Рішення № 107656889, 24.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2022 року м. Київ № 640/6453/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Долгополової Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача: Антощук Л.П.

представника відповідача: Сливка А.В.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032510706 від 07.02.2022, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 130002551,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що, методологія, що застосована в акті перевірки, є хибною та протирічить спеціальним правилам НП(с)БО та податковому законодавству щодо операцій з власниками. Також, вказано на те, що законодавство містить спеціальні застереження, що операції, пов`язані з вкладами та вилученням капіталу власниками, не мають впливати на доходи та витрати, тобто, на фінансовий результат підприємства. Крім того, акцентовано увагу на тому, що акт перевірки містить ряд технічних та методологічних помилок із розрахунками сум дисконтування, а тому, на думку позивача, прийняте за результатом проведення перевірки податкове повідомлення-рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2022 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.05.2022.

24.05.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» надійшло клопотання про приєднання доказів - висновку експерта № 1041/63301 за результатами судово-економічної експертизи від 18.05.2022. (а.с. 104-109, 110-172)

У підготовчому засіданні 26.05.2022 оголошено перерву до 07.07.2022.

04.07.2022 до суду від представника ГУ ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що висновки акта перевірки та прийняте на його основі податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими та відповідають приписам ПК України, а позиція позивача є хибною, позаяк можливість внесення учасниками додаткових внесків, які не впливають на розмір статутного капіталу, було передбачено законом, а додатковий капітал підприємства формувався (наповнювався) у т.ч., шляхом внесення учасниками додаткових внесків, однак, 17.06.2018, ст. 144 з ЦК України виключили, а норми Закону України «Про господарські товариства» втратили чинність у частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю. Тому, на 2019 рік ТОВ та ТДВ мають керуватися нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», в яких відсутня законодавча норма, яка дозволяє вносити додаткові внески без зміни статутного капіталу. Відповідач наголошує на тому, що позивачем ні під час перевірки, ні під час надання заперечень не було надано будь-яких доказів, які б підтвердили збільшення розміру статутного капіталу на розмір внеску засновника. Також, надано нормативні обґрунтування та пояснення щодо здійснення дисконтування та щодо довгострокових зобов`язань, а також надано методологію розрахунку дисконтування.

07.07.2022 до суду від сторони відповідача надійшли заперечення на експертизу.

07.07.2022 судом закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті, оголошено перерву на 04.08.2022.

04.08.2022 у судовому засіданні судом допитано свідка та оголошено перерву до 18.08.2022.

04.08.2022 до суду від Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України надійшли додаткові пояснення по справі.

18.08.2022 та 13.09.2022 судом оголошено по справі перерву.

13.09.2022 до суду від сторони відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

04.10.2022 суд ухвалив змінити порядок розгляду справи, а саме, дослідити письмові матеріали в порядку письмового провадження та в наступному судовому засіданні розпочати із завершення зазначеної стадії та переходу до стадії судових дебатів.

У судовому засіданні 24.11.2022 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Згідно норм ст. 250 КАС України, 24.11.2022 судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, Головне управління Державної податкової служби України у Київській області провело документальну планову виїзну перевірку позивача із питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.10.2017 по 30.06.2021.

За результатами проведення перевірки, відповідач склав акт документальної планової виїзної перевірки № 17578/10-36-07-06 від 21.10.2021.

Як вбачається зі змісту розділу 4 "Висновок" акта перевірки (стор. 76), відповідач встановив, що позивач вчинив наступні правопорушення:

- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, статті 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у результаті чого, зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, у 2017 році на суму 35864887 грн., у 2018 році на суму 35864887 грн., у 2019 році на суму 223822505 грн., у 2020 році на суму 165867438 грн. та у 2021 році на суму 165867438 грн.;

- у порушення вимог п. п. "б" п. 200.4, статті 200 ПК України та п. 198.5 та ст. 198 ПК України, встановлено: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) у червні 2019 року на суму 779588 грн. та у серпні 2019 року на суму 490491,00 грн.;

- завищення бюджетного відшкодування на р/р (рядок 20.2.1 декларації) у червні 2019 року на суму 279969,00 грн.;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 року в розмірі 1333153,00 грн.

