Рішення № 107670034, 05.12.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2022 р. справа № 300/3996/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправним і скасування рішення від 17.08.2022 за №926200162567 щодо відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов`язання повторно розглянути заяву від 09.08.2022, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі по тексту також відповідач, Управління, Головне управління ПФУ у Львівській області) про визнання протиправним і скасування рішення від 17.08.2022 за №926200162567 щодо відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" (надалі по тексту також оскаржуване рішення) та зобов`язання повторно розглянути заяву від 09.08.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог статті 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону №3723-XII від 16.12.1993), пунктів 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" за №899-VІІІ від 10.12.2015 (надалі по тексту також Закон №889-VІІІ), відмовлено у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (надалі по тексту також Закон №3723-XII).

За аргументами позивача, підставою для прийняття оскаржуваного рішення №926200162567 від 17.08.2022 стало невідповідність поданих ОСОБА_1 при зверненні довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.08.2022 за №53 і №54, виданих Управлінням з питань цивільного захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3. Водночас, відповідач, надаючи відповідь на адвокатський запит, в листі від 23.09.2022 за №1300-5903-8/86651 не конкретизував в чому полягає невідповідність таких довідок вимогам чинного законодавства.

На переконання позивачі подані ним до органу пенсійного фонду довідки відповідають встановленій формі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" за №899-VІІІ від 10.12.2015 відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993. У зв`язку із вказаним ОСОБА_1 просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За наслідками виконання позивачем ухали про залишення позовної заяви без руху від 10.10.2022 (а.с.15, 18-66), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 25.10.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.67-68). Одночасно пунктом 3 даної ухвали залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також третя особа).

На виконання вимог ухвали суду від 25.10.2022 третя особа надала письмові пояснення від 08.11.2022 за №0900-0903-7/38456 із відповідними доказами, які зареєстровані в суді 10.11.2022 (а.с.73-101).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 08.11.2022 за №1300-5903-7/103211, який 15.11.2022 зареєстрований в суді із відповідними доказами (а.с.105-100, 111-149).

Як слідує із змісту відзиву на позов, відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.

Зокрема зазначено, що ОСОБА_1 09.08.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", яка, у зв`язку з впровадженням екстериторіальності, направлена для опрацювання у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду коментованої заяви, відповідачем прийнято рішення від 17.08.2022 за №926200162567 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, оскільки останнім при зверненні надано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.08.2022 за №54 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби (у середніх розмірах), і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби від 01.08.2022 за №53, видані Івано-Франківською обласною державною адміністрацією за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3.

А саме відповідач посилається на пункт пункти 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, якими передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зокрема: державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України; особи які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.

За доводами відповідача періоди роботи з 09.07.2001 по 22.04.2013, з 23.04.2013 по 07.05.2013, з 15.05.2013 по 17.06.2013, з 19.09.2013 по 15.10.2013, 01.03.2021 по 30.06.2022 не зараховані до спеціального стажу державного службовця. А тому спеціальний стаж позивача, що дає право на пенсію за віком держслужбовця становить 11 років 09 місяців 22 дня, страховий стаж 44 роки 04 місяці 09 днів.

Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) позивач не надав.

Враховуючи відсутність у позивача необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII (не менш як 20 років), здійснити перевід ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV) на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, за аргументами відповідача, немає підстав. З наведених мотивів просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов та пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом-розрахунком пенсії, сформований 17.08.2022 та не заперечується відповідачем і третьою особою (а.с.128).

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 від 12.09.1977 і від 27.05.2014 серії НОМЕР_1 , наявних в матеріалах справи (а.с.83-93, 94-96), позивач працював на відповідних посадах, а саме:

- з 09.07.2001 по 18.03.2004 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Калуської міської ради (прийнято Присягу органів місцевого самоврядування);

- з 19.03.2004 по 27.03.2005 на посаді заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства з присвоєнням восьмого рангу посадової особи місцевого самоврядування;

- з 28.03.2005 по 21.09.2010 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення із збереженням восьмого рангу посадової особи місцевого самоврядування;

- з 22.09.2010 по 22.04.2013 на посаді заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

- з 23.04.2013 по 07.05.2013 на посаді інженера з охорони праці у Приватному підприємстві "Іннокс";

- з 15.05.2013 по 17.06.2013 виплата допомоги по безробіттю в Калуському міськрайонному центрі зайнятості;

- з 19.09.2013 по 15.10.2013 на посаді помічника-консультанта народного депутата України;

- з 01.03.2021 по 30.06.2022 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення із збереженням дев`ятого рангу посадової особи місцевого самоврядування Калуської міської ради.

