Ухвала суду № 107655156, 01.12.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

01 грудня 2022 року м. Київ № 640/17335/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н. М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши в судовому засіданні подання державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , заступник начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівна,

за участі:

представника відповідача - Пацюка Ю. Л.,

представника ОСОБА_2 - Мухи О. О.

У С Т А Н О В И В :

До суду надійшла заява заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівни про заміну сторони виконавчого провадження № 69073237, відкритого на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено про те, що частина об`єкта щодо якого ухвалено судове рішення відчужено на користь ОСОБА_2 , натомість, виконання такого рішення без власника неможливе.

Представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подані заперечення, зміст яких полягає у відсутності правонаступництва, що унеможливлює заміну сторони виконавчого провадження. Додатково наведені судові рішення щодо правонаступництва у господарських спорах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. (ч. 4 ст. 379 КАС України).

У судовому засіданні представники відповідача та ОСОБА_2 заперечили щодо можливості здійснення заміни сторони виконавчого провадження.

Інші учасники справи та заінтересовані особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, не з`явились.

Рішенням суду від 12.11.2021, залишеним без змін постановами ШААС від 12.04.2022 та від 20.09.2022, ОСОБА_1 зобов`язано привести до початкових проектних рішень квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорту (ФОП ОСОБА_3 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) АДРЕСА_1 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

В межах даної справи досліджувалась наявність чи відсутність факту здійснення відповідачем самочинного будівництва, з урахуванням чого вирішувалось питання про приведення у відповідність згаданих квартир до початкових проектних рішень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил.

Підставою для другого апеляційного перегляду рішення від 12.11.2021 стала скарга ОСОБА_2 , як особи, питання про право якої вирішено без її участі.

У згаданій вище постанові від 20.09.2022 Шостим апеляційним адміністративним судом встановлено, що 14.12.2021 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбала у відповідача квартиру АДРЕСА_1 .

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначила наступне.

«Відтак, суд першої інстанції під час розгляду справи виходив з обставин, відомих та підтверджених станом на момент розгляду справи по суті та не міг приймати до уваги обставини, які відбулися після ухвалення судового рішення, зокрема, щодо переходу права власності на квартиру від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та відповідно не мав об`єктивної можливості щодо вирішення питання про залучення апелянта до участі у справі.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , свідчать лише про недобросовісну поведінку Продавця за договором купівлі-продажу від 14.12.2021 - ОСОБА_1 , який не повідомив Покупця - ОСОБА_2 про відомі йому обставини зобов`язання до приведення квартири у стан, відповідно до технічного паспорту.

Так, відповідно до Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 - Продавець, продає ОСОБА_2 - Покупцю у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 3 Розділу 3 Договору Продавець зобов`язаний попередити Покупця про відомі недоліки, будь-які самочинні переобладнання та перепланування у вищезазначеній квартирі. Відповідно до підпункту 4.2.3 пункту 4.2 розділу 4 Договору Продавець стверджує, що квартира відповідає технічним характеристикам та не має прихованих недоліків, які самочинні переобладнання та перепланування у вищезазначеній квартирі, про які він знав та міг повідомити Покупця, ним не здійснювалися.

Також, відповідно до підпункту 4.3.4 пункту 4.2 Договору Продавець стверджує, що квартира, яка є предметом цього Договору, на момент його укладання нікому іншому не продана, щодо відчужуваної квартири відсутні судові спори.

Отже, колегія суддів не вбачає порушення прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_2 у зв`язку із зобов`язанням ОСОБА_1 привести до початкових проектних рішень квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до технічного паспорту (ФОП ОСОБА_3 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) АДРЕСА_1 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа №2864к. Натомість, вбачає обставини недобросовісної поведінки ОСОБА_1 в момент укладення договору купівлі-продажу квартири.».

Як вже зазначалось, в межах даної адміністративної справи досліджувались публічно-правові відносини щодо реалізації механізму контролю за дотриманням містобудівних умов у вигляді обов`язку приведення квартир до початкових проектних рішень.

Специфіка даних правовідносин полягає у наявності об`єкта - самочинне будівництво, - та двох суб`єктів: уповноваженого органу та власника об`єкта самочинного будівництва.

Суб`єкт владних повноважень, реалізуючи даний механізм, діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідків порушення відповідних норм і правил.

Зміна власника об`єкта самочинного будівництва жодним чином не змінює суспільну небезпеку, яку несе такий об`єкт, натомість, в межах окреслених правовідносин, за наслідком продажу такого об`єкта, вибуває попередній власник об`єкта самочинного будівництва, натомість його місце в таких правовідносинах займає новий власник.

Слід частково погодитись із запереченнями представника ОСОБА_2 стосовно того, що ухвалюючи рішення від 12.11.2021, суд не вирішував питання про її обов`язки, оскільки остання не була стороною у справі.

У той же час, вирішено питання щодо статусу змін до проекту квартир, а також про необхідність їх приведення до початкових проектних рішень та обов`язку їх власника вчинити певні дії.

