Рішення № 107650399, 22.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.11.2022Справа № 910/5344/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-560", м. Київ

про стягнення 3 836 726,64 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. (адвокат за довіреністю №КЕП220104012 від 04.01.2022 року);

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.06.2022 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (позивач) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-560" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 4 167 029,65 грн та суми 3% річних в розмірі 666,99 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №10222017ПВ від 20.12.2018 року в частині оплати вартості спожитої електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.08.2022.

04.08.2022 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 3 836 059,65 грн та суму 3% річних в розмірі 666,99 грн.

05.08.2022 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.08.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наданий позивачем до позовної заяви примірник договору не міг бути підписаний відповідачем, оскільки він датований раніше ніж відповідачем створено його товариство. Окрім того, відповідачем зазначено, що сплачений ним розмір оплати за електроенергію в сумі 330 970,00 гн є добровільним платежем та ніяк не пов`язаний з договором. Також відповідачем зазначено, що фактичним споживачем енергії є ТОВ «Київський склотарний завод».

11.08.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що заявлені в позовній заяві вимоги пред`явлені за період з січня по травень 2022 року. Оскільки в договорі було замінено сторону і договір було викладено в новій редакції, він був підписаний в новій редакції за наявними раніше реквізитами, тобто датою 20.12.2018 року.

В підготовчому засіданні 16.08.2022 було прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимоги та оголошено перерву до 04.10.2022.

08.09.2022 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.09.2022 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено незгоду з датою підписання договору. Окрім того, відповідачем наголошено на тому, що правова природа здійснених відповідачем оплат носить добровільний характер, адже зобов`язання не могло виникнути з Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.11.2022.

28.10.2022 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 22.11.2022 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський склотарний завод» (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №1022017ПВ (надалі - Договір), відповідно до п.2.1 якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

30.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський склотарний завод» (попередній споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП-560» (споживач) укладено Додаткову угоду про заміну сторони Договору про постачання електричної енергії споживачу №1022017ПВ від 20.12.2018 року.

Відповідно до Додаткової угоди від 30.12.2021 року попередній споживач, споживач та постачальник погодили заміну сторони Договору з 01.01.2022 року. Попередній споживач передав у повному обсязі свої зобов`язання за Договором, а споживач прийняв ці зобов`язання у повному обсязі та зобов`язався виконувати їх належним чином на умовах Договору.

Враховуючи укладення Додаткової угоди від 30.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП-560» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу в новій редакції за реквізитами попереднього Договору «№1022017ПВ 20.12.2018 року».

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору споживач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. Договору).

Пунктом 5.7 цього Договору встановлено, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно з пунктом 5.1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.

Розмір попередньої оплати визначається на підставі прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії на розрахунковий період, а у разі відсутності прогнозованих (заявлених) обсягів - за обсягом фактичного споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду, що передує даті видачі рахунку.

За умовами пункту 6.1 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) рахунки надаються у день подання споживачем звіту або після отримання постачальником інформації від оператора системи розподілу щодо фактично спожитих обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період. У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії протягом січень 2022 - травень 2022 року позивачем були сформовані та видані відповідні рахунки на загальну суму 6 589 964,66 грн, з яких:

- №10222017/1/1 від 01.02.2022 на суму 2 881 374,73 грн (січень 2022);

- №10222017/2/1 від 01.03.2022 на суму 1 965 911,22 грн (лютий 2022);

- №10222017/3/1 від 01.04.2022 на суму 494 911,64 грн (березень 2022);

- №10222017/4/1 від 01.05.2022 на суму 689 591,33 грн (квітень 2022);

- №10222017/5/1 від 01.06.2022 на суму 558 175,74 грн (травень 2022).

Відповідачем здійснено оплату вартості спожитих послуг з постачання електричної енергії на суму в розмірі 2 753 905,01 грн.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем спожиту у наведений вище період електричну енергію на суму 3 836 059,65 грн оплачено не було, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на вказану суму, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 666,99 грн.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що Договір між сторонами не укладався і споживачем електричної енергії є ТОВ «Київський склотарний завод», а здійснені відповідачем оплати носять добровільний характер.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 503 361,97 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги".

При цьому, заперечення відповідача щодо того, що він не підписував Договір про постачання електричної енергії споживачу в новій редакції за реквізитами попереднього Договору «№1022017ПВ 20.12.2018 року», не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки зазначений Договір підписано уповноваженими особами сторін та на примірнику Договору проставлено печатки товариств.

Окрім того, проведені відповідачем часткові оплати по договору не носять характер добровільних платежів, оскільки в призначенні платежу, зокрема в платіжному дорученні №75 від 30.06.2022 року, як і в інших платіжних дорученнях (підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою по рахунку за 2022 рік) зазначено призначення платежу: «За активну електроенергію за Договором №10222017 від 20.12.2018 року».

Таким чином, висловлені відповідачем у відзиві заперечення обставин обгрунтованості позову не спростовують. При цьому, судом враховано таке.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що фактично електроенергією користується ТОВ «Київський склотарний завод».

Проте, судом враховано, що Договір існує між сторонами, а не між позивачем та ТОВ «Київський склотарний завод», відповідно і споживачем електричної енергії за Договором є саме відповідач.

Оскільки саме Договір є підставою для виникнення прав та обов`язків між його сторонами. Фактичне передання об`єкта нерухомого майна в користування іншій особі не змінює взаємних прав та обов`язків контрагентів, а саме постачальника та споживача за Договором.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за електричну енергію спожиту у січні-травні 2022 року є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 3 836 059,65 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 666,99 грн

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому пред`явлення позовних вимогу в цій частині є правомірним.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд встановив, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, а вказані вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, суд зауважує, що надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 3 836 059,65 грн та суми 3% річних в розмірі 666,99 грн.

Керуючись приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 57 550,90 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-560" (ідентифікаційний код 44201049, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 23) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (ідентифікаційний код 41916045, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31) суму основного боргу в розмірі 3 836 059,65 грн (три мільйони вісімсот тридцять шість тисяч п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок), суму 3% річних в розмірі 666,99 грн (шістсолт шістдесят шість гривень 99 копійок) та суму судового збору в розмірі 57 550,90 грн (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 90 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 02.12.2022 року.

Суддя С. МОРОЗОВ