Рішення № 107650489, 02.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2022Справа № 910/8556/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кодима"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна енергетична група"

про стягнення 944 890,92 грн.

Суддя Борисенко І.І.

за участю представників сторін: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 944 890,92 грн., з яких: 929 973,14 грн. - сума попередньої оплати, 13 987,81 грн - 3 % річних, 929,97 грн. - штраф, у зв`язку з порушенням умов договору поставки нафтопродуктів № 400 від 22.08.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору поставки, укладеного між сторонами, позивач здійснив попередню оплату товару, проте у строки, визначені договором так і станом на час звернення до суду відповідач не поставив товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01054 75320243, відповідач отримав ухвалу суду - 19.09.2022.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Агрофірма Кодима" як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна енергетична група" як постачальником, укладено договір постачання нафтопродуктів № 400, відповідно до предмету якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти: бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар (п.п. 1.1., 1.2.).

Згідно з пунктом 2.2. Договору сторони домовилися, що номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності із заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6. даного Договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу.

Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсний до сплати протягом З (трьох) банківських днів, після його оформлення.

За змістом пункту 3.5. Договору постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі.

Моментом передачі товару вважається дата фактичного переходу товару, що підтверджується підписанням накладних на отримання товару покупцем (пункт 3.7. Договору).

За змістом пункту 4.4. Договору розрахунки по Договору між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пункт 4.5. Договору - оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.

Відповідно до пункту 4.6. Договору зобов`язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п. 3.5. даного Договору, а у випадку, коли Сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту виставлення постачальником рахунка-фактури.

Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах (пункт 10.1. Договору).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Центральна енергетична група" на виконання умов Договору було виставлено рахунок на оплату № 134 від 22.02.2022 року за дизельне паливо у кількості 24 022 л., та № 135 від 22.02.2022 року за бензин А-92 у кількості 5 000 л., на суму 769 953, 14 грн., та 160 020, 00 грн. відповідно.

Згідно платіжних доручень №№5089, 5090 від 23.02.2022 року, Позивач перерахував оплату за Товар на підставі виставленого відповідачем рахунку на загальну суму 929 973,14 грн.

Проте Відповідач свої зобов`язання з поставки товару на суму 929 973,14 грн. не виконав.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, 3 % річних та штрафу.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У даному випадку, відповідач, як продавець який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар на суму 929 973,14 грн. Строк (термін) виконання боржником обов`язку щодо повернення суми попередньої оплати не встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

У зв`язку з наведеним, суд констатує, що позивачем не надано доказів визначення сторонами строку повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було. Тому, у даному випадку суд застосовує ч.2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов`язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором.

Тобто, Відповідач повинен був повернути позивачу заявлену суму попередньої оплати в строк відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України.

Проте, Позивач як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, не звертався до Відповідача з вимогою про повернення сплаченої за товар грошової суми, тому позивач не отримав право на застосування вимог, передбачених ч. 2 ст. 693 ЦК України, тобто право на повернення проведеної ним попередньої оплати в сумі 929 973,14 грн.

Оскільки Позивач не скористався своїм правом на повернення попередньої оплати, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, про що свідчить матеріали справи, суд прийшов до висновку, що строк повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, не настав і тому позовні вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Додатково суд завертає увагу, що п. 4.12. Договору, сторони лише погодили, що якщо за результатами звірки взаєморозрахунків буде встановлено, що сума, яка надійшла від покупця в порядку передоплати за партію товару, яка підлягає отриманню згідно з відповідною заявкою покупця, перевищує вартість поставленого товару, постачальник повертає надмірно сплачену суму грошових коштів протягом 3 робочих днів згідно даного пункту договору, та Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а позивачем не надано Акту звірки взаєморозрахунків, з огляду на що, строки на повернення коштів не розпочалися та відповідно такий обов`язок у відповідача не виник.

В частині вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та штрафу, суд зазначає.

Враховуючи що у Відповідача не виник обов`язок по поверненню суми передоплати, тож відповідно і не допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що виключає можливість застосування відповідальності у вигляді штрафу та інфляційних втрат.

Крім того, такі вимоги є похідними від першої, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на що вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, Позивач не довів перед судом наявність передбачених Законом підстав для повернення Відповідачем йому попередньої оплати в сумі 929 973,14 грн. а також правомірності стягнення з відповідача 3 % річних та штрафу, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кодима" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.І. Борисенко