Рішення № 10765249, 14.05.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2010 р.Справа № 9/65-10-1391 За позовом: приватного підприємства „ВСЕСВІТ ОДЕСА”;

До відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 79826,56 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

Суть спору:про стягнення 79826,56 грн.

СУТЬ СПОРУ: 26.03.2010 р. за вх. № 2662 Приватне підприємство „ВСЕСВІТ ОДЕСА” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) заборгованості в сумі 79826,56 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судові засідання 16.04.2010 р., 07.05.2010 р., 14.05.2010 р. не з'явився, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

16.10.2009 р. Між ПП „ВСЕСВІТ ОДЕСА” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №33/35 (а.с.8-9), відповідно до п.1.1. якого постачальник (ПП „ВСЕСВІТ ОДЕСА”) зобовязується передати товар у кількості та асортименті, замовленому покупцем (фізична особа підприємець ОСОБА_1.), а покупець прийняти та оплатити його. За умовами п.2.1. вищезазначеного договору кількість, асортимент та ціна постачаємого товару фіксується у видатковій накладній, яка формується у відповідності із замовленням покупця.

На виконання умов договору №33/35 від 16.10.2009 р. Позивачем було поставлено відповідачу товар ікру лососеву зернисту на загальну суму 74024,64 грн. за видатковими накладними №Я-00001988 від 20.11.2009 р., №Я-00001928 від 13.11.2009 р., №Я-00002039 від 28.11.2009 р. (а.с.11-12).

Відповідно до п.4.1. вищевказаного договору відпуск товару проводиться з умовою сплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець умови п.4.1. договору не виконав.

Сторонами проведено звірку розрахунків за період з 01.11.2009 р. по 15.01.2010 р., про що складено відповідний акт (зворотній бік а.с.9), який свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 74024,64 грн.

Також відповідно до діючого законодавства та відповідно до п.6.1. договору №33/35, укладеного між сторонами спору, в разі прострочення терміну оплати, передбаченого п.п.4.1. покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від суми простроченої оплати; збитки від інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Так, відповідно до розрахунку позовних вимог (а.с.10) пеня - 3 317,73 грн., 3% річних - 485,52 грн., збитки від інфляційних процесів - 1 998,67 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у „Правекс банк”, МФО НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства „ВСЕСВІТ ОДЕСА” (06560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка, 21-й км. Старокиївської дороги, оф.5, код ЄДРПОУ 35473614, р/р 260003016615 в АТ „Банк „Національні інвестиції” м. Київ, МФО 300498) 74024,64 грн. основного боргу, 3317, 73 грн. - пені, 1998,67 грн. - збитків від інфляції, 485,52 грн. 3% річних, 798, 27 грн. витрат по державному миту та 236 грн. витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя