 грн, №5190044918 від 27.04.2020 на суму 11 789,58 грн, №5190044917 від 27.04.2020 на суму 5 025,38 грн, №5190045169 від 27.04.2020 на суму 1953,36 грн, №5190045170 від 27.04.2020 на суму 2 539,80 грн, №5190045168 від 27.04.2020 на суму 22 554,72 грн, №5190042102 від 03.03.2020 на суму 214 799,19 грн, №5190042100 від 03.03.2020 на суму 91 639,78 грн.

У подальшому, у зв`язку зі збільшенням комерційного курсу долару США/Євро, 01.12.2020 між позивачем та відповідачем підписані коригування кількісних та вартісних показників, внаслідок чого сума поставленого товару збільшилась на 880 746,59 грн, зокрема: коригування №5190051300 від 01.12.2020 на суму 2 213,64 грн, №5190051302 від 01.12.2020 на суму 44 820,54 грн, №5190051297 від 01.12.2020 на суму 13 767,60 грн, №5190051305 від 01.12.2020 на суму 10 854,00 грн, №5190051299 від 01.12.2020 на суму 438 920,10 грн, №5190051296 від 01.12.2020 на суму 32 099,76 грн, №5190051298 від 01.12.2020 на суму 335 378,15 грн, №5190051301 від 01.12.2020 на суму 2 692,80 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару на суму 7 410 835,08 грн, а саме: платіжним дорученням №1115 від 30.10.2020 було сплачено 6 660 000,00 грн, платіжним дорученням №13010 від 26.11.2020 - 2 200,48 грн та платіжним дорученням №1376 від 08.12.2020 - 748 634,60 грн. Отже, за твердженнями позивача, з урахуванням часткової оплати та коригувань залишок неоплаченого товару становить 1 307 794,43 грн (8 202 974,37 грн поставка + 880 746,59 грн курсова різниця - 365 091,45 грн повернення товару - 7 410 835,08 грн оплата).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він мав право оплатити вартість товарів за мінусом знижки в розмірі 15% від ціни товару 7 837 882,92 грн - 1 175 682,44 грн та знижки 0,065% за один день дострокового погашення боргу в сумі 4 330,43 грн. Вартість товарів із урахуванням знижок становила 6 657 870,05 грн, у той час, як ним 30.10.2020 сплачено 6 660 000,00 грн, тобто існує переплата за поставлений товар у розмірі 2 129,95 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що в період з 24.12.2019 по 18.06.2020 позивачем на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння, засоби захисту рослин, добрива) на загальну суму 8 202 974,37 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що підписаними між сторонами коригуваннями кількісних та вартісних показників №5190040956 від 02.01.2020, №5190044918 від 27.04.2020, №5190044917 від 27.04.2020, №5190045169 від 27.04.2020, №5190045170 від 27.04.2020, №5190045168 від 27.04.2020, №5190042102, №5190042100 від 03.03.2020 позивачу була повернута частина товару на загальну суму 365 091,45 грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту п. 4.3. договору вбачається, що якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2020. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2020 рік.

У Додатку №2 до цього договору сторони погодили умови формування та оплати товару, що продається на умовах 100 % кредиту.

Зокрема, в пункті 3 Додатку №2 сторони домовились, що вартість товарів може бути оплачена покупцем грішми (оплата) або погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поставлені продавцю товари за іншими договорами (поставка). Вартість товарів, що зазначена у видатковій накладній (вартість товарів), підлягає коригуванню та оплаті відповідно до зміни комерційного курсу долару США/Євро, визначеного в договорі, за правилами даного додатку.

Пунктом 3.1. Додатку №2 встановлено, що у разі, якщо покупець до 31.10.2020:

3.1.1 оплачує 100% вартості товарів одним траншем, або

3.1.2. зараховує 100% вартості товарів проти оплати вартості поставки, здійсненої в один день єдиною партією,

то вартість товарів підлягає коригуванню та оплаті відповідно до зміни комерційного курсу долара США/Євро, використаного у видатковій накладній, до комерційного курсу долара США/Євро станом на робочий день, що передує дню оплати чи поставки.

Із наведеного пункту договору вбачається, що сторони погодили два альтернативні види оплати за поставлений товар: 1) або 100% оплату товару одним траншем; 2) або зарахування 100% вартості товарів, поставлених відповідачем на користь позивача однією партією, при цьому вартість поставленої продукції відповідачем, яка зараховується в оплату поставленого товару позивачем, підлягає коригуванню відповідно до зміни комерційного курсу долара США/Євро станом на робочий день, що передує дню такої оплати чи поставки.

Як встановлено судом, вартість поставленого позивачем товару у період з грудня 2019 року по червень 2020 року за мінусом вартості поверненого товару та без урахування здійсненого у подальшому (01.12.2020) коригування у зв`язку зі збільшенням комерційного курсу долару США/Євро, становила 7 837 882,92 грн та мала бути сплачена відповідачем до 31.10.2020 включно.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено позивачу лише 7 410 835,08 грн, зокрема, згідно платіжного доручення №1115 від 30.10.2020 - 6 660 000,00 грн, згідно платіжного доручення №13010 від 26.11.2020 - 2 200,48 грн та згідно платіжного доручення №1376 від 08.12.2020 - 748 634,60 грн, з єдиним призначенням платежу: «Оплата за ЗЗР зг Договору №1300031475 від 01/12/2019 у т.ч. ПДВ 20.00%».

За доводами відповідача, вказаними платіжними дорученнями підтверджується факт здійснення ним повної оплати товару, оскільки згідно умов специфікацій та Додатку №1 до договору він мав право оплатити вартість товарів за мінусом знижки в розмірі 15% від ціни товару 7 837 882,92 грн - 1 175 682,44 грн та знижки 0,065% за один день дострокового погашення боргу в сумі 4 330,43 грн. Вартість товарів із урахуванням знижок становила 6 657 870,05 грн, у той час, як ним 30.10.2020 сплачено 6 660 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У підписаних між сторонами специфікаціях зазначено, що покупець має право на отримання знижки в розмірі 15% від ціни товарів за одиницю, без ПДВ, на які надається знижка. Умовою надання знижки є погашення покупцем у строк до 31.10.2020 повної вартості товарів, на які надається знижка, або вартості товарів за мінусом зазначеної знижки. Знижка надається шляхом коригування ціни/вартості товару, відображеній у видатковій накладній.

Отже, у специфікаціях сторони погодили надання знижки у розмірі 15% від ціни товару, якщо відповідач здійснить оплату за поставлений товар до 31.10.2020, в тому числі у розмірі вартості товару з урахуванням знижки.

Також, пунктом 3 Додатку №1 сторони погодили, що у разі оплати вартості товару раніше, аніж встановлений строк - 31.10.2020 (включно), покупець матиме право на знижку у розмірі 0,065% від ціни товару, погодженої у договорі та додатках до нього, за кожен день дострокового погашення боргу. Днем оплати є день зарахування коштів на банківський рахунок продавця. День оплати не включається у період нарахування знижки.

За даними відповідача вартість товару за мінусом знижки в розмірі 15% становить 6 662 200,48 грн (7 837 882,92 грн - 15%), а з урахуванням додаткової знижки в розмірі 0,065% за дострокову оплату до 31.10.2020 року складає 6 657 870,05 грн.

Судом встановлено, що умовою для застосування пункту 3 Додатку №1 до договору, яким передбачено знижку у розмірі 0,065% від ціни товару, є дострокове (раніше 31.10.2020) погашення боргу відповідачем, при цьому день оплати не включається у період нарахування знижки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що доказів визнання недійсним чи розірвання договору поставки №1300031475 від 01.12.2019 року та/або його окремих положень сторонами не надано, будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення договору на час його підписання та протягом виконання з боку сторін відсутні.

Тобто, умовами договору поставки з додатками до нього сторони визначили ціну товару, строки оплати товару, а також умови та порядок надання покупцю знижки за своєчасний та достроковий розрахунок з продавцем.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як встановлено судом, згідно платіжного доручення №1115 від 30.10.2020 відповідачем було сплачено 6 660 000,00 грн, тобто, до обумовленої сторонами кінцевої дати розрахунків (31.10.2020), що з урахуванням положень ст. 251 ЦК України є свідченням дострокової оплати.

При цьому, судом прийнято до уваги, що оскільки вищевказана оплата була здійснена 30.10.2020 і цей день згідно вищенаведених умов договору не включається у період нарахування знижки, відповідно, останній день виконання зобов`язання (31.10.2020), який визначається кінцевим терміном своєчасної оплати, не може розглядатись як день дострокового погашення боргу, до якого застосовується знижка у розмірі 0,065%.

Тобто, як вірно наголошує позивач, для отримання знижки за 1 день відповідач мав здійснити оплату 29.10.2020, тоді б за умовами знижки 29.10.2020 як день платежу не враховувався би у період знижки, а 30.10.2020 враховувався би як один день дострокового погашення боргу, оскільки дата 31.10.2020 вже не є датою дострокового погашення боргу, а є датою своєчасної оплати.

У даному випадку суд звертає увагу, що визначена умовами договору знижка у розмірі 0,065% від ціни товару за кожен день дострокового погашення боргу враховувала одночасно інтереси як покупця, так і продавця, зокрема, для покупця це передбачало зменшення ціни товару, а для продавця - стимулювання покупця здійснити прискорену оплату та отримати достроково суму оплаченого товару.

Таким чином, проведений відповідачем розрахунок знижки на суму 4 330,43 грн (0,065% від суми 6 662 200,48 грн) за встановлений договором останній день виконання зобов`язання (31.10.2020), жодним чином не забезпечував взаємного інтересу сторін та був здійснений відповідачем безпідставно.

Згідно з статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов`язань за договором відповідачем було здійснено оплату товару у розмірі 6 660 000,00 грн згідно платіжного доручення №1115 від 30.10.2020, що на 2 200,48 грн менше, ніж сума боргу з урахуванням нарахованої відповідачем знижки у 15%. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" своїми самостійними діями унеможливило застосування знижки в розмірі 15%, яка передбачалась у випадку повної та своєчасної оплати товару.

За умовами п. 4.1. договору передбачено, що при оплаті товару покупець зобов`язаний вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої заборгованості покупця.

Враховуючи, що відповідач в призначені платежі за платіжним дорученням №1115 від 30.10.2020 не вказав номер та дату видаткової накладної, а послався лише на договір №1300031475 від 01/12/2019, то позивач правомірно зарахував 6 660 000,00 грн як повну оплату поставок, за якими мало бути здійснено коригування курсової різниці, що передбачалось у відповідних специфікаціях.

При цьому здійснена відповідачем 26.11.2020 доплата в сумі 2 200,48 грн згідно платіжного доручення №13010 від 26.11.2020, з призначення платежу: "Оплата за ЗЗР зг. Договору №1300031475 від 01/12/2019 у т.ч. ПДВ 20,00%", не може бути розцінена в якості доплати по коригуванню "для зручного розрахунку коригування кількісних та вартісних показників коригування податкових накладних за договором", як стверджує відповідач, оскільки коригування кількісних та вартісних показників були підписані сторонами 01.12.2020, тобто, через тиждень після такої оплати.

Поряд з наведеним суд також звертає увагу, що при розрахунку курсової різниці, яка була оформлена 01.12.2020 шляхом підписання сторонами коригування кількісних та вартісних показників, вартість товару, яка підлягала коригуванню була зазначена без знижки, тобто та, яка була вказана у видаткових накладних, що спростовує доводи відповідача щодо погодженої сторонами знижки.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, наявність особливих умов щодо визначення остаточної вартості товару. Натомість відповідач взяв на себе ризик самостійного розрахунку знижки під час здійснення оплати поставленого товару та, допустивши неналежне виконання, позбавив себе права на застосування такої знижки в розмірі 15%.

Згідно з статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договорами належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений згідно договору №1300031475 від 01/12/2019 товар у розмірі 1 307 794,43 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 78 289,69 грн, за загальний період прострочення з 02.11.2020 по 26.04.2021, та штрафу за повний місяць прострочення - листопад 2021 року у розмірі 308 464,35 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач у визначений договором строк не здійснив повної оплати поставленого товару, що стало наслідком застосування до нього штрафних санкцій передбачених п. 71.1 та п. 7.2. договору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Так, у п. 7.1 та п. 7.2. договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також додатково сплачує штраф в розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються пеня та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що при визначенні граничного строку виконання зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару та визначення початку періоду прострочення з 02.11.2020, позивачем не були враховані вищезазначені приписи чинного законодавства, оскільки граничною датою сплати відповідачем коштів за умовами договору є 31.10.2020, а отже, з урахуванням вихідних днів, початком періоду прострочення, а також нарахування пені має бути 03.11.2020.

Таким чином, з урахуванням визначеного судом початку періоду нарахування та з урахуванням обмежень, передбачених стаття 253, 254 Цивільного кодексу України, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення пені, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 77 836,24 грн, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Перевіривши розрахунок штрафу суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 308 464,35 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 48% річних у розмірі 302 409,76 грн, нараховані за період з 02.11.2020 по 26.04.2021, та інфляційні втрати у розмірі 83 092,63 грн, нараховані за період з 02.11.2020 по 31.03.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За умовами п. 7.1. договору сторони передбачили також проценти на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4% на місяць (48% річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок суми 48% річних, суд дійшов висновку, що з огляду на визначений судом початок періоду нарахування та з урахуванням обмежень, передбачених стаття 253, 254 Цивільного кодексу України, обґрунтованою та арифметично вірною сумою вищевказаних річних є 300 694,63 грн, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується заявлених позивачем інфляційних втрат у розмірі 83 092,63 грн, нарахованих за період з 02.11.2020 по 31.03.2021, суд зазначає наступне.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Як визначено ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зокрема, у відповідності до умов п. 2 Додатку № 2 до договору, згідно якого специфікації містять ціну в доларах США та/чи Євро, сторонами визначено ціну товару, що постачається в доларах США та Євро.

Умовами п. 4.5 договору сторони погодили, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний курс) на кінець банківського дня/закриття торгів: показник "продаж" згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує: даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, або даті виставлення рахунку-фактури, при частковій оплаті, або даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене, норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Зокрема, встановлена сторонами у договорі та Додатку № 2 до договору ціна товару (сума поставки, ціна договору) є орієнтовною та у разі зміни курсу продажу євро/долару США до гривні визначена сторонами у договорі орієнтовна ціна товару підлягає перерахуванню за визначеною у договорі формулою, за результатом якого визначається сума курсової різниці, яка фактично є доплатою, що зазначається в розрахунках коригування вартісних показників товару. Саме сума курсової різниці (доплати), встановлена в розрахунках коригування вартісних показників товару, визначає усю суму грошових коштів, що підлягає сплаті відповідно до договору. Тобто, остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату, що передує даті оплати товар.

З огляду на викладене суд зазначає, що грошове зобов`язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у договорі поставки умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти (Євро та доларів США) станом на дату, що передує даті оплати товару, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до євро/долару США.

Отже, враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема, і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 910/11077/20 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає обгрунтованих підстав для стягнення заявлених позивачем інфляційних втрат у розмірі 83 092,63 грн, оскільки останні були нараховані з 02.11.2020 без застосування до спірних правовідносин у цій справі положень статті 533 Цивільного кодексу України та зазначених вище висновків Верховного Суду.

Щодо вимоги позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму заборгованості 1 307 794,34 грн, починаючи з 27.04.2021 до моменту виконання рішення за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, суд приходить до висновку, що остання підлягає задоволенню, виходячи з приписів ч.10 ст.238 ГПК України, якими передбачено право суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) в такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоферма Ярос Агро» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 40865932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (30068, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, ідентифікаційний код 34863309) основну суму боргу у розмірі 1 307 794,43 грн; пеню у розмірі 77 836,24 грн; 48% річних у розмірі 300 694,63 грн; штраф у розмірі 308 464,35 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 921,84 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №910/6870/21 здійснювати нарахування 48% річних на суму заборгованості 1 307 794,34 грн починаючи з 27.04.2021 до моменту виконання рішення за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішенйя, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.12.2022

Суддя Л. Г. Пукшин