Щодо вищевикладених висновків податкового органу в акті перевірки, позивач направив на адресу відповідача заперечення № 02.00678.21.2.12 від 09.11.2021 (вх. 61286/6 від 09.11.2021) на акт перевірки.

Проте, за результатами розгляду заперечення, відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, про що вказується в листі № 18843/12/10-36-07-06 від 23.11.2021.

29.11.2021, поштовим відправленням товариство отримало податкові повідомлення-рішення: № 0286370706 від 26.11.2021, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 165867438,00 грн.; № 0286380706 від 26.11.2021, яким визнано завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку за червень 2019 року у розмірі 279969,00 грн. та застосовано штрафну санкції у розмірі 10 % - 27996,00 грн. Загальна сума грошових зобов`язань за ППР - 307965,90 грн.; № 0286410706 від 26.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 1270079 грн.; № 0286420706 від 26.11.2021 щодо заниження податкових зобов`язань, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із залишеними без змін висновками акта перевірки, позивач в рамках процедури досудового (адміністративного) оскарження відповідно до положень п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 ПК України, подав до Державної податкової служби України скаргу № 02.00678.21.2.12 від 06.12.2021 (вх. № 35976 від 06.12.2021) на податкові повідомлення-рішення № 0286370706, № 0286380706, № 0286410706, № 0286420706 від 26.11.2021.

Надалі, ДПС України задовольнила скаргу позивача, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення: № 0286380706, № 0286410706, № 0286420706 від 26.11.2021 були скасовані повністю; № 0286370706 від 26.11.2021 була скасована в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 35864887, 00 грн. В іншій частині висновки акта перевірки було залишено без змін.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0032510706 від 07.02.2022, яким було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 130002551,00 грн. на підставі висновків, викладених в акті перевірки.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вказаного податкового повідомлення-рішення, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ «Маревен Фуд Європа» звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі - Положення № 73), витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); а доходами - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - Положення № 318), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. У свою чергу, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, далі - Положення № 290).

Слід звернути увагу на тому, що висновок податкового органу в частині податку на прибуток підприємств та оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, стосується питання дисконтування, підставою для якого, на думку відповідача, є правила обліку довгострокової кредиторської та дебіторської заборгованості, які набрали чинності 29.10.2019 на підставі наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку" від 16.09.2019. Так, за результатами проведення розрахунків сум дисконтів операціями позики, відповідач вказує на наступні порушення: заниження задекларованих показників доходів у розмірі 187957617,70 грн. за період з 01.01.2017 до 30.06.2021, у зв`язку із не включенням до складу інших доходів суми дисконтів фінансових інструментів за 2019 рік;

заниження показників "Інших витрат" на загальну суму 57955067,09 грн. за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (за тими ж операціями позики).

На противагу зазначеному, позивач не погоджується із висновками акта перевірки та оскаржуваного рішення, вважає їх такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки:

- методологія, що застосована в акті перевірки, є хибною та протирічить спеціальним правилам НП(с)БО та податковому законодавству щодо операцій з власниками. Так, відповідно до вимог п. 5 НП(с)БО 15 і п. 6 НП(с)БО 16, результати операцій із власниками (в тому числі і за договорами позики), не повинні обліковуватися ні в доходах, ні у витратах підприємства. Додатковим аргументом щодо неправомірності висновків відповідача є зміст визначення доходів і витрат відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, п. 3 р. І НП(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а також п. 5 НП(с)БО 15 і п. 6 НП(с)БО 16;

- законодавство містить спеціальні застереження, що операції, пов`язані з вкладами та вилученням капіталу власниками, не мають впливати на доходи й витрати, тобто, на фінансовий результат підприємства. Таким чином, позивач наголошує на тому, що спочатку фінансові зобов`язання за довгостроковими позиками із власником на кожну після визнання дату балансу оцінюють за амортизованою собівартістю відповідно до п. 31 НП(с)БО 13, тобто, шляхом нарахування на суму боргу процентів за методом ефективної ставки відсотка, а потім, з огляду на те, що позика отримана від власника, дисконт проводиться через капітал, що і застосовував позивач;

- акт перевірки містить ряд технічних та методологічних помилок із розрахунками сум дисконтування.

