Рішення № 107656773, 02.12.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8428/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 /далі відповідач/ про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 квітня 2019 року по 31 серпня 2022 року включно;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 квітня 2019 року по 31 серпня 2022 року включно /а.с. 1-5/.

Позов обґрунтований тим, що при звільненні позивача з військової служби 11 квітня 2019 року відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 01 березня 2016 року по 28 жовтня 2018 року. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №440/1067/21 відповідачем проведено її виплату лише 31 серпня 2022 року. Таким чином, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки з 11 квітня 2019 року по 31 серпня 2022 року включно.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі №440/1194/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі №440/1194/20, встановлені обставини справи, які в силу положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню у цій справі, а саме:

Витягом з послужного списку ОСОБА_1 підтверджується, що він проходив військову службу з 01 серпня 1987 року по 11 квітня 2019 року, в тому числі у військовій частині НОМЕР_1 з 24 липня 2009 року по 11 квітня 2009 року на посаді командира реактивного артилерійського дивізіону.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 лютого 2019 року № 61, підполковника ОСОБА_1 , командира реактивного артилерійського дивізіону, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 квітня 2019 року №88 /а.с. 10-11/ підполковника ОСОБА_1 11 квітня 2019 року виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Кременчуцького ОМВК Полтавської області.

27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до командиру Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив нарахувати та виплатити йому за період з 01 січня 2015 року по 01 березня 2019 року передбачену Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 14 січня 2020 року № 1546/32/15/31 ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України вхідний 08 серпня 2017 року № 13700/з та від 08 серпня 2017 року № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Вказано на відсутність кошторису у військової частини НОМЕР_1 на здійснення таких виплат. А також повідомлено, що відповідно до розрахунково-платіжних відомостей, позивачу було нараховано та виплачено індексацію за січень-грудень 2015 року та грудень 2018 року.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 2019 рік протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі №440/1194/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 2019 рік та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 01 березня 2019 року.

Також рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №440/1067/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №440/1067/21, встановлені обставини справи, які в силу положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню у цій справі, а саме:

Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі №440/1194/20 нараховано та виплачено ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 4435,66 грн., що підтверджується довідкою про нарахування індексації, а також визнається учасниками справи.

За змістом позовної заяви, військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2016 року. Вказана обставина визнається військовою частиною НОМЕР_1 , а тому не підлягає доказуванню.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця (місяця підвищення грошових доходів) - грудень 2013 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №440/1067/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі №440/1067/21, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця (місяць підвищення грошових доходів) - січень 2008 року та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця (місяця підвищення грошових доходів) - січень 2008 року, з урахуванням проведеної виплати; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виконання рішення суду від 03 серпня 2022 року /а.с. 26-27/, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового місяця (місяця підвищення грошових доходів) - січень 2008 року, з урахуванням проведеної виплати.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про нарахування індексації ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року на виконання вимог рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року /а.с. 28/ та розрахунково-платіжної відомості №78 /а.с. 60/ ОСОБА_1 нараховано індексацію з урахуванням базового місяця - січня 2008 року на загальну суму 78001,72 грн.

31 серпня 2022 року ОСОБА_1 виплачено грошові кошти в сумі 78001,72 грн, що підтверджується випискою за картковим рахунком клієнта за період з 01 серпня 2022 року по 02 вересня 2022 року від 02 вересня 2022 року /а.с. 29-30/.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку від 13 вересня 2022 року /а.с. 31-32/, в якій просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 квітня 2019 року по 31 серпня 2022 року.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 квітня 2019 року по 31 серпня 2022 року включно, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору, суд виходить з такого.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України в постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульований порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати.

Оскільки позивача звільнено з військової служби 11 квітня 2019 року та при звільненні не проведено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січня 2008 року на загальну суму 78001,72 грн, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу належної до сплати суми індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січня 2008 року на загальну суму 78001,72 грн виплачено позивачу лише 31 серпня 2022 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №440/1067/21, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року.

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення виплати позивачу індексації 31 серпня 2022 року) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З аналізу статті 117 КЗпП України слідує, що для роботодавця, з вини якого звільненому працівникові не виплачено у день звільнення належні йому суми, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді сплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З огляду на те, що при виплаті 31 серпня 2022 року індексації грошового забезпеченні в сумі 78001,72 грн відповідач не виплатив позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня, наступного за днем звільнення зі служби, тобто з 12 квітня 2019 року, по день фактичної виплати грошового забезпечення при звільненні 31 серпня 2022 року, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи вищевикладені висновки суду, позовні вимоги у частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 11 квітня 2019 року не підлягають задоволенню, оскільки 11 квітня 2019 року є останнім робочим днем позивача в військовій частині НОМЕР_1 та саме в цей день повинен був бути проведений остаточний розрахунок із ним, а першим днем затримки проведення такого остаточного розрахунку є 12 квітня 2019 року.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі пунктів 2 та 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 /у редакції, чинній на момент проведення із позивачем остаточного розрахунку 31 серпня 2022 року/.

Так, абзацами першим та третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 про розмір середньоденного грошового забезпечення за останні дві місяці служби, що передували дню звільнення підполковника ОСОБА_1 /а.с. 61/, середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача складає 18819,50 грн.

З огляду на вимоги статті 117 КЗпП України, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців становить 112917,00 грн (18819,50 грн х 6 місяців).

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведений підхід до вирішення питання обрахунку належного до виплати розміру середнього заробітку підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Зважаючи на викладене, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям зменшення розміру відшкодування, визначити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 78001,72 грн, що відповідає 100% від суми заборгованості, яка належала до виплати позивачу на час звільнення та не була виплачена позивачу у день його звільнення.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України та стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 78001,72 грн, що дорівнює 100% виплаченої із затримкою індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця -січень 2008 року.

Беручи до уваги вищевикладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме: з 12 квітня 2019 року по 31 серпня 2022 року включно, але не більш як за шість місяців.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 78001,72 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк