Рішення № 107650472, 02.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2022Справа № 910/7396/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Старк" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; ідентифікаційний код: 42554691)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (Україна, 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7; ідентифікаційний код: 40023039)

про стягнення 176 977,85 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПП Старк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 176 977,85 грн, з яких 143 458,94 грн заборгованості, 28 074,53 грн інфляційних втрат та 5 444,38 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 0904/21-пв перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 09.08.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

24.08.2022 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 18.08.2022 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 15.08.2022).

Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

21.10.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПП Старк" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (замовник) було укладено Договір № 0904/21-пв перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, перевізник зобов`язався надати послуги з перевезення ввіреного йому замовником вантажу автомобільним транспортом і видати вантаж уповноваженій на його одержання замовником особі, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги з перевезення вантажу в порядку і розмірах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.3 Договору пункт завантаження та дані про вантажовідправника, пункт призначення вантажу та дані про вантажоодержувача, найменування, кількість вантажу або маса (вага), строк надання транспортних засобів під завантаження, строк доставки вантажу, вартість перевезення та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються сторонами в заявках, Договорі, додатках до цього Договору, товарно-транспортних накладних та/або актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Вартість послуг, які надає перевізник замовнику (провізна плата), погоджується сторонами при направленні заявки замовником, вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг) та включає витрати перевізника на паливно-мастильні матеріали, витрати перевізника на заробітну плату персоналу, обслуговуючого техніку, задіяну для надання послуг перевезення, та інші організаційні та супутні витрати (п. 3.2 Договору).

За умовами пунктів 3.5, 3.7 - 3.9 Договору загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною заявкою зазначається в акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками сторін у день виконання перевізником зобов`язання з перевезення вантажу.

Замовник зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту надання перевізником акта виконаних робіт (наданих послуг) підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) або надати вмотивовану, викладену у письмовому вигляді відмову від підписання акта виконаних робіт (наданих послуг). У випадку ненадання такої відмови / не підписання або невмотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт (наданих послуг) або відсутності письмових заперечень щодо нього у зазначений строк, акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається підписаним, а відповідні послуги вважаються наданими в повному обсязі та належної якості.

Оплата наданих перевізником послуг здійснюється замовником у безготівковому порядку в національній грошовій валюті - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника протягом 10 банківських днів після фактичного виконання перевезення та підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).

Датою надання перевізником послуг на підставі відповідної заявки є дата, зазначена в акті виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з п. 8.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано та скріплено печатками Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 16.04.2021 на суму 44 156,16 грн, № 6 від 30.04.2021 на суму 44 673,55 грн, № 7 від 26.04.2021 на суму 69 919,63 грн та № 8 від 26.04.2021 на суму 14 709,60 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на виконання своїх договірних зобов`язань, він надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів на загальну суму 173 458,94 грн, які останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати виконав частково, сплативши лише 30 000,00 грн, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 143 458,94 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення вантажу, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 143 458,94 грн заборгованості, а також 28 074,53 грн інфляційних втрат та 5 444,38 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України та Глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором з перевезення вантажу виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 16.04.2021 на суму 44 156,16 грн, № 6 від 30.04.2021 на суму 44 673,55 грн, № 7 від 26.04.2021 на суму 69 919,63 грн та № 8 від 26.04.2021 на суму 14 709,60 грн, які підписані без будь-яких претензій по обсягу, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) та скріплені печатками сторін.

Частиною першою статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням погодженого сторонами у п. 3.8 Договору порядку розрахунків, граничним днем оплати послуг з перевезення, наданих згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 16.04.2021 було 30.04.2021, згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.04.2021 - 19.05.2021, згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 26.04.2021 - 13.05.2021, згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 26.04.2021 - 13.05.2021.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з долученої до позовної заяви виписки по банківському рахунку позивача, відповідач приступив до виконання своїх грошових зобов`язань за Договором сплативши 30 000,00 грн, які позивачем зараховані в часткове погашення зобов`язання з оплати послуг, наданих згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 16.04.2021.

Доказів погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 143 458,94 грн визнається судом обґрунтованою.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 28 074,53 грн інфляційних втрат та 5 444,38 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд виявив у них низку арифметичних помилок.

Так, позивачем неправильно визначено момент, з якого грошові зобов`язання відповідача стали простроченими, оскільки він проводив розрахунки виходячи з 10 календарних днів для оплати послуг, хоча в п. 3.8 Договору строк оплати визначено у банківських днях.

Наведена помилка вплинула також і на правильність визначення розміру інфляційних втрат, нарахованих на вартість послуг, наданих згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.04.2021, оскільки строк оплати цих послуг сплинув 20.05.2021, внаслідок чого інфляційна складова за травень 2021 року не має враховуватись.

За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, розмір 3% річних складає 5 356,90 грн, а розмір втрат від інфляції - 27 388,73 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 143 458,94 грн, 3% річних в розмірі 5 356,90 грн та інфляційні втрати в розмірі 27 388,73 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 643,07 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 11,60 грн залишається за позивачем.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума переплати в розмірі 15,33 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 16 000,00 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги від 25.07.2022, Додаткової угоди № 1 від 25.07.2022 до Договору про надання правової допомоги від 25.07.2022, Акту про надання правової допомоги у справі № 910/7396/22 від 20.10.2022, детального опису робіт від 21.10.2022, рахунків на оплату № 002707 від 27.07.2022 на суму 8 000,00 грн та № 002110 від 21.10.2022 на суму 8 000,00 грн, а також банківської виписки по рахунку адвоката.

Дослідивши умови Договору про надання правової допомоги від 25.07.2022 суд встановив, що гонорар адвоката сторони визначили у фіксованому розмірі - 16 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції у цій господарській справі.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, втім, клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 16 000,00 грн.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 930,09 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 69,91 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-білоруське підприємство "Белавтодор-Україна" (Україна, 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, оф. 7; ідентифікаційний код: 40023039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПП Старк" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; ідентифікаційний код: 42554691) заборгованість в розмірі 143 458 (сто сорок три тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн 94 коп., 3% річних в розмірі 5 356 (п`ять тисяч триста п`ятдесят шість) грн 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 27 388 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят вісім) грн 73 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 07 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 930 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять) грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 11,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 69,91 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.12.2022

Суддя О.В. Нечай