Юридична конструкція ч. 1 ст. 379 КАС України пов`язує можливість заміни сторони виконавчого провадження із «вибуттям» первинної його сторони.

За загальним правилом, таке вибуття ототожнюють із правонаступництвом, яке у фізичних осіб виникає за наслідком прийняття спадщини або відступлення права вимоги.

У той же час, виходячи із принципів адміністративного судочинства та обов`язковості і ефективності судового рішення, варто звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» на визначених ним суб`єктів владних повноважень покладений обов`язок здійснювати нагляд та контроль за діями фізичних та юридичних осіб щодо дотримання ними вимог містобудівної діяльності.

Деякі з цих повноважень, з метою захисту законних прав фізичних та юридичних осіб, вимагають перевірки правомірності до їх вчинення, тобто, знесення самочинного будівництва може відбуватись лише за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У даному випадку, завдання адміністративного судочинства, які зосереджені на захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, мають більш широкий зміст.

З однієї сторони, суд превентивно перевіряє, чи заявлені суб`єктом владних повноважень вимоги не порушують законні права та інтереси особи, з іншої - досліджує необхідність вжиття такого заходу контролю, з метою невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав.

Ця мета перекликається зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

У даному випадку, судове рішення стосувалось конкретного об`єкта самочинного будівництва, про приведення у відповідність якого заявив Департамент, як суб`єкт правовідносин до ОСОБА_1 .

Між тим, ОСОБА_1 після ухвалення рішення по суті справи, але до набрання ним чинності, здійснив відчуження спірного об`єкта на користь ОСОБА_2 , таким чином змінивши суб`єктний склад тих самих правовідносин у сфері містобудівної діяльності.

При цьому, з чим варто погодитись із представником ОСОБА_2 , процесуальне правонаступництво від ОСОБА_1 не переходить.

У той же час, варто звернути увагу на істотне ускладнення, або навіть неможливість вирішення заявленого питання іншим способом.

Механізм реалізації Департаментом повноважень зобов`язального характеру щодо об`єктів самочинного будівництва передбачає проведення перевірки об`єкта, винесення припису щодо самостійного усунення виявлених порушень, проведення повторної перевірки та подальше звернення до суду із позовом до поточного власника об`єкта (його частини).

При цьому, у разі задоволення вимог Департаменту та зобов`язання такого власника, за логікою представника ОСОБА_2 , відчуження об`єкта (його частини) унеможливлює виконання такого судового рішення, натомість - усунення суспільно небезпечних порушень.

Залежно від кількості таких ітерацій, процедура усунення порушень містобудівних умов може тривати невизначену кількість часу.

Таким чином, очевидною є прогалина в національному законодавстві, яка дозволяє уникати відповідальності за вчинене порушення, з огляду на що, вузьке тлумачення понять «вибуття» та «правонаступництво» не призведе до вирішення спору.

Розглядаючи дані правовідносини з точки зору обов`язковості судового рішення та тієї суспільної небезпеки, яку тягне порушення містобудівних умов, суд дійшов до висновку про необхідність більш широкого тлумачення терміну «вибуття», застосоване у ч. 1 ст. 379 КАС України.

Під час розгляду справи досліджено, що ОСОБА_1 порушено умови містобудівної діяльності, а вимога про необхідність приведення об`єктів до початкових проектних рішень є обґрунтованою та співмірною.

Зміна власника частини приміщень жодним чином не змінює предмет досліджених правовідносин, натомість, справедливо стверджувати, що незалежно від власника об`єкта самочинного будівництва, суть порушення та його суспільна небезпека не змінюється.

Таким чином, в межах врегульованих Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» правовідносин, відбулось фактичне часткове вибуття ОСОБА_1 та вступ у них ОСОБА_2 .

За даних обставин, не зважаючи на відсутність загальноприйнятого правонаступництва між вищезгаданими особами, суд убачає підстави для заміни сторони виконавчого провадження в частині зобов`язання боржника привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорту (ФОП ОСОБА_3 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) АДРЕСА_1 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

Суд критично сприймає посилання представника ОСОБА_2 на судові рішення Верховного Суду та його Великої Палати в господарських справах, оскільки досліджувані в них обставини жодним чином не співвідносяться зі встановленими у даній справі.

Керуючись статтями 256, 293- 297, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

1. Заяву заступника начальника Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівни про заміну сторони виконавчого провадження № 69073237 задовольнити.

2. Замінити боржника виконавчого провадження № 69073237 відкритого на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022 в частині зобов`язання боржника привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорту (ФОП ОСОБА_3 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) АДРЕСА_1 у будинку квартирного типу (гуртожитку) на АДРЕСА_3 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к, - з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

3 Роз`яснити, що ОСОБА_1 є боржником виконавчого провадження № 69073237 відкритого на підставі виконавчого листа № 640/17335/21 від 12.05.2022 в частині зобов`язання боржника привести до початкових проектних рішень квартиру АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорту (ФОП ОСОБА_3 на квартиру (кімнату, житловий блок, секцію) АДРЕСА_2 ) від 17.03.2020, інвентаризаційна справа № 2864к.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шевченко Н.М.