Ухвала суду № 107654985, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

30 листопада 2022 року м. Київ№ 640/8929/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши за правилами спрощеного

позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та

проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальність «АЙКВО ТРЕЙД»доГоловного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби Українипровизнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «АЙКВО ТРЕЙД» (далі - позивач, ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1 або ГУ ДПС у м. Києві) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 1763384/43334164 від 24.07.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 01.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» податкову накладну № 8 від 01.07.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 1848897/43334164 від 18.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 06.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» податкову накладну № 61 від 06.07.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 1848893/43334164 від 18.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 63 від 09.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» податкову накладну № 63 від 09.07.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 1939613/43334164 від 16.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 64 від 01.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» податкову накладну № 64 від 01.08.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 1939612/43334164 від 16.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 67 від 06.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» податкову накладну № 67 від 06.08.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві № 1834514/43334164 від 13.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 70 від 18.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» податкову накладну № 70 від 18.06.2020.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв`язку з чим відповідні підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.

08.04.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8929/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Копію ухвали суду від 08.04.2021 отримано уповноваженим представником ДПС України 20.04.2021, що підтверджується відповідною розпискою.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, ДПС України належним чином повідомлена про відкриття провадження в адміністративній справі та про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. У встановлений судом строк відповідач-2 відзиву на позов та додаткові документи до суду не надав.

17.05.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника ГУ ДПС у м. Києві надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Також зазначено про правовий висновок Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 1.380.2019.006517, відповідно до якого «строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».

02.07.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло заперечення на клопотання ГУ ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування своєї позиції позивачем зокрема зазначено, що з урахуванням усіх рекомендацій Уряду, наказом директора ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» № 2 від 13.03.2020 та наказом № 3 від 08.04.2020 з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на підприємстві було запроваджено дистанційний режим роботи працівників підприємства; розділ VІ «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України було доповнено п. 3 Законом № 540-ІХ від 30.03.2020, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного провадження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжується на строк дії такого карантину; таким чином, ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» вважає, що пропущення тримісячного строку для звернення до суду сталося з поважних причин, у зв`язку з введенням на території України карантину та встановлення на підприємстві дистанційного режиму роботи.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙКВО ТРЕЙД» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 06.11.2019 за № 1 074 102 0000 088394.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙКВО ТРЕЙД» за наслідками господарської діяльності по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ ФРУТ КОМПАНІ» на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було сформовано податкові накладні: № 8 від 01.07.2020, № 61 від 06.07.2020, № 63 від 09.07.2020, № 64 від 01.08.2020, № 67 від 06.08.2020, № 70 від 18.06.2020 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанціями Головного управління ДПС у м. Києві зазначені вище податкові накладні прийняті, реєстрація зупинена.

В подальшому, Комісія ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняла оспорювані рішення № 1763384/43334164 від 24.07.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 01.07.2020, № 1848897/43334164 від 18.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 06.07.2020, № 1848893/43334164 від 18.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 63 від 09.07.2020, № 1939613/43334164 від 16.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 64 від 01.08.2020, № 1939612/43334164 від 16.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 67 від 06.08.2020, № 1834514/43334164 від 13.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 70 від 18.06.2020, що і зумовило звернення позивача із даним позовом до суду.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, ч. 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Наведені вище норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, однак, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, у т.ч. захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

За приписами п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

Водночас, п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Як визначено п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Застосування норм п.п. 56.18, 56.19 ст. 56 та п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України в системному зв`язку дає підстави для висновку, що нормою п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.

У постанові від 24.04.2020 по справі № 520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абз. 1 п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України під висловом «інше рішення контролюючого органу» розумів рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків.

Отже, положення Податкового кодексу України не встановлюють спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені ст. 122 КАС України, а не Податкового кодексу України.

Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного із визначенням грошових зобов`язань, викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18.

При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у вказаній постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, що не стосуються нарахування грошових зобов`язань, за умови попереднього використання таким платником податків досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення щодо неприйняття до реєстрації податкової накладної з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати, у разі, коли платником не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, становить 6 (шість) місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, і у постановах від 02.07.2020 у справі № 1.380.2019.006119, від 20.11.2020 у справі № 1.380.2019.006517, від 16.12.2020 у справі № 520/3902/2020, від 12.02.2021 у справі № 380/5397/20.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 по справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, Верховний Суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, чи день вчинення дії, що оскаржуються, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Також, слід зазначити, що для цілей застосування правил ст. 122 КАС України «повинна була дізнатися» слід розуміти, зокрема у випадках, коли особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, що б дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу (службову адресу) поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали представник, працівники, партнери, близькі особи.

Як вже було зазначено вище, позивачем оспорюються рішення № 1763384/43334164 від 24.07.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 01.07.2020, № 1848897/43334164 від 18.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 06.07.2020, № 1848893/43334164 від 18.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 63 від 09.07.2020, № 1939613/43334164 від 16.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 64 від 01.08.2020, № 1939612/43334164 від 16.09.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 67 від 06.08.2020, № 1834514/43334164 від 13.08.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 70 від 18.06.2020.

При цьому суд наголошує, що про існування спірних рішень, а як наслідок про порушення своїх прав суб`єктом владних повноважень, позивач дізнався відразу після їх прийняття в електронному кабінеті системи електронного документообігу - 24.07.2020, 18.08.2020, 18.08.2020, 16.09.2020, 16.09.2020, 13.08.2020 відповідно, що не заперечується позивачем.

Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем в адміністративному порядку спірних рішень до Державної податкової служби України, відтак строк звернення до суду становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, наведені позивачем доводи щодо запровадження карантинних обмежень не свідчать про добросовісне користування останнім процесуальними правами та виконання покладених законодавством обов`язків, у зв`язку з чим не можуть бути визнані судом поважною причиною недотримання учасником справи вимог процесуального законодавства.

Суд зауважує, що 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанови № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням постанов № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020) та № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням постанови № 500 від 17.06.2020), № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням постанови № 760 від 26.08.2020), відповідно до яких на усій території України з 12 березня до 31 жовтня 2020 року установлено карантин.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, 17.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731 від 18.06.2020, згідно з яким внесено зміни до п. 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Разом з тим, п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, строк звернення до суду був продовжений на строк дії карантину в період з 12.03.2020 по 06.08.2020.

В той же час, не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ «АЙКВО ТРЕЙД» звернулося з даним адміністративним позовом до суду лише 01.04.2021, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, навіть з урахуванням продовження строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто, підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, може слугувати лише факт, що такі причини зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У поданому до суду запереченні на клопотання ГУ ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду, позивач не вказав жодних конкретних обмежень, встановлених у зв`язку із запровадженим карантином, які б перешкоджали йому звернутися до суду із цим позовом у межах встановленого строку, зробивши лише загальне посилання на запровадження такого карантину. Вказане заперечення містить лише загальні положення законодавства щодо карантинних обмежень, при цьому у ньому відсутнє обґрунтування того, як введення на території України карантину вплинуло на ведення господарської діяльності позивача.

Крім того, інших поважних причин пропуску строку для звернення до суду за захистом своїх законних прав та інтересів, позивачем не наведено.

Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом більше, аніж сім місяців (з 06.08.2020 по 01.04.2021).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 (п. 47, заява № 3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 420/5508/20.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що такі обставини як введення карантинних обмежень, не припиняють діяльність товариства та не перешкоджали веденню господарської діяльності, а також своєчасному зверненню до суду з даним позовом, що дає підстави для висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Отже, позивач, у даному випадку, фактично без поважних причин, своєчасно не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження неправомірних, на його думку, рішень відповідача-1 у межах визначеного законом строку.

Положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви або клопотань, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в його ухвалі від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19 (адміністративне провадження № К/9901/3023/20).

Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19) зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, положення «повинна» (яке міститься у ст. 122 КАС України) слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Схожий висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 08.04.2020 у справі № 140/2513/19 (адміністративне провадження № К/9901/4012/20).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка, в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судом як джерело права.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Зокрема, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Зазначені висновки Європейського суду з прав людини використовуються і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у його постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав у строк встановлений процесуальним законом та судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20.10.2020 по справі № 640/18388/18.

Враховуючи відсутність обґрунтувань позивача щодо наявності поважних причин для подання відповідного позову поза шестимісячним строком відповідно до ст. 122 КАС України, суд вважає що позов Товариства з обмеженою відповідальність «АЙКВО ТРЕЙД» підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України та відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 240 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити.

2. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «АЙКВО ТРЕЙД» залишити без розгляду.

Ухвала відповідно до ч. 2 ст. 256 та п. 12 ч. 1 ст. 294 КАС України набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя К.С. Пащенко