Судом досліджено, що позиція відповідача стосується операцій позивача з отримання позики за договорами з БЛЕВІТТ ЛІМІТЕД (Кіпр): Договір позики № BMU-03 від 26.11.2010, Договір позики № BMU-04 від 22.12.2010, Договір позики № BMU-05 від 15.02.2011, Договір позики № BMU-06 від 06.06.2011, Договір позики № BMU-07 від 01.02.2012, Договір позики № BMU-08 від 20.04.2012, Договір позики № BMU-09 від 10.08.2013, Договір позики № 10 від 23.11.2015, Договір позики № 11 від 08.06.2016, Договір позики № 12 від 27.12.2016, Договір позики № 13 від 05.05.2018, Договір позики № 14 від 01.08.2018.

Так, з 12.04.2019 року позикодавець за договорами позики був замінений із Блевіт Лімітед на Mareven Food Holdings Limited, тобто, позикодавцем за наведеними договорами позики виступає власник позивача - Mareven Food Holdings Limited.

Підставою для дисконтування в даному випадку, на думку відповідача, є правила обліку довгострокової кредиторської та дебіторської заборгованості, які набрали чинності 29.10.2019 на підставі наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку" від 16.09.2019. Застосовуючи вказану методологію, відповідач дійшов висновків про заниження задекларованих показників доходів у розмірі 187957617,70 грн. за період з 01.01.2017 до 30.06.2021, у зв`язку із не включенням до складу інших доходів суми дисконтів фінансових інструментів за 2019 рік та заниження показників "Інших витрат" на загальну суму 57955067,09 грн. за період з 01.01.2020 до 31.12.2020.

Слід врахувати, що, за доводами сторони позивача, для цілей бухгалтерського обліку, позивач використовує національні стандарти бухгалтерського обліку, що встановлено п. 2 Облікової політики, яка затверджена наказом № 07/01/018 від 20.01.2016 "Про облікову політику підприємства" та надавалася податковому органу під час перевірки.

Відповідно до вимог НП(с)БО (п. 5 НП(с)БО 15 і п. 6 НП(с)БО 16), результати операцій із власниками (в тому числі і за договорами позики), не повинні обліковуватися ні в доходах, ні у витратах підприємства. Додатково, згідно визначень доходів і витрат відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 3 р. І НП(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та вказаних НП(с)БО, податкове законодавство містить спеціальні застереження, що операції, пов`язані з вкладами та вилученням капіталу власниками, не мають впливати на доходи й витрати, тобто на фінансовий результат підприємства.

Так, за п. 5 НП(с)БО, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 6 НП(с)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Тож, з огляду на спеціальне регулювання операцій із власниками, суми дисконту за договорами позики (безвідсотковими або із застосування пільгової відсоткової ставки) із власником відображається у складі капіталу, тому, спочатку фінансові зобов`язання за довгостроковими позиками на кожну після визнання дату балансу оцінюють за амортизованою собівартістю відповідно до п. 31 НП(с)БО 13, тобто, шляхом нарахування на суму боргу процентів за методом ефективної ставки відсотка, а потім, з огляду на те, що позика отримана від власника, дисконт проводиться через капітал.

За даних обставин, позивач відображав операції за договорами позики відповідно до вищевикладених правил. Суд як вже зазначав вище, враховує те, що позики, про які йде мова в акті перевірки, були отримані від власника товариства - материнської компанії, учасника із долею 100% - Mareven Food Holdings Limited у період з 2010 по 2018 роки з метою поповнення обігових коштів.

У січні 2020 року, частина кредитних договорів були пролонговані до 31 грудня 2023 року. У 2020 році дохід від первинного визначення нових фінансових інструментів за пролонгованими договорами в сумі 89855000,00 грн. (а за 2019 рік - 37031000,00 грн.) було визнано у складі капіталу. Отримані довгострокові позики не містять застави і підлягають погашенню протягом 2021-2023 років.

У контексті наведеного, суд вважає, що операції по збільшенню капіталу, не є доходами/сукупними доходами в розуміння стандартів 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та 15 "Дохід" П(с)БО.

Відповідно до норм ст. 1 НП(с)БО 1, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); а сукупний дохід - зміни у власному капіталі протягом звітного періоду внаслідок господарських операцій та інших подій (за винятком змін капіталу за операціями з власниками).

За змістом НП(с)БО 15 "Дохід" в ст. 5 "Визнання та кваліфікація доходу", дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Ці ж вимоги НП(с)БО містяться і в обліковій політиці товариства позивача.

Варто врахувати, що, оскільки збільшення капіталу позивача відбулося на підставі неторгової операції із його власником, на переконання суду, дані операції не можуть бути визнані доходом в розумінні НП(с)БО 1 та 15.

Додатково, на підтвердження вказаної позиції, під час перевірки, позивач надавав відповідь на запит про інформацію щодо визначення теперішньої вартості довгострокових зобов`язань, сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю) та суми амортизації дисконту на 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019, 31.12.2020 та 30.06.2021, а також, їх відображення у фінансовій звітності позивача відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Інші ж довгострокові зобов`язання позивача, є фінансовими зобов`язаннями, які представлені довгостроковими позиками, отриманими від материнської компанії Mareven Food Holdings Limited.

У відповіді на запит відповідача в межах перевірки, стороною позивача було зазначено, що позики, отримані від пов`язаної сторони, первісно оцінюються та відображаються за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості зобов`язань, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструменту (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

При цьому, на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, позивач використовує метод ефективної відсоткової ставки. Результат від первинного визнання позик, використовуючи метод ефективної відсоткової ставки, визнавався позивачем складі капіталу. Подальший результат амортизації фінансового зобов`язання, визнається витратами звітного періоду, а в податковій декларації по податку на прибуток дані суми відображалися позивачем у додатку РІ в рядку 2.1.1 і збільшували фінансовий результат до оподаткування.

У відповідь на запит відповідача № 6 від 07.10.2021 щодо формування сум віднесених до п. 2.1.1 Розділу 2.Різниці, що виникають при формуванні забезпечень (резервів) згідно статті 139 розділу III Податкового кодексу України, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку), також надавалися пояснення, зокрема, про те, що у складі показників п. 2.1.1 Розділу 2. "Різниці, що виникають при формуванні забезпечень (резервів)" (ст. 139 розділу II ПК України), товариство відображало різниці на збільшення фінансового результату по нарахуванню амортизації дисконту за довгостроковими позиками.

В додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток в рядок 2.1.1 відображена нарахована амортизація по дисконту: 2019 рік - 35744452,00 грн., 2020 рік - 471818453,00 грн., 2021 рік - 31065024,00 грн.

Позивач під час розгляду даного спору наголошував, що цей підхід і коректність відображених сум у фінансовій звітності щорічно підтверджується аудиторами однієї із компаній Віg4 за результатами проведення процедури щорічного аудиту позивача. Додатково, позивач звертав увагу на те, що така ж методологія правил обліку операцій із власниками містяться і міжнародних стандартах фінансової звітності (далі - "МСФЗ"), зокрема, в системі МСФЗ у подібних операціях не дозволяється визнавати доходи і витрати на підставі § 4.68 і § 4.69 Концептуальної основи фінансової звітності, а також положення МСБО 1 "Подання фінансової звітності", 18 "Дохід" (та з 2018 - стандарт 15 "Дохід від договорів з клієнтами").

Також, суд зазначає, що висновки акта перевірки в частині щодо дисконтування не узгоджуються з рекомендаціями Міністерства фінансів (№ 35000-07-7/4645 від 10.02.2019), за якими, дисконтування здійснюється з урахуванням конкретних умов договору/операції, в якому вказується, що питання правомірності дисконтування довгострокових зобов`язань, на які нараховуються відсотки, має здійснюватися на підставі аналізу первинних документів та сутності господарської операції, з урахуванням умов договору позики, положень Закону та положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

З наведеного слідує, що зміни у власному капіталі, які є наслідком операцій з власниками, не призводять змін у доходах, витратах, прибутках та збитках підприємства, тому, дисконт за довгостроковою позикою від власника повинен визнаватися у власному капіталі, а не в доходах і відповідно ні фінансового результату, ні податку на прибуток не збільшує.

Розрахунки відповідача базуються на визначенні суми майбутніх платежів за договорами позики у розмірі основної суми заборгованості, без урахування майбутніх платежів у вигляді відсотків (процентів) за користування кредитом. Також, визначено справедливу вартість, а не амортизовану собівартість, як це має бути здійснено згідно П(С)БО 11. У формулі застосовано не ефективну ставку проценту, а поточну ставку проценту за кредитами на дату проведення розрахунку. Також, у формулі використано дані по дванадцяти Договорах позики, замість восьми, зобов`язання за якими були довгостроковими станом на дату балансу 31.12.2019.

Акт перевірки посилається на п.32 П(С)БО 13 і містить висновок, що в результаті дисконтування, має бути відображений дохід (733 "Інші доходи від фінансових операцій") - якщо дисконтують суму довгострокового зобов`язання або витрати (952 "Інші фінансові витрати") - якщо дисконтують суму довгострокової дебіторської заборгованості. А в наступних періодах, сума дисконту (різниця між номінальною і теперішньою вартістю) амортизується протягом усього строку існування заборгованості (від дати отримання до дати погашення). Відповідач на дату балансу (31.12.2019) визначає теперішню дисконтовану вартість таких фінансових зобов`язань: Дебет 506 - Кредит 733 на суму 187957617,70 грн. - дохід на суму дисконту. А на 31.12.2020, визначає, що мала бути здійснена проводка по Дебету 952 - Кредиту 506 на суму 57955067,09 грн. - витрати на різницю дисконтування. Тому, і оскаржуване рішення містить суму, що є різницею між двома згаданими вище сумами доходів і витрат, як їх визначив відповідач.

Проте, суд вважає, що відповідач не врахував винятків за П(С)БО щодо визнання доходів і витрат за операціями із власниками для цілей податку на прибуток підприємств.

Також, суд вважає, що відповідач помилково ототожнює термін "капітал" та "зростання капіталу" за П(С)БО із визначенням статутного та додаткового капіталу (їх внесенням, зміною), закріпленого в Законі України «Про господарські товариства» та ЦК України.

Висновки відповідача в акті перевірки містять помилкове ототожнення теперішньої та справедливої вартості довгострокових зобов`язань: сума отриманого довгострокового кредиту, є фінансовими інструментами, які в бухгалтерському обліку мають відображатися за справедливою (теперішньою) вартістю (арк. 17 акта перевірки), а на дату виникнення кредиторської заборгованості, боржник має визначити теперішню (справедливу) вартість такого зобов`язання (арк. 18 акта перевірки). Так, згідно п. 4 П(С)БО 11 "Зобов`язання", теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Хибність в кваліфікації відповідачем зобов`язань за договорами позики (як довгострокових, а не поточних на дату балансу 31.12.2019), в підсумку призвела до помилки в розрахунках відповідача в акті перевірки. Дана помилка, яка присутня на етапі визначення балансової вартості, в подальшому, привела до помилки в розрахунку теперішньої вартості (і розміру визначених відповідачем доходів), що потягло в підсумку і помилку при визначенні сум дисконту, які відповідач обрахував та наполіг на відображення цих сум у складі витрат позивача. Хибні вихідні дані балансової вартості зобов`язань за Договорами позики складають 402665400,00 грн., що становить 41,46% від загальної балансової вартості всіх дванадцяти Договорів позик (підраховано на основі таблиці визначення справедливої вартості - арк. 18-19 Акта перевірки, сума рядка "Заборгованість на дату балансу" становить разом - 971134200,00 грн.). Тобто, всі подальші розрахунки, які базуються на цих даних, є помилковими.

Натомість, позиція позивача ґрунтується на визначеннях довгострокових і поточних зобов`язань за п. 4 П(С)БО 11 "Зобов`язання" та положеннях П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", а також пояснюється обставинами правовідносин за Договорами позики (умовами повернення зобов`язань). Відповідні договори з додатками надані до позовної заяви та містяться у матеріалах справи, та досліджені судом.

Окрім зазначеного, правова позиція позивача, покладена в основу обґрунтування даного позову, підтримана в процесі досудового оскарження Радою бізнес-омбудсмена. Так, Рада бізнес-омбудсмена у рішенні № 37664 від 27.01.2022 за скаргою позивача на ППР № 0286370706, № 0286380706, № 0286410706, № 0286420706 від 26.11.2021 зазначила, що

Рада погоджується із твердженнями скаржника про те, що в частині висновки акта перевірки щодо методології дисконтування і визнання доходів і витрат за 2019 та 2020 роки, є необґрунтованими.

За наведених обставин, суд, дослідивши обґрунтування позовної заяви, вислухавши пояснення сторін та врахувавши їх письмові пояснення, вважає, що висновки акта перевірки щодо методології дисконтування, є необґрунтованими та спростовуються/не узгоджуються з положеннями НП(с)БО, обліковою політикою товариства. Крім того, суд бере до уваги й посилання сторони позивача на те, що висновки акта перевірки в частині щодо дисконтування містять ряд розрахункових помилок, що стосуються розрахунків дисконту, дати дисконтування, переліку Договорів позики (які помилково визнані довгостроковими станом на 2019), помилки щодо ставки, яка застосовувалася (відсутність різниці між реальною і ефективною ставкою, яку використовував позивач), що також вплинуло і на коректність подальшого розрахунку сум амортизації.

Відповідач допустив додаткову розрахункову та методологічну помилку, зокрема, при розрахунку сум майбутніх платежів не врахував відсотків у розмірі 4% річних, як це передбачено Договорами позики, а поточну ставку проценту за кредитами на дату проведення розрахунку. Також, при визначенні заборгованості на дату балансу, контролюючим органом було помилково використано дані по дванадцяти договорах позики, замість восьми, зобов`язання за якими були довгостроковими станом на дату балансу 31.12.2019, а в решті чотирьох на цю дату, заборгованість була поточною. Тобто, майбутні платежі, які, як очікувалося станом на 31.12.2019, мали бути сплачені в процесі звичайної діяльності позивача для погашення зобов`язань за договорами позики, включали: платежі за основною сумою кредиту; платежі за процентами у розмірі 4 % річних, а відповідач врахував лише основну суму заборгованості за Договорами позики, і не врахував відсотків.

Не залишається поза увагою суду також те, що 18.05.2022 судовим експертом Педь Іриною Валеріївною, яка діє на підставі свідоцтва № 1082 від 31.01.2007 складено висновок експерта № 1041/63301 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 104 КАС України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до п. 6 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, експерт обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, згідно ст. ст. 384, 385 КК України. (а.с. 115 т. 3)

На вирішення дослідження було поставлено питання: «Чи підтверджується документально висновок акта від 21.10.2021 № 7578/10-36-07-06, складеного ГУ ДПС у Київській області, про заниження ТОВ «Маревен Фуд Європа» від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у 2019 році на суму 187957617,70 грн., у 2020 році на суму 130002551,00 грн., у 2021 році на 130002551,00 грн., внаслідок недодержання вимог п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6, ст.. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, при оцінці довгострокових зобов`язань перед фірмою-нерезидентом Маревен Фуд Холдингз Лімітед за договором позики?»

За результатами проведення експертизи, складено висновок про те, що документально не підтверджується висновок акта від 21.10.2021 № 7578/10-36-07-06, складеного ГУ ДПС у Київській області, про заниження ТОВ «Маревен Фуд Європа» від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у 2019 році на суму 187957617,70 грн., у 2020 році на суму 130002551,00 грн., у 2021 році на 130002551,00 грн., внаслідок недодержання вимог п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6, ст.. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, при оцінці довгострокових зобов`язань перед фірмою-нерезидентом Маревен Фуд Холдингз Лімітед за договором позики. (а.с. 110-168 т. 3)

При прийнятті рішення по даній справі, окрім усього вищевказаного та дослідженого у сукупності, суд приймає до уваги даний висновок експерта.

Відповідач не спростував вказаних вище висновків та обставин під час розгляду даного спору по суті. Правомірність здійсненого розрахунку балансової вартості та кваліфікації певних договорів позики, як довгострокових також не доведена відповідачем, згідно норм ст. 77 КАС України.

Отже, за наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про помилковість та хибність висновків акта перевірки, що призводить до наявності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0032510706 від 07.02.2022, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 130002551,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 24810,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України № 0032510706 від 07.02.2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 24810,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень 00 коп.).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.12.2022 року.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа» (ЄДРПОУ 35591588, 09113, Київська область., м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ 44096797, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення (Святослава Хороброго) 5а)

Суддя В.І. Келеберда