ОСОБА_1 09.08.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 09.08.2022 про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (а.с.19-21).

Втім, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за результатом розгляду поданих позивачем до третьої особи документів за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 17.08.2022 за №926200162567 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця. Своє рішення відповідач мотивував невідповідністю вимогам чинного законодавства, поданих позивачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (а.с.7).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.08.2022 за №926200162567 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, останній звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII.

За змістом пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отож, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Верховний Суд в постанові від 1 квітня 2020 року у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що право на пенсію державного службовця за віком мають особи, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки і якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії особа працювала на посадах державної служби; мають передбачений законодавством страховий стаж; мають необхідний стаж державної служби (не менше 10 років).

В контексті вказаного, для вірного вирішення питання із правозастосування нормативно правових актів, які врегульовують спірні правовідносини, як до 01.05.2016 так і після цієї дати, слід розрізняти поняття і правовий зміст визначень "посада державного службовця", "державний службовець", "робота на посаді державних службовців", "страховий стаж", "необхідний стаж державної служби", "посадова особа місцевого самоврядування", "робота на посаді в органах місцевого самоврядування" і "стаж служби в органах місцевого самоврядування". Вірне розуміння і як наслідок застосування в контексті тої чи іншої частини нормативно-правового акта, а особливо пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII і частини 1 статті 37 Закону №3723-XII, має істотне значення для правильного вирішення даного спору, про що зазначено нижче по тексту рішення суду.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , останній в період з 09.07.2001 по 22.04.2013 і з 01.03.2021 по 30.06.2022 працював на посаді начальника, заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Калуської міської ради і заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства.

Підтвердженням стажу роботи в органах місцевого самоврядування, зокрема у Калуській міській раді, є також розпорядження міського голови Калуської міської ради від 04.05.1998 за №76-рк, від 18.03.2004 за №80-рк і від 28.03.2005 за №94-рк (а.с.97-99).

Відповідач, стверджуючи про відсутність підстав для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", не врахував до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію державного службовця, періоди роботи з 09.07.2001 по 22.04.2013 і з 01.03.2021 по 30.06.2022 на посаді начальника, заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Калуської міської ради і заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства, оскільки вказані посади є посадами органу місцевого самоврядування.

А тому вважає, що у позивача відсутній спеціальний стаж державного службовця 20 років, що вказує на невідповідність вимогам чинного законодавства поданої ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби (у середніх розмірах), і яка на момент виходу на пенсію не займає посад державної служби від 01.08.2022 за №53, видані Івано-Франківською обласною державною адміністрацією за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3.

Надаючи правову оцінку таким аргументам Головного управління ПФУ у Львівській області, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 за № 2493-III (надалі по тексту також Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

У статті 2 Закону №2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно зі статтею 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

За змістом частини 7 статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за №3723-XII (надалі по тексту також Закон №3723-ХІІ).

Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом вище по тексту рішення вказано на умови за яких особи, відповідно до пунктів 10-12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

В той же час, за правовим регулюванням пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.

Як визначено пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016 (надалі по тексту також Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII.

Стаж державної служби за періоди роботи (служби), в силу вимог пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII, до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отож, виходячи із послідовного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, про необхідність застосування у спірному випадку положень Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року за №283 (надалі по тексту також Порядок №283).

Так, приписами пункту 2 Порядку №283 визначалося, що до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно пункту 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

До шостої категорії віднесено посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Таким чином, посади начальника, заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Калуської міської ради і заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства, які позивач обіймав в період з 09.07.2001 по 22.04.2013 і з 01.03.2021 по 30.06.2022, передбачені статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відтак, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування (до 01.05.2016) підлягають зарахуванню до стажу державної служби, а доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

Окрім вказаного, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини додатково вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування (до 01.05.2016) не може бути зарахований як стаж державного службовця.

Разом з цим, при вирішенні спірних правовідносин, виходячи із встановлених обставин справи, та коментованих правових норм, суд вважає за необхідне додатково звернути увагу сторін на слідуюче.

Як уже відзначалось судом, служба в органах місцевого самоврядування це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. "Посадовою особою місцевого самоврядування" є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 1, 2 Закону №2493-III).

Частиною 2 статті 1 і пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII (станом на 01.05.2016) визначено поняття державного службовця і посаду державної служби.

"Державний службовець" це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (надалі по тексту також державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Згідно пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що у разі переходу посадової особи органу місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону.

Як зазначено у Законі №3723-ХІІ його дія поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із Законом №2493-III.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що "посади в органах місцевого самоврядування" (посадові особи органу місцевого самоврядування) не є "посадами державної служби" (державними службовцями), але окремі питання проходження служби в органах місцевого самоврядування, зокрема, в частині правового розуміння поняття "стажу служби в органах місцевого самоврядування", прирівнювалось до "стажу державної служби", а відтак на позивача до 01.05.2016 розповсюджувалась дія Закону №3723-ХІІ.

В той же час, у відповідності до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону №889-VIII, дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Разом з цим, як встановлено судом згідно записів трудової книжки позивача (№№41,42), станом на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за №889-VІІІ (01.05.2016), ОСОБА_1 займав посаду державної служби, а саме посаду заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Івано-Франківської облдержадміністрації.

Відповідач підтверджує наявність у позивача спеціальний стаж, що дає право на пенсію за віком держслужбовця 11 років 09 місяців 22 дня.

З огляду на коментовані норми і встановлені обставини у позивача наявний необхідний стаж не менше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (в тому числі станом на 01.05.2016), а тому спеціальний стаж позивача, який прирівнюється до стажу, який слід вважати стаж на посадах державної служби, відповідає умовам, передбачених пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року для переведення його на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Так, порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі по тексту також Порядок №622).

Пунктом 4 Порядку №622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно пункті 5 і 6 Порядку №622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.

На момент звернення позивача з заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ (17.01.2020), вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 09.08.2022, долучив довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.08.2022 за №54 на суму 15 300,00 гривень, видана Управлінням з питань соціального захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації за посадою заступника начальника управління-начальника відділу станом на 01 серпня 2022 року (а.с.9).

Також, в матеріалах справи міститься довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, від 01.08.2022 за №53, видана Управлінням з питань соціального захисту Івано-Франківської обласної державної адміністрації станом на липень 2022 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, яка відповідає формі довідки, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 за №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" (а.с.8).

З огляду на встановлені обставини та наведені норми законодавства, наявність у позивача (станом на 01.05.2016) страхового стажу більше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а також досягнення 62 років (згідно відомостей паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 від 29.06.1998), суд вважає довідку від 01.08.2022 за №53 такою, що відповідає встановленій формі і в силу вимог пункту 4 Порядку №622, у спірному випадку, повинна бути взята відповідачем до уваги при розгляді заяви ОСОБА_1 від 09.08.2022.

При цьому пояснення відповідача, що така довідка є невигідною позивачу, оскільки призводить до заниження розміру пенсії, суд вважає не обґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Відповідач не надав суду жодного розрахунку із посиланням на норми матеріального права, які б засвідчили математичне обчислення зменшення розміру пенсії при розгляді заяви про переведення на пенсії державного службовця із застосуванням даних спірних довідок.

Враховуючи те, що на день набрання чинності Законом №889-VІІІ позивач мав страховий стаж більше 20 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця не займав посаду державної служби, досяг 62 років, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у переведенні його на пенсію відповідно до положень Закону №3723-ХІІ.

Таким чином, суд вважає не обґрунтованим рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.08.2022 за №926200162567 про відмову у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України" Про державну службу", оскільки на час звернення із заявою від 09.08.2022 у ОСОБА_1 наявні всі умови для переведення із пенсії за віком на пенсію державного службовця, які встановлені законодавцем.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 992,40 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція від 30.09.2022 за № N1FD95499M (а.с.1).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992,40 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №926200162567 від 17.08.2022 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2022 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до норм статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016